(оновлено 2 червня 2020 року)

Відповідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Порядок реалізації цього права визначений Законом України «Про звернення громадян».

ДЛЯ СКАРЖНИКА НА ЗАМІТКУ:

Писати скаргу керівникові розпорядника інформації можна на рішення, дії або бездіяльність підпорядкованих йому осіб (працівників розпорядника інформації). Оскаржувати керівнику відповідь чи правовий акт за його ж підписом незаконно.

Звертатись зі скаргою до вищого органу можна, якщо Ви оскаржуєте дії чи бездіяльність органів побудованих за ієрархічною системою, яка дозволяє вищому органу видавати обов’язкові вказівки для підпорядкованого органу.

Практично всі органи влади та місцевого самоврядування, більшість інших розпорядників інформації мають свої офіційні веб-сайти в мережі Інтернет. Тому радимо активно використовувати мережу для того, щоб з’ясувати ієрархію розпорядників, назви територіальних підрозділів, їх адреси тощо.

Звертатись до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі – Омбудсмен) можна зі скаргою, яка викладається за нижче вказаними правилами, за врахуванням таких особливостей: обов’язкова письмова форма скарги (письмовою скаргою вважається також подана за допомогою електронного зв’язку); строк, протягом якого може бути подана скарга – 1 рік після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. За наявності виняткових обставин цей строк може бути подовжений Омбудсменом, але не більше ніж до двох років.

Звертатись до Омбудсмена щодо притягнення до адміністративної відповідальності варто окремо від оскарження. Для цього треба подати заяву про вчинення адміністративного правопорушення, також в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян». Робити це варто негайно після виявлення такого порушення, оскільки строк накладення адміністративного стягнення у даній категорії справ – 3 місяці.

СТРОК ОСКАРЖЕННЯ

Закон України «Про звернення громадян» у статті 17 містить наступні загальні строки оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації:

Скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються.

Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу.

В ЯКІЙ ФОРМІ ТА ЯКИМ СПОСОБОМ ПОДАВАТИ СКАРГУ?

Щодо форми, то скарги бувають усні і письмові, а от способи подачі бувають різні.

Усну скаргу можна подати трьома способами: особисто в канцелярію, на особистому прийомі вищою посадовою особою, телефоном.

Письмову скаргу можна подати особисто в канцелярію, на особистому прийомі вищою посадовою особою, поштою, електронною поштою, шляхом заповнення електронної форми на офіційному веб-сайті органу влади. Останніх 2 способи, відповідно до закону, не вимагають електронного підпису і особа має право отримати відповідь у письмовій формі звичайною поштою.

Із практики. Радимо подавати скаргу в письмовій формі, надсилаючи її поштою з повідомленням про вручення. Так у Вас залишиться гарантований доказ її отримання органом влади (і що не менш важливо дату отримання) і можливість подати її як доказ в подальшому оскарженні. Хоч розвиток електронного урядування набуває все більших обертів, практика реалізації можливостей цифрового листування, наразі, не позбавлена проблем.

ПОДАННЯ УСНОЇ СКАРГИ

Бувають випадки, коли на оскарження відмови в отриманні інформації або ігнорування запиту критично бракує ресурсів (в першу чергу часу). З метою його економії можна подати повторний запит тому ж розпоряднику (але наприклад, в письмовій формі, якщо перед тим Ви подавали його електронно), звернутися з запитом до іншого розпорядника, який гіпотетично може володіти такою інформацією (якщо це можливо), і спробувати оскаржити в усній формі (по телефону). Дуже ймовірно, що Вам відмовлять у прийнятті такої скарги (що, до речі також можна оскаржити), але це вимагає так мало затрат, що скористатися такою можливістю варто.

НАПИСАННЯ СКАРГИ

Структуру скарги можна умовно поділити на заголовок, описову і заключну частину.

ЗАГОЛОВОК СКАРГИ

Заголовок складається з інформації про адресата, скаржника і назви документа.

АДРЕСАТ СКАРГИ

Скаргу можна адресувати розпорядникам інформації, їх структурним підрозділам або конкретній посадовій
 особі (якщо її прізвище, ім’я, по батькові Вам відоме), за такими правилами.

У разі адресування документа установі або її структурним підрозділам без зазначення посадової особи їх найменування наводяться у називному відмінку, а адреса – відповідно до Правил надання послуг поштового зв’язку, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. №270.

Практично це виглядає так:

Львівська обласна

державна адміністрація

вул. Винниченка, 18, м.Львів, 79008

Якщо документ надсилається посадовій особі, найменування установи та її  структурного  підрозділу наводяться  у називному відмінку, а посада і прізвище адресата – у давальному, наприклад:

Львівська обласна

державна адміністрація

Сектор з доступу до публічної інформації

Начальнику сектору

Петренку П.П.

вул. Винниченка, 18, м.Львів, 79008

У разі коли документ адресується керівникові установи або його заступникові, найменування установи входить до складу найменування посади адресата, яке наводиться у давальному відмінку, наприклад:

Голові Львівської обласної

державної адміністрації

Іваненку І.І.

вул. Винниченка, 18, м.Львів, 79008

Детальніше про вимоги щодо адресування документів, встановлені Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання документування управлінської діяльності» №55 від 17 січня 2018р. можна прочитати у самій постанові за посиланням.

В офіційних документах звертання «пане» чи його скорочений варіант «п.» не вживають.

На замітку для скаржника. Закон вимагає, щоб у скарзі було чітко зазначено якому органу чи посадовій особі Ви скеровуєте скаргу. Радимо в процесі написання скарги відкрити офіційний веб-сайт і ще раз уточнити повну назву адресата скарги (особливо з огляду на те, що органи влади постійно реформують). Дотримання інших зазначених у цьому підрозділі правил та вимог Постанови Кабінету Міністрів України є бажаним, але не обов’язковим. Орган, який розглядатиме Вашу скаргу не має права відмовити Вам у задоволенні скарги, бо Ви не в тому відмінку написали прізвище керівника. Втім конкретні службовці, що її читатимуть, складуть про Вас чисто суб’єктивне враження як про особу, яка добре орієнтується у найдрібніших вимогах законодавства або на них не зважає.

ХТО МАЄ ПРАВО НА ОСКАРЖЕННЯ?

За загальним правилом зі скаргою має право звернутися запитувач інформації, права якого порушені. Відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитувачами інформації можуть бути фізичні, юридичні особи, об’єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб’єктів владних повноважень. В даному випадку не важливо, чи запитувач звертався з запитом на інформацію, намагався прочитати її з офіційного веб-сайту чи отримати доступ до засідань колегіального суб’єкта владних повноважень. Значення має факт порушення його права.

Із практики: інколи виникає плутанина зі скаржниками, яка вирішується органами влади не на користь останніх. До прикладу, журналіст Сидоренко С.С. звертається з запитом на інформацію і отримує відмову. З метою захисту його інтересів, для того, щоб оскарженню надати більшої соціальної значимості, зі скаргою звертається ЗМІ, з яким працює Сидоренко. Формально тут йдеться про порушення базового правила: оскаржувати має право той суб’єкт (фізична чи юридична особа), право якого порушено. Виняток з цього правила встановлений у випадку, коли зі скаргою звертається правозахисна організація, але тут необхідно дотриматися низки формальних правил. У Статуті такої організації має бути зазначено, що вона займається правозахисною діяльністю, і має право звертатися зі скаргами з метою захисту інтересів своїх членів чи інших осіб; слід належно оформити представництво інтересів такої особи та інше.

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЧИ КОЛЕКТИВНЕ ОСКАРЖЕННЯ?

В ситуаціях грубих порушень прав запитувачів, що мають масовий характер, є сенс подавати колективну скаргу і навіть таку особливу її форму як електронна петиція. Наприклад, коли між членами територіальної громади і місцевою радою (сільським, селищним, міським головою) є затяжний конфлікт з приводу оприлюднення конкретної інформації або забезпечення доступу до засідань ради, що часто висвітлюється у місцевих ЗМІ і до нього привернуто багато уваги. Колективне оскарження показує соціальну вагу питання і може позитивно впливати на результат.

Про електронну петицію варто пам’ятати, що її можна подати не до всіх органів влади, а тільки до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування.

ІНФОРМАЦІЯ ПРО СКАРЖНИКА

Скаржник – фізична особа. У скарзі у верхньому правому кутку після адресата має бути зазначено прізвище, ім’я, по-батькові, місце проживання особи, право якої порушене і яка підписує цю скаргу. Також варто зазначити контактний номер телефону чи інший спосіб, яким можна зв’язатися зі скаржником.

Скаржник – юридична особа (на прикладі громадської організації). У скарзі має бути зазначено повна назва організації, її місцезнаходження, номер телефону чи інший спосіб зв’язатися з нею, прізвище, ім’я та по-батькові її керівника (або тої особи, що подає і підписує скаргу).

Найкраще подавати скаргу на офіційному бланку організації (детальніше про вимоги до бланків, встановлені для державних органів, можна прочитати у Постанові КМУ за посиланням). Тоді, в заголовку немає потреби зазначати додатково адресу організації (вона вказана на бланку) та посадову особу. Достатньо в кінці скарги зазначити посаду, ім’я і прізвище керівника та його підпис. За правилами ділового етикету, якщо звернення скеровується до керівника державного органу, то воно має бути підписане керівником організації, що звертається. Якщо в силу певних причин, скаргу, все-ж-таки, подає та підписує інша особа, то до неї слід додати копію довіреності на її ім’я, в якій зазначено право цієї особи подавати та підписувати офіційні документи від імені організації.

У великих організаціях, які працюють за декількома напрямами, в лівому кутику скарги, на зразок листів органів державної влади, варто зазначити прізвище та номер телефону особи, яка безпосередньо її готує. У службовців, які дійсно скрупульозно розглядають Ваше звернення часто виникає потреба зателефонувати і уточнити певні деталі, отримати додаткові документи чи викликати Вас для додаткових роз’яснень.

Якщо офіційний бланк організації не розроблений чи не перебуває у вжитку, то під прізвищем посадової особи, до якої звертаються, зазначають повну назву організації, її місцезнаходження, поштову адресу, номер телефону/факсу, прізвище та посаду особи, що звертається.

Скаржник – група осіб. Якщо скаржників тільки декілька, то інформацію про них можна розмістити за загальним правилом у верхньому правому кутку після адресата. Єдиною особливістю такої скарги буде тільки те, що в кінці скарги усі ці особи мають поставити свій підпис.

Якщо скаржників більше або колективна скарга викладається на офіційному бланку організації, то зазначається інформація тільки про одного скаржника (наприклад, голову ініціативної групи), а до скарги додається список з прізвищами, іменами і по батькові, місцем проживання та підписами усіх решта скаржників. Інші контактні дані варто зазначати тільки тієї особи, яка за домовленістю між скаржниками уповноважена представляти інтереси групи.

НАЗВА ДОКУМЕНТА

Після викладу інформації про адресата і скаржника, по середині сторінки варто вказати назву цього документу «Скарга» або на крайній випадок «Звернення» (як ширше поняття, що включає і скаргу).

ОПИСОВА ЧАСТИНА СКАРГИ

За хронологією, зазначаючи дати, посилаючись на докази, які містяться в додатках, слід викласти суть справи, бажано зазначити, яку частину якої статті якого нормативно-правового акту порушив розпорядник інформації, і як це порушує законні права та інтереси скаржника. Зокрема можна посилатися на статтю 34 Конституції України, порушені статті Закону України «Про доступ до публічної інформації» тощо. Рекомендовано уникати зайвих відомостей, оціночних понять (як от: «це несправедливо» або «бандити мають сидіти в тюрмах»), зосереджуючись тільки на фактах, які мають істотне значення для вирішення справи. Практики радять: після написання скарги перечитати її ще раз і повикреслювати всі слова, що прямо не відображають змісту.

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА СКАРГИ

Заключна частина скарги складається з «прохання», списку додатків і підпису (підписів).

Найважливішою частиною скарги є «прохання» скаржника до органу влади, що повинні бути сформульовані якомога конкретніше. Вони мають відповідати завданням і меті, якої намагається досягти скаржник. Перед посадовими особами слід ставити конкретну вимогу, бо інакше немає змісту перераховувати порушення законодавства. Дуже часто трапляються випадки, коли скаржники і самі чітко не уявляють, з якою метою скаржаться, відповідно скарга є малоефективною.

Звертатись до керівника розпорядника інформації чи вищого органу можна:

по-перше, з метою відновлення порушеного права на інформацію зобов’язати розпорядника:
вчинити певні дії (наприклад, надати або оприлюднити інформацію);

• утриматися від певних дій (не чинити перешкод для доступу до засідань колегіального суб’єкта владних повноважень);
• прийняти чи скасувати, змінити певне рішення (наприклад, внести зміни до Регламенту місцевої ради в частині підготовки та оприлюднення проектів рішень);
• вжити заходів для відшкодування моральної чи майнової шкоди;
• інші заходи для відновлення порушених прав;

по-друге, з метою притягнення конкретного службовця, винного у порушенні прав скаржника, до дисциплінарної відповідальності.

Формальні вимоги до «прохання». На початку заключної частини варто дати посилання на статтю 40 Конституції України, зазначити про письмову форму відповіді і навіть адресу, за якою скаржник бажає отримати відповідь. Особливо це актуально для скарги, що подається за використанням мережі Інтернет.

Наприклад: З огляду на це і відповідно до статті 40 Конституції України просимо:

1. Надати відповідь у письмовій формі за адресою _________________.
2. Розглянути дану скаргу невідкладно у присутності заявника.

Просити про присутність заявника – тільки за потреби, а от про відповідь у письмовій формі – завжди. Оскільки трапляється, що звернення в одну інстанцію не вирішує завдання, то письмова відповідь – це підстава для оскарження в суд, вищий орган чи Омбудсмену, а усну відповідь можуть потрактувати як безпідставні звинувачення, оскільки їх не можна перевірити.

З практики: окремі органи влади, отримуючи скарги від громадських організацій, де було зазначено «на підставі статті 1 Закону України «Про звернення громадян» відмовляли у розгляді звернення, оскільки, нібито, закон надає право на звернення тільки громадянам, а не їх об’єднанням. Звичайно, таку відповідь можна оскаржувати, але пряме посилання на статтю Конституції України може не дати приводу недобросовісному службовцю відмовити у розгляді скарги.

ФОРМУВАННЯ ДОДАТКІВ

До скарги треба додати письмові докази, на які Ви посилаєтесь в описовій частині, викладені за такими правилами:

1)Якщо документ має додатки, повне найменування яких наводиться в його тексті,  відмітка про наявність  додатків  оформляється  за такою формою:

Додаток: на 7 арк. в 1 прим.

2)Якщо документ має додатки, повне найменування яких у тексті не наводиться, їх необхідно перелічити після тексту із зазначенням кількості  аркушів у кожному додатку та кількості їх примірників, наприклад:

Додатки:

1. Лист Волинської обласної державної адміністрації 20.10.2016 №232323 на 5 арк. в 1 прим. (копія)

До скарги варто додавати тільки копії документів! Незважаючи на те, що Закон України «Про звернення громадян» передбачає положення, за яким після розгляду звернення по суті громадянину повертаються додані до нього документи, на практиці трапляються випадки втрати цих документів або невиправдано тривалого і складного процесу їх повернення.

Якщо отримати документи власними силами не можливо, варто скористатися правом громадянина, що звернувся зі скаргою наполягати на їх запиті органом, який її розглядає (стаття 18 Закону України «Про звернення громадян»). Тоді у проханні слід дописати ще один пункт такого змісту: витребувати у Волинської обласної державної адміністрації копію журналу реєстрації вхідної кореспонденції, в якому реєструються запити на інформацію з відміткою про отримання запиту ГО «Квасолька» №23 від 19.07.2016р.

До скарги обов’язково додавати отримані скаржником копії відповіді від розпорядника, дії якого оскаржуються. Якщо вони надіслані з пропущенням передбачених законодавством строків, то слід додати копію конверту з відповідною датою на поштовому штемпелі.

ПІДПИСАННЯ СКАРГИ

Фізична особа-скаржник після додатків ставить дату, підписує скаргу і зазначає прізвище та ініціали.

Юридична особа-скаржник вказує дату і вихідний номер зліва від заголовку, а підписи ставляться за такими правилом:

Підпис  складається з найменування посади  особи,  яка підписує документ (повного – якщо  документ  надрукований не на бланку, скороченого – на  документі, надрукованому на бланку), особистого підпису, ініціалів  (ініціалу  імені) і  прізвища.

Про правила підписання колективної скарги розповідається вище в підрозділі «Інформація про скаржника».

ПЕРЕВІРКА РЕКВІЗИТІВ СКАРГИ

Перед поданням скарги варто ще раз перевірити чи дотримані всі вимоги, що передбачені статтею 5 Закону України «Про звернення громадян».

 ОСОБЛИВОСТІ ЗМІСТУ ЗВЕРНЕННЯ ДО ОМБУДСМЕНА

Звернення подаються у письмовій формі.

У зверненні слід зазначати:

1. Прізвище, ім’я та по батькові.
2. Поштовий індекс та адресу для надання відповіді.
3. Найменування органу державної влади, місцевого самоврядування чи посадової особи, які порушили Ваші права.
4. У чому конкретно полягає суть порушення Ваших прав.
5. Коли або в який строк допущено порушення Ваших прав.
6. Яких заходів Ви вживали для поновлення Ваших прав; до яких органів чи посадових осіб зверталися (долучити копії їхніх відповідей).
7. Чи зверталися Ви за захистом порушених прав до суду?
8. Суть Вашого прохання, звернення.
9. Дату та власноручний підпис.

У разі звернення в інтересах третіх осіб потрібно надавати копії документів, що посвідчують повноваження на представництво їхніх інтересів.

ПОДАННЯ (НАДСИЛАННЯ) СКАРГИ

Незалежно від змісту та адресата скарги, її завжди варто готувати у двох примірниках. Другий екземпляр з оригіналами документів слід залишати у себе, разом з поштовими квитанціями про оплату їх пересилки та повідомленнями про вручення.

Законодавством передбачено декілька способів подання письмових скарг:

Надсилання їх поштою. Найкраще це робити рекомендованим листом з повідомленням про вручення, бо тоді Вам прийде повідомлення про день отримання його тим чи тим органом. У разі відсутності відповіді у визначений законодавством строк, можна подавати скаргу суду, вищому органу чи Омбудсмену. Копія повідомлення про вручення слугуватиме доказом отримання органом першої скарги.

Особисте подання в канцелярію чи посадовій особі під час особистого прийому – на другому примірнику скарги посадова особа, що її отримує, вказує своє назву установи, прізвище, ініціали, посаду, дату отримання, підпис, вхідний номер документа.

Через мережу Інтернет: шляхом заповнення спеціальних електронних форм або через електронну пошту. Якщо скарга надсилається через електронну пошту рекомендовано готувати її за загальними вимогами до письмового звернення (видрукувати, підписати), а згодом зісканувати і приєднати до тексту електронного листа як додаток, або підписати електронним підписом.

ПРАВА СКАРЖНИКА ПРИ РОЗГЛЯДІ СКАРГИ ОРГАНОМ ВЛАДИ:

(стаття 18 Закону «Про звернення громадян» – в дужках коментарі авторів):

• особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу (це право можна реалізувати або під час подачі скарги на особистому прийомі посадовою особою, або якщо в прохальній частині надісланої в письмовій формі скарги Ви просите розглянути її за Вашої участі. Практика показує, що в складних справах особиста участь скаржника є доволі ефективним інструментом і позитивно впливає на вирішення справи, хоча використовувати його варто без фанатизму і зваживши на ресурси. Крім того, варто пам’ятати, що подавати скаргу під час особистого прийому також слід в письмові формі, і просити посадову особу залишити «автограф» на попередньо зробленій копії);
• брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви (це право також реалізується тільки на окреме прохання скаржника, викладене у скарзі);
• знайомитися з матеріалами справи (щоб ним скористатися треба в орган державної влади надіслати запит на інформацію з проханням або ознайомитися особисто, або зробити та надіслати / надати копії. Такий запит подається в письмовій формі або особисто, або повинен бути посвідчений в установленому порядку, або до нього слід додати копію паспорта запитувача, в якому видно його власноручний підпис і вчинити такий підпис на запиті);
• подавати додаткові матеріали або наполягати на їх витребуванні органом, який розглядає заяву чи скаргу (додаткові матеріали надсилаються з окремою заявою безпосередньо тому службовцю, який розглядає скаргу, про витребування – слід просити окремим пунктом в прохальній частині скарги);
• бути присутнім при розгляді заяви чи скарги (якщо у своїй скарзі окремим пунктом Ви попросите розглянути скаргу за Вашої присутності, посадова особа зобов’язана повідомити про час, місце розгляду і прізвище безпосереднього виконавця – на практиці ця норма не часто виконується);
• користуватися послугами адвоката (інтереси скаржника може представляти не тільки адвокат, але й будь-яка особа на ім’я якої скаржником видана довіреність, навіть незалежно від того чи має вона вищу юридичну освіту. Під час вибору особи, яка надасть Вам правову допомогу, варто керуватися принципами доцільності, професійної майстерності та економності);
• одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги (про це теж варто писати в окремому пункті прохальної частини скарги);
• висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;
• вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

СТРОКИ РОЗГЛЯДУ СКАРГИ 

На практиці, як правило, звернення, в тому числі скарги, розглядаються в тридцятиденний термін з моменту отримання. Проте трапляються випадки, коли органи влади надсилають відповіді «заднім числом», тобто скаржник отримує їх через два тижні або півтора місяці від дати, вказаної у відповіді. Тому слід завжди зберігати конверт, в якому приходить ця відповідь. І під час наступного оскарження, він слугуватиме доказом прострочення відповіді.