Ми звертаємося до вас з нагоди нашого професійного свята — Дня журналіста України. Пропонуємо зібратися разом у найближчі тижні і обговорити, якими мають бути журналістські стандарти в умовах війни, з якими викликами ми зараз стикаємося, і як нам на них реагувати.

Від нас з вами залежить, чи опиняться мікрофони в руках відвертих пропагандистів, чи отримає насильство надмірне висвітлення, і чи будуть реальні факти підмінені оцінками і емоціями.

Ми пропонуємо обговорити наступні нагальні професійні питання:

1. На даному етапі, неприпустимим є формальне дотримання журналістських стандартів збалансованості та об’єктивності подачі інформації. Мало подати в ефір позицію: «Йде дощ», і альтернативну позицію «Світить сонце», — важливо вийти на вулицю і самому перевірити, яка погода. Перевірка інформацїї, факт-чекінг, достовірність, має прийти на зміну поверховій імітації балансу і перегонам з соцмережами на швидкість подачі інформації.
2. Інколи ми маємо справу з інформацією, яку неможливо перевірити. Найбільше це стосується заяв речників обох сторін військового конфлікту, кількості загиблих по обидва боки від лінії фронту, загальних втрат серед мирного населення, іншої інформації із зони АТО. Відтак, для вичерпного інформування громадян як ніколи важливою стає журналістська аналітична робота і інтерпретація — а саме, бекграунд, пояснення, що стоїть за заявами спікерів, хто ці люди.
3. Відповідальність журналістів за розпалювання ворожнечі. Потрібно також узгодити термінологію, та домовитися про етичні стандарти в умовах військового конфлікту.
4. Потрібно чітко провести межу між свободою слова і загрозами, які може понести розголошення тої чи іншої інформації — від безпеки наших героїв і до національної безпеки. Часто відсутність розуміння, про що можна писати, а що може реально погіршити ситуацію є основною причиною як самоцензури, так і журналістських помилок.
5. Пам’ятаймо про розвиток власних тем, значимих у цей час для суспільства — від безпеки у прифронтових селищах, проблем поранених, полонених, внутрішньо переміщених осіб, до соціальних питань на всій території України.

 

Протягом останніх півтора року, всі ми побачили, що фейки, мова ворожнечі, ксенофобія, маніпуляції, недостовірність у журналістському матеріалі має результатом агресію і біду у реальному житті. Все це накладає величезну відповідальність на нас з вами, оскільки тільки журналісти є мірилом достовірності джерел і фактів, викладених у їхніх матеріалах.

Ми мусимо тримати високу планку професійності — не тільки заради пам’яті наших колег, які загинули за професію, і за право громадян на інформацію — але і заради майбутнього України як вільної, потужної, демократичної країни.