У Рішенні у справі “Селахаттін Демірташ проти Туреччини №2” (Selahattin Demirtaş v. Turkey (No. 2), 14305/17) від 22 грудня 2020 року Велика Палата Європейського Суду з прав людини встановила порушення статті 10 Конвенції (право на свободу вираження поглядів).
Справа стосувалася відомого турецького політика, лідера Народно-демократичної партії, Селахаттіна Демірташа, якого за висловлені промови звинуватили у розповсюдженні терористичної пропаганди.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Заявником є Селахаттін Демірташ, депутат Національних зборів Туреччини, кандидат у президенти від Народно-демократичної партії у 2014 та 2018 роках.
Національні суди встановили, що 27 жовтня 2012 року в центральному офісі Партії миру та справедливості у Батмані пан Демірташ у своїй промові відкрито підтримував діяльність терористичної організації, закликаючи місцеве населення закривати свої магазини, не відправляти дітей до школи в знак протесту, спрямованого на звільнення лідера прокурдської Робітничої партії Курдистану.
У ході розслідування суди також звернули увагу на інші промови політика, у яких він завзято захищав самоврядування, описував терористичні акти, вчинені членами Робітничої партії Курдистану, як “законну самооборону” і акти “опору” та критикував операції силовиків.
Оспорювані висловлювання: 13 листопада 2012 року “Вони сказали, що ти не можеш вивісити плакат Оджалана. Ті, хто це сказав … Дозвольте мені висловитися чітко. Ми збираємося поставити скульптуру президента Апо. Курдський народ зараз піднявся. Із своїм лідером, партією, обраними представниками, дітьми, молоддю та старшим поколінням, вони є одним з найбільших народів Близького Сходу”. 12 січня 2016 року “Дорогі друзі, повірте мені, якщо повноваження будуть делеговані місцевим органам влади, краще працюватимуть не лише муніципалітети Народно-демократичної партії, а й Партії націоналістичного руху та Республіканської народної партії… Я переконаний …, що одного дня наша країна поверне адміністративну модель управління, та перестане використовувати диктатуру. Я бажаю успіхів цього тижня всім депутатам у Парламенті…”. 23 лютого 2016 року “Чи буде вирішено курдське питання, якщо ви скасуєте комендантську годину в Джизре через три-п’ять днів? Чи буде вирішено курдське питання, коли ви вб’єте близько 200 мирних жителів (у тому числі жінок [та] дітей), які зараз чинять опір у Сурі, як ви це робили в Джизре. Ви дієте по-варварськи, заливаючи їх трупи бензином так, що їхні сім’ї не можуть їх впізнати й не можуть похоронити”. |
Засудження Демірташа стало можливим завдяки швидкому внесенню змін до Конституції про позбавлення депутатської недоторканності представників Національних зборів, які підтримують тероризм. Після чого 7 вересня 2018 року політика засудили до позбавлення волі строком на 4 роки і 8 місяців за розповсюдження пропаганди на користь терористичної організації.
Витяг з пояснювальної записки до конституційної поправки: “У час, коли Туреччина проводить найсильнішу та найінтенсивнішу в історії кампанію боротьби з тероризмом, деякі члени Парламенту, незалежно від того, до чи після виборів, виступали з промовами, у яких відкрито висловлювали підтримку тероризму, фактично надавали допомогу терористам та терористичним організаціям, закликали до насильства… Турецька громадськість дотримується думки, що члени Парламенту, які підтримують тероризм та закликають до насильницьких дій, зловживають своїм імунітетом та мають притягатися до відповідальності. В умовах такої вимоги немислимо, щоб Асамблея мовчала”. |
Селахаттін Демірташ не погодився з таким рішенням та звернувся із заявою до ЄСПЛ. З-поміж іншого він скаржився на порушення державою його права на свободу вираження поглядів. Демірташ зазначив, що він був позбавлений волі через політичні виступи, які не можуть розглядатися як заклики до насильства чи як мова ворожнечі. Першочерговою метою його засудження було покарання за критичні думки та замовчування інакомислення, а не боротьба з тероризмом. Такі дії держави спричиняють охолоджуючий ефект на свободу вираження поглядів у Туреччині.
РІШЕННЯ СУДУ:
Розглядаючи справу, суд дійшов висновку, що критика уряду та публікація компрометуючої інформації стосовно нього членами парламенту не повинна тягнути за собою притягнення поширювачів інформації до кримінальної відповідальності за вчинення таких злочинів, як:
- спроба скинути уряд;
- заклики до повалення конституційного ладу;
- розповсюдження терористичної пропаганди;
- організація та участь у терористичних діях.
Крім того, національні суди не звернули увагу, що прийнята поправка до Конституції була одноразовою поправкою ad homines та не мала прецедентів у турецькій конституційній традиції. Вона була спрямована на конкретні заяви депутатів-опозиційників. У цьому контексті владні дії були “зловживанням процедурою внесення змін до Конституції”, у зв’язку з якими заявник не міг обгрунтовано очікувати, що така процедура апріорі може бути запроваджена протягом строку його повноважень. Це, у свою чергу, є порушенням свободи вираження поглядів.
Таким чином, суд встановив, що:
(1) Неспроможність Селахаттіна Демірташа брати участь у діяльності Національних зборів становила невиправдане втручання у вільне вираження поглядів та в його право бути обраним та засідати у парламенті.
(2) Перебування політика у в’язниці “переслідувало приховану мету придушення плюралізму та обмеження свободи політичних дебатів”.
Отже, Європейський суд з прав людини встановив, що Туреччина порушила статтю 10 Конвенції (право на свободу вираження поглядів).
Повний текст рішення доступний англійською мовою за посиланням.
Огляд рішення підготували експерти Центру демократії та верховенства права.