Головна|Напрям "Верховенство права"|Доступ до інформації|Аналітика

Чи є дописи у Facebook джерелом публічної інформації

June 22, 2021

Міністр написав дивний допис? Одіозний нардеп спростовує володіння жомовою ямою? Міський голова переплутав назву мосту, який ремонтують комунальники? А може колишній урядовець поширює дезінформацію?

Сьогодні соціальні мережі займають домінуюче місце в інформаційному полі як пересічного громадянина, так і органів державної влади. У мережі кожен не лише реалізовує своє конституційне право на свободу слова, але й взаємодіє з державою, отримує від неї інформацію.

Соціальні мережі є якісною платформою для комунікації органів державної влади з громадянами, що також передбачає та оприлюднення інформації.

Ми щодня стежимо за дописами публічних осіб у соціальних мережах, а синя відмітка верифікації біля їх прізвища ніби символізує справжність інформації, що публікується. Але давайте з’ясуємо, чи справді дописи у соціальній мережі є джерелом публічної інформації?

Що є публічною інформацією і хто нею розпоряджається?

Закон передбачає, що публічна інформація – це зафіксована на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, або яка знаходиться у володінні розпорядників публічної інформації.

Хто такі розпорядники публічної інформації? Відповідно до того ж Закону це:

суб’єкти владних повноважень – органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб’єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов’язковими для виконання;
юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим – стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб’єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг – стосовно інформації, пов’язаної з виконанням їхніх обов’язків;
суб’єкти господарювання, які займають домінантне становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, – стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Правовий вакуум соціальних мереж в Україні

Одним з основних обов’язків розпорядників публічної інформації є забезпечення доступу до інформації шляхом її систематичного та оперативного оприлюднення:

в офіційних друкованих виданнях;
на офіційних вебсайтах в мережі Інтернет;
на єдиному державному вебпорталі відкритих даних;
на інформаційних стендах;
будь-яким іншим способом.

Стаття 15 Закону встановлює не вичерпний перелік інформації та документів, які мають бути оприлюднені, а також строки їх оприлюднення. Уся інформація має бути достовірна, точна і повна, а у разі потреби розпорядники зобов’язані перевіряти правильність та об’єктивність наданої інформації й оновлювати оприлюднену інформацію.

Зазвичай для оприлюднення розпорядники публічної інформації обирають офіційні вебсайти, адже цей спосіб є швидким та зручним і для запитувачів, і для розпорядників, на відміну від друкованих видань чи інформаційних стендів.

Що стосується соціальних мереж, то незважаючи на те, що до обов’язків розпорядників не входить оприлюднення публічної інформації у соцмережах, іноді їх використання є оптимальним шляхом реалізації права на доступ.

Особливого значення взаємодія розпорядників публічної інформації та суспільства через мережу Інтернет набула після встановлення карантинних обмежень в Україні. Так, аби забезпечити доступ до засідань колегіальних органів влади в умовах карантину, розпорядники публічної інформації здійснювали онлайн-трансляції своїх засідань в режимі реального часу у соціальні мережі.

Звісно, виникає питання, чи не є це порушенням права на інформацію? Адже доступ до засідань колегіальних органів – одна із гарантій забезпечення права на доступ до публічної інформації.

Стаття 10 Європейської конвенції з прав людини зазначає, що право на свободу вираження поглядів може бути обмежене, але тільки якщо таке обмеження встановлено законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Відповідно, право одержувати інформацію, яке є частиною свободи вираження поглядів, теж може бути обмежено винятками, передбаченими законом. Разом з тим, розпорядники публічної інформації повинні зберегти баланс публічного та приватного інтересу з мінімальним втручанням у реалізацію права на інформацію.

А так як забезпечення прозорості та відкритості суб’єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації є метою Закону України “Про доступ до публічної інформації”, використання розпорядниками не заборонених законом способів оперативного та систематичного її оприлюднення можна вважати оптимальним досягненням легітимної мети закону.

А як же бути з офіційними акаунтами публічних осіб?

Річ у тім, що Умови надання послуг Facebook незалежні від українського законодавства та вимагають від користувача лише такі зобов’язання:

використовувати те саме ім’я, яким користуються в повсякденному житті;
надавати достовірну інформацію про себе;
створити лише один (особистий) обліковий запис і користуватися своїм життєписом в особистих цілях;
не надавати свій пароль і доступ до свого облікового запису Facebook іншим особам, а також не передавати свій обліковий запис будь-кому (без дозволу Facebook).

Звісно, у Facebook є значок підтвердження , який відображається поруч із назвою сторінки або іменем облікового запису в результатах пошуку й у профілі. Цим значком Facebook підтверджує автентичність облікового запису публічної особи, знаменитості або міжнародних брендів.

Для підтверджених сторінок правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування, політиків і виборних посадових осіб застосовуються деякі додаткові вимоги:

Правоохоронні органи – кожен користувач, який керує сторінкою, повинен увімкнути двоетапну перевірку для свого профілю;
Органи місцевого самоврядування – назва сторінки має містити слова «Урядова організація», щоб уникнути плутанини з фізичним місцем розташування;
Політик – назва сторінки може включати державну посаду чи абревіатуру, як-от народний депутат, голова ОДА, міський голова тощо. Назва сторінки не може містити фрази на кшталт «голосуйте за», «за [ваша країна]» тощо. Категорію сторінки має бути встановлено як «Політик».
Виборна посадова особа – назва сторінки має включати державну посаду чи абревіатуру, як-от народний депутат, голова ОДА, міський голова тощо. Категорію сторінки має бути встановлено як «Державний службовець». У розділі сторінки «Про себе» має бути чітко вказано, що це сторінка представника органу влади.

Facebook при верифікації облікового запису оцінює його на предмет зацікавленості у ньому громадськості і його відповідності критеріям перевірки, наприклад крім дотримання умов надання послуг Facebook ваш обліковий запис має бути:

Автентичним. Обліковий запис має представляти реальну людину, зареєстровану компанію або юридичну особу.
Унікальним. Ваш обліковий запис має бути унікальним відображенням представленої фізичної або юридичної особи. Лише один обліковий запис може бути підтверджено для однієї фізичної або юридичної особи (винятком є облікові записи для певних мов).
Повним. Обліковий запис має бути активним і мати розділ «Про себе», основну світлину та принаймні один допис.
Відомим. Обліковий запис має представляти відому людину, бренд або компанію, яких часто шукають в Інтернеті. Facebook перевіряємо облікові записи, що згадуються в багатьох засобах масової інформації, але не розглядаємо платний або рекламний вміст як джерела для перевірки.

Зокрема, якщо обліковий запис представляє фізичну особу, то для підтвердження запиту потрібно надати копію посвідчення особи державного зразка з фотографією (наприклад, паспорта, водійського посвідчення, національного посвідчення особи). Якщо обліковий запис представляє організацію, потрібно надати копію рахунка за телефон чи комунальні послуги, установчого договору, свідоцтва про реєстрацію чи документа про звільнення від оподаткування.

Проте значок верифікації не дає нам право вважати що все те, що написано публічною особою є публічною інформацією. Чому? Давайте розберемося.

Чи є публічна особа розпорядником публічної інформації?

Якщо ми говоримо про публічних осіб, або як їх визначає закон №361-IX – “національні публічні діячі” то це фізичні особи, які виконують або виконували в Україні визначні публічні функції. До таких осіб законодавцем віднесено безліч посадовців – від керівників силових відомств, членів керівних органів політичних партій, наглядових рад до Президента України та членів Кабінету Міністрів України.

Як вже зазначалось, суб’єкти владних повноважень є розпорядниками публічної інформації, проте поняття “суб’єкт владних повноважень” не охоплює посадових осіб і службових осіб органів державної влади для цілей виконання обов’язків розпорядника публічної інформації. Такі особи, хоча і є носіями організаційно-розпорядчих функцій та одноосібно приймають рішення щодо доступу до інформації, все-таки діють від імені самого органу.

Тобто посадові та службові особи органів державної влади не можуть виконувати обов’язки розпорядника інформації, у тому числі обов’язки щодо обліку та оприлюднення публічної інформації, а відповідно їх особисті дописи у мережі не є публічною інформацією.

Проте, вони можуть комунікувати в соціальній мережі як публічні особи.

Наприклад Президент України – Володимир Зеленський, який, відповідно до українського законодавства, є національним публічним діячем, у мережі Facebook відмічений лише як громадський діяч. І не зважаючи на офіційні відео-звернення та численну аудиторію підписників у кількості 1 223 767 осіб, на його сторінці немає згадки про те, що це Президент України.

Зокрема висвітлення діяльності Президента України та представлення його офіційної позиції засобам масової інформації здійснюється прес-секретарем, відповідно до Положення про Офіс Президента України.

А от Емманюель Макрон, маючи більше 3,5 млн. підписників, зареєстрований у Facebook в статусі політика та Президента Французької Республіки.

Але навіть зазначені вище заходи підтвердження автентичності облікового запису публічної особи у Facebook не можуть вберегти користувачів від дезінформації чи обману.

Ось наприклад відомий політик, народний депутат України Ілля Кива зареєстрував свою сторінку як політик, активно її веде, має реальних підписників, але не має верифікації. Варто зауважити, що у Facebook статус політика не завжди підкріплюється підтверджуючими документами, ось доказ – сторінка віртуального персонажа, Жаботюка Юрія Івановича, який теж зареєстрований як політик та за сторінкою якого стежать 10 143 людини, хоча в реальності такого політика (а може і людини) не існує.

Тож як ми бачимо, в Україні на державному рівні відсутня як правова основа діяльності посадових осіб та суб’єктів владних повноважень у соціальних мережах так і уніфікований підхід при їх реєстрації, а відповідно вони на власний розсуд керуються правилами мережі.

Міжнародний досвід використання Facebook у взаємодії влади та громадян

США

За даними центру досліджень Pew, понад 2,8 млрд. людей у світі користуються Facebook. Платформа є дуже популярною серед жителів Сполучених Штатів, тож деякі законодавці стверджують, що діяльність Facebook може загрожувати національній безпеці.

Наприкінці 2020 року федеральна влада (Федеральна торговельна комісія) та 48 штатів подали в суд на Facebook за нібито порушення антимонопольного законодавства, зокрема мова йшла про купівлю компанією у квітні 2012 року соціальної мережі Instagram, а у лютому 2014 року месенджера WhatsApp, що на думку генпрокурора було цілеспрямованим усуненням перспективних конкурентів, а також нав’язування розробникам антиконкурентних умов з метою збереження своєї монополії.

Позаяк, за даними дослідження проведеного на початку 2021 року, близько семи з десяти дорослих американців (69%) заявляють, що коли-небудь користувались Facebook, з них 49% заходять у додаток кілька разів на день. Близько третини дорослих американців (36%) заявляють, що регулярно читають новини у Facebook і ця частка вища, ніж частка тих, хто отримує новини через YouTube (23%), Twitter (15%), Instagram (11%) та інші платформи. Хоча за даними опитування 2019 року, набагато більше американців не довіряють Facebook як джерелу політичних новин та новин про вибори, ніж довіряють.

Тож жителі Сполучених Штатів більшість інформації отримують із соціальних мереж, зокрема і публічної інформації з офіційних облікових записів державних органів.

Щодо участі державних органів у соціальних мережах, то цікавим прикладом є інструкція для роботи в соціальних медіа Департаменту внутрішніх справ США, яка містить низку положень як повинен вести себе посадовець у роботі із соціальними мережами. Ось лише декілька прикладів:

розміщуйте лише ту інформацію, яка є загальнодоступною на первинному відомчому або урядовому вебсайті (OMB M-10-23, Розділ 3, “Люди повинні мати можливість самі обирати джерело про інформації та послуги”);
не вступайте в суперечки чи дебати з офіційних акаунтів уряду. Відповідати фактично на основні питання – це нормально, але вступати в політичні дебати – ні;
перевіряйте, щоб комерційна реклама не з’являлась на вашій сторінці у соціальних мережах, перш ніж робити її загальнодоступною. Вживайте необхідних заходів, щоб постачальник видалив комерційну рекламу, як тільки ви виявите її;
робіть репости та поширюйте лише ту інформацію, яка стосується місії Департаменту. Перш ніж поширити щось або поділитися якимось посиланням, обов’язково прочитайте весь зміст.

Окреме положення в інструкції відведено інтеренет-тролям:

не годуй тролів. Не корміть їх увагою.
якщо дружня федеральна агенція вас тролить – все одно ігноруйте їх або зв’яжіться з ними телефоном чи електронною поштою.

У політичному колі США дедалі частіше Facebook стає платформою для комунікації з громадянами, наприклад демократи частіше, ніж республіканці, використовують соціальні мережі (77% та 68% відповідно). І хоча використання владою соціальних мереж досить поширене у Сполучених Штатах, американці обох політичних партій негативно ставляться до впливу влади через Facebook на громадян, адже платформа дедалі частіше стає осередком для суперечок та конфліктів.

Отже, соціальні мережі у Сполучених Штатах, не регулюються законом, хоча є для державних органів і платформою із взаємодії з громадськістю і для оприлюднення публічної інформації, а також джерелом новин для багатьох американців.

Канада

Особливу увагу заслуговує досвід Канади, на офіційному сайті Уряду якої є цілий розділ присвячений протоколу соціальних мереж, а також перелік із 878 офіційних акаунтів державних органів у соціальних мережах.

Державні департаменти та службовці Уряду Канади використовують соціальні мережі для:

офіційної державної комунікації;
збору й обміну знаннями та інформацією у мережі;
особистого користування в межах визначених інструкцій.

Окрім інструкцій, існують ще й спеціальні Процедури щодо створення, налаштування, розпорядження та управління офіційними обліковими записами соціальних.

І незважаючи на велику кількість урядових акаунтів у соціальних мережах, інформація, що публікується у соціальних мережах є еквівалентною тій, що публікується на офіційних сайтах. Хоч департаментам не потрібно розміщувати геть весь контент, такий як фото та відео у соціальних мережах, це не позбавляє їх обов’язку забезпечити доступність рівноцінної інформації з різних джерел.

Наприклад, Health Canada може мати низку публікацій у Facebook про грип. Проте, особи, які не підписані на соціальні мережі, повинні мати можливість отримати рівноцінну інформацію про грип на вебсайті уряду Канади.

Канада надає великого значення соціальним мережам у взаємодії з громадянським суспільством. Навіть за відсутності правового регулювання участь державних органів у соціальних мережах є невід’ємним атрибутом їх публічності, хоча з обов’язковим забезпеченням вибору для громадян: отримувати інформацію із дописів чи офіційних сайтів.

Швеція

Уряд Швеції розмістив на офіційному вебсайті нетикет (“netiquette”) – мережевий етикет для облікових записів урядових служб у соціальних мережах.

Так, інформація, опублікована в акаунтах урядових служб у соціальних мережах, є видимою для інших користувачів. Дописи та коментарі, а також приватні чи прямі повідомлення, як правило, є офіційними документами відповідно до шведського принципу публічного доступу до офіційних документів.

Що це означає? Якщо ви залишите коментар під дописом шведського державного органу у Facebook, то він стане офіційним документом та частиною публічної інформації.

Інформація, що опублікована на сторінках урядових відомств, архівується або зберігається протягом певного часу. Дозволяється залишати коментарі на сторінках урядових установ, проте користувачів просять підтримувати ввічливий тон і просять не публікувати чи коментувати заборонену інформацію, наприклад агітацію проти національної чи етнічної групи, незаконне зображення насильства або порушення авторських прав та інше.

Як бачимо, Швеція також намагається врегулювати діяльність державних органів у соціальних мережах, дотримуючись одного із положень Конвенції Тромсе, що під поняттям «офіційні документи» розуміється будь-яка інформація, записана у будь-якій формі, складена або отримана, та яка перебуває у розпорядженні державних органів. Навіть якщо це коментар у Facebook.

Висновок

Незважаючи на відсутність в Україні нормативно-правових механізмів з регулювання соціальних мереж та відповідної державної політики у цій сфері, дописи у соціальній мережі, такій як Facebook, можна вважати джерелом публічної інформації за дотримання сукупності таких вимог:

інформація розміщена у дописі відповідає визначенню публічної;
допис зроблено державним органом – розпорядником публічної інформації, а не публічною особою;
допис зроблено з офіційної, верифікованої сторінки державного органу;
така інформація попередньо опублікована на вебсайті органу чи/та на державному вебпорталі відкритих даних;

Слід зауважити, що діяльність державних органів у соціальних мережах не позбавляє їх від обов’язку оприлюднювати відповідну інформацію на своїх вебсайтах та надавати її за запитами на публічну інформацію. Бо на вебсайті – обов’язок, а в соцмережі – лише їх право.

Минулого року Україна ратифікувала Конвенцію Ради Європи про доступ до офіційних документів (далі – Конвенція), стаття 10 якої говорить, що за своєю власною ініціативою і коли це доцільно, державний орган вживає необхідних заходів для оприлюднення офіційних документів, які знаходяться в його розпорядженні, в інтересах поширення прозорості та ефективності державного управління та заохочення інформованої участі громадськості у справах, що становлять загальний інтерес.

Тож покращення прозорості та відкритості державних органів шляхом використання будь-яких не заборонених законом способів є однією з основних цілей ратифікованої нашою державою Конвенції.