Суспільні медіа, засновані державами-членами (ЄС), відіграють особливу роль на внутрішньому медіаринку, забезпечуючи громадянам і бізнесу доступ до якісної інформації та її неупередженого висвітлення, що є частиною їхньої місії. Позиція Європейського союзу щодо суспільних медій є неухильною рік-у-рік і майбутній Акт ЄС про свободу медіа не стоїть осторонь щодо питань незалежності та стійкості суспільних мовників. 

31 березня 2023 року набирає чинності Закон України “Про медіа”. Разом з фундаментальними змінами в медійному просторі змінюється і позиціювання суспільного мовника. Від традиційного телебачення і радіомовлення Суспільне стає особливою формою медіа, що має поширювати контент не лише в традиційних лінійних каналах постачання інформації, але має стати мультимедійною платформою, що враховує сучасні тренди споживання інформації в соціальних мережах, каталогах програм і навіть онлайн іграх.

Суспільні медіа можуть особливо наражатися на ризик втручання, враховуючи їхню інституційну близькість до держави та державне фінансування, яке вони отримують. 

Необхідно також гарантувати, що без шкоди для застосування правил Союзу щодо державної допомоги, провайдери суспільних медіа отримають достатнє та стабільне фінансування для виконання своєї місії, що забезпечує передбачуваність у їхньому плануванні.  Бажано, щоб таке фінансування вирішувалося та розподілялося на багаторічній основі відповідно до місії суспільних медіапровайдерів, щоб уникнути можливого неналежного впливу переговорів щодо річного бюджету.  

Суспільне медіа в Україні протягом широкомасштабного вторгнення довело свою спроможність виробляти і доносити інформацію, розповідаючи всіма можливими каналами комунікації про те, що відбувається в країні, про війну і окупацію, про звільнення і відновлення, про трагедії і стійкість. Суспільне стало впізнаваним і масштабувалось на всі типи платформ – від радіо до Instagram reels та Youtube shorts. 

Разом з тим, компанія змушена долати численні перешкоди, викликані хронічним і системним недофінансуванням з моменту свого створення у 2017 році. Гарантія мінімального обсягу фінансування не була дотримана жодного року. І як правило, бюджет покриває лише оклади оплати праці (неконкурентні на ринку) та інші технічні видатки, хронічно ігноруючи потреби у виробництві якісного контенту: від документальних стрічок, таких як “Щедрик” чи “Колапс”, до матеріалів, що глибше аналізують процеси в регіонах на регіональному і локальному рівнях, оповідаючи країні про країну.

Неефективна система управління державними коштами є ще однією формою непрямого перешкоджання роботі Суспільного мовлення. Блокування витрат, ускладненість оплат в міжнародних зобов’язаннях, надмірна бюрократія перешкоджає реалізації цілей і завдань Суспільного. 

Суспільне мовлення покликане в контексті відновлення України відіграти одну з ключових ролей у відновленні медійного ринку, реінтеграції окупованих територій, підтримці толерантності та мультикультуралізму, а разом з тим встановленні стандартів якості контенту. 

Україна, що взяла вектор на інтеграцію в Європейський Союз, має навчитися виконувати взяті на себе зобов’язання не лише щодо формальної, але і реальної імплементації. 

Запровадження гарантій майбутнього Акту про свободу медіа в контексті фінансування Суспільних медіа має стати першочерговим кроком України щодо виконання її зобов’язань і гарантування оздоровлення медійного ринку в повоєнні роки.