Олена Спесивцева
Юристка напряму “Незалежні медіа” ЦЕДЕМ
З дитинства нас вчили: довіряй але перевіряй. Сьогодні інформація поширюється зі швидкістю світла, а от часу на її перевірку не завжди вистачає.
Медіа безумовно зацікавлені першими повідомити про події та надати максимум інформації. На жаль, через таку швидкість журналісти деколи помиляються і поширюють неперевірену інформацію.
Центр демократії та верховенства права підготував консультацію, в якій пояснює, якими можуть бути наслідки поширення неперевіреної інформації для медіа та як їм запобігти.
Що таке неперевірена інформація?
Неперевірена інформація – це інформація, яка не була перевірена на її правдивість та достовірність. Вона може швидко поширюватися через медіа та соціальні мережі. Втім ніхто не дає їй 100% підтвердження.
В юридичній площині самостійного терміну “неперевірена інформація” немає. Натомість є поняття “недостовірна інформація”. Та це не одне й те саме. Недостовірна інформація не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі. Або ж вони існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Різниця в тому, що неперевірена інформація може виявитися або правдивою, або недостовірною (неправдивою). У другому випадку можуть настати негативні наслідки. Про них ми поговоримо далі.
Окремо слід згадати про термін “дезінформація”. Детальніше про дезінформацію, способи її поширення та боротьби з нею можна прочитати в матеріалі ЦЕДЕМ. Зараз же треба запам’ятати, що ключова ознакою дезінформації, яка відрізняє її від звичайної недостовірної інформації – умисел на її створення. Тобто дезінформація – це неправдива, оманлива, маніпулятивна інформація, яку створили навмисне, аби отримати економічну, політичну або іншу вигоду.
Якщо ж умислу не було, то ми маємо справу з неперевіреною інформацією, яка виявилася недостовірною. Медіа не перевірили її належним чином та поширили, не знаючи, що вона неправдива і не заради вигоди.
Однак виправдовувати поширення неправдивої інформації необережністю, випадковістю та недбалістю – неправильно. Журналіст повинен працювати добросовісно та перевіряти інформацію.
Зокрема Кодекс етики українського журналіста вказує, що “повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста”. Тож журналісти і редактори мають здійснювати кроки для перевірки автентичності усіх матеріалів, отриманих від представників загалу, фрілансерів, прес-служб та інших джерел.
Кожен має право на помилку, але іноді помилки мають високу ціну.
Ризики поширення неперевіреної інформації
Сьогодні говорити про ризики поширення неперевіреної інформації варто передовсім в контексті війни. Звісно, до повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, негативні наслідки також були. Але зараз ризики стосуються безпосередньо життя та здоров’я людей, перебігу бойових дій, успіху військових операцій.
6 березня 2023 року у соціальних мережах з’явилося відео, на якому російські військові розстріляли полоненого бійця ЗСУ за слова “Слава Україні!”. Медіа наввипередки поширювали версії з іменем розстріляного героя, посилалися на свідчення родичів, порівнювали фото. Деякі версії виявилися недостовірними. Виникла навіть пропозиція грошової винагороди за ім’я українського військового (її етичність доволі спірна). 12 березня СБУ після низки слідчих дій остаточно ідентифікувала військового та повідомила про це публічно.
Здається, що прямої шкоди від поширення таких версій не було. Але відповідь не лежить на поверхні. Систематичне тиражування медіа неперевіреної інформації та її споживання шкодить як окремій людині, так і державі загалом.
Безумовно, завдання медіа давати населенню актуальну інформацію якомога швидше: про звільнені населені пункти, приїзд міжнародних лідерів до України, контрнаступ ЗСУ, звільнення українських полонених. Добре, коли ця інформація виявляється правдою. Та є інша сторона медалі.
Поширення неперевіреної інформації (яка виявилася неправдою) може призвести до негативних наслідків:
- Для суспільства
Систематичне споживання неперевіреної інформації впливає на рівень довіри громадян до новин та дезорієнтує. Ми не можемо повною мірою оцінити: де ж та правда, кому вірити, як вчиняти.
Як наслідок, розхитується психологічний стан людей, зростає рівень тривожності. Якщо інформація негативна – будуть панічні настрої. Якщо позитивна – не уникнути розчарування, коли умовне визволення Олешків виявиться неправдою..
Навіть заступниця міністра оборони Ганна Маляр попереджала про те, що шириться багато інформації про нібито звільнені населені пункти, яка не відповідає дійсності. Щоб не стати “жертвою пустих сподівань” радять довіряти лиш офіційним джерелам.
Споживання неперевіреної інформації загрожує життю. Якщо люди отримають неперевірені дані про те, що відбувається на полі бою, які території окуповані, а які визволені, де шукати бомбосховище, вони ризикують загинути чи отримати поранення.
- Для держави
Неперевірена інформація про дії влади тягне за собою підрив довіри до державної влади. Навіть якщо цю інформацію поширили без умислу, наслідки можуть бути катастрофічними.
Сьогодні є тенденція збільшення довіри до влади. Довіра до ЗСУ зросла з 65% до 97%, до президента – з 36% до 90%. Та розслаблятися не варто. Цей показник плинний. Він може знизитися в повоєнний час. А поширення неперевіреної інформації лиш сприятиме цьому.
Згадаємо про дезінформацію. Її наслідками у сфері безпеки та оборони може бути ворожнеча, яка призводить до активної агресії, дискредитації блоків, альянсів, демократичних країн, що впливає на електоральні вподобання і суспільні протистояння. Також дезінформація може бути одним із вагомих гвинтиків сепаратизму та війни. Такі самі наслідки можуть настати після поширення неперевіреної інформації внаслідок недбалості.
Поширення неперевіреної інформації може також стати інструментом ворожої пропаганди, завдати шкоди військовим операціям та внутрішній стабільності країни. Журналісти та редактори не можуть знати загальну картину поля бою та плани військового керівництва. А публікуючи відомі їм фрагменти (не підтверджені офіційно), журналісти ризикують завдати шкоди нашій обороні.
- Для медіа
Якщо видання чи телеканал систематично поширюють неперевірену інформацію – рано чи пізно вони втратять репутацію та довіру аудиторії (адже ми пам’ятаємо, що така інформація шкодить людям). Це може відбитися на рейтингах та інших показниках успішності медіа, а отже – і на його подальшій долі.
Звісно всі мають право на помилку. Так само і медіа, яке поспішно і з неуважності поширило неперевірені дані, має визнати помилку та вибачитися. Цього достатньо – якщо ще не виникли наслідки, за які може настати юридична відповідальність.
Юридична відповідальність за поширення неперевіреної інформації
Звісно, не завжди медіа буде платити штраф за публікацію неперевіреної інформації. Говорити про юридичну відповідальність можна лише коли виникли негативні наслідки.
Ба більше, не всі з них призводять до юридичної відповідальності. Наприклад, видання не покарають за підвищення емоційної тривожності у читачів.
А от якщо неперевірена інформація (поширення неправдивих чуток) викликала паніку або порушення громадського порядку, то на журналіста можуть накласти штраф від 10 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або призначити виправні роботи на строк до 1 місяця з відрахуванням 20 % заробітку. У такому випадку не буде різниці: журналіст поширював неправдиві чутки навмисне чи з необережності.
Якщо неперевірена інформація порушила особисті немайнові права особи, то у людини є право на відповідь та спростування, а також на звернення до суду.
- Спростування. Медіа публікують неперевірену інформацію про те, що людина є дружиною “зрадника”. Як чоловік, так і жінка мають право вимагати у медіа спростувати цю інформацію. Адже порушене їхнє право на повагу до честі та гідності.
- Право на відповідь. У відповіді на публікацію людина, права якої порушені, може пояснити власну точку зору щодо поширеної інформації та обставин порушення її прав.
- Судовий захист. Якщо ж медіа відмовляється добровільно спростувати недостовірну інформацію, а також компенсувати матеріальну та (або) моральну шкоду, то особа, стосовно якої поширена таку інформацію, може звернутися за захистом до суду.
В окремих випадках суд може заборонити поширення інформації. Якщо, наприклад, справа стосується газети, яка готується до публікації, суд може заборонити її розповсюдження. Якщо номер вже випустили, суд може вилучити тираж газети, аби знищити його.
Також є випадки, коли медіа не несуть відповідальності за поширення інформації, яка не відповідає дійсності та порушує права і законні інтереси особи. Це закріплено в новому Законі України “Про медіа” (набере чинності 31 березня 2023 року):
- медіа відтворили матеріали, опублікованих іншим медіа, дослівно з посиланням на ці матеріали;
- медіа отримали відповідь на запит на інформацію або звернення (в порядку Закону України “Про доступ до публічної інформації” або Закону України “Про звернення громадян”);
- інформація містилася в офіційних повідомленнях або одержана від державних органів, органів місцевого самоврядування (в тому числі іноземних) у письмовій формі, в тому числі була оприлюднена на їхніх веб-сайтах та сторінках на платформах спільного доступу до інформації;
- інформація є дослівним відтворенням публічних виступів чи повідомлень юридичних осіб, державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, народних депутатів України, кандидатів на виборні посади;
- інформація поширювалася без попереднього запису та містилася у виступах осіб, які не є працівниками відповідного медіа, якщо працівники такого медіа вжили заходів щодо припинення порушення;
- інформація була поширена користувачами у розділах для коментування (чи розміщення користувацьких публікацій) на веб-сайті медіа, якщо онлайн-медіа обмежив доступ до такої інформації впродовж 3 робочих днів з моменту отримання відповідної скарги чи припису Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;
- медіа нададуть належні та достатні докази того, що порушення відбулось внаслідок незаконного втручання третіх осіб в діяльність медіа, і поширення інформації відбулося без редакційного контролю медіа.
Журналіст також звільнений від відповідальності за поширення інформації, яка не відповідає дійсності, якщо суд встановить, що журналіст діяв добросовісно та перевіряв інформацію.
Поради для медіа
- Комунікуйте з аудиторією. Якщо так вже сталося, і ви поширили недостатньо перевірену інформацію (яка виявилася неправливою), варто визнати помилку, вибачитись та спростувати її. Систематичне поширення неправдивої інформації впливає на репутацію медіа та рівень довіри аудиторії (навіть якщо воно ненавмисне);
- Залишайте посилання на першоджерело, звідки взяли інформацію. У пріоритеті – посилання на офіційні джерела органів влади. Особливо важливо під час війни користуватися інформацією від органів влади військової вертикалі: Верховного Головнокомандувача, Міністра оборони, Головнокомандувача ЗСУ, Генштабу та інших офіційних джерел у Збройних силах України;
- Відправляйте запит на інформацію або звернення відповідно до законів “Про доступ до публічної інформації” або “Про звернення громадян”) та використовуйте відповіді у своїх матеріалах.
- Не женіться за першістю у поширенні інформації. Натомість, не зайвим буде перевірити її достовірність. Адже під час війни ви можете піддати ризику життя як військових, так і цивільних українців.
Нагадуємо, що ЦЕДЕМ надає безкоштовні юридичні консультації з найрізноманітніших медійних питань. Під час війни ми продовжуємо допомагати журналістам та медіа. Звертайтесь на електронну пошту info@cedem.org.ua.
