Чи можна написати ідеальний закон? Дуже часто можна почути скарги або критику українського законодавства: “ото понаприймали”. Законотворча діяльність – це окрема і складна сфера, що доволі відрізняється від адвокатської практики чи юридичної діяльності на підприємстві. Завдання адвоката — захистити інтереси клієнта, юрист компанії – інтереси і безпеку бізнесу. Завдання ж юристів, що працюють з розробкою НПА інше. Основна складність полягає у балансуванні інтересів: держави, суспільства, бізнесу, особи, впровадженні правил, які стимулюватимуть розвиток сфери, але не подобаються гравцям, бо виводить їх з зони комфорту, а бува і створюють “непотрібні” обмеження – непотрібні на їх думку, але потрібні іншим. 

А ще при написанні законів треба пам’ятати про права людини і свободи, а ще – про міжнародні зобов’язання, яких у час євроінтеграції побільшало, а ще розуміти про приховані інтереси і неочевидні наслідки. А ще – врахування минулого досвіду, менталітету і в цілому особливостей посттоталітарного суспільства. Чи можливо написати ідеальний закон? Напевно ні, адже креативність і вигадливість людини завжди знайде рішення, про які ані розробники, ані ШІ і не могли б собі уявити.

Історія закону про медіа почалася у 2012 році, коли при тодішньому комітеті свободи слова було створено робочу групу з розробки нової редакції закону про телебачення і радіомовлення. Хоча, спроби змінити закон були і раніше – ухвалена в 2006 році нова редакція закону про телебачення і радіомовлення уже тоді не витримувала жодної критики. Не вдаючись в деталі, можна констатувати, що спроби змінити правила гри на медійному ринку відбувалися протягом десятиліть, але давайте будемо чесними: в умовах олігархічного ринку як на загальнонаціональному, так і, приміром, одеському ринку охочих змінити status quo не було. Медіа відігравали статусну або цілком прагматичну мету – просувати інтереси та відбілювати репутацію, а разом з цим ще й атакувати конкурентів. Тому, поруч з цілком звичайнісіньким контентом – з ринку, з доріг, про чупакабру – в ефірі могли з’являтися матеріали про перерізання стрічечки, світові змови чи нові суперунікальні послуги від компанії Х, про які розказував експерт компанії Х та представник асоціації, заснованої компанією ви власником компанії Х. А от коли “гудок” не допоміг і Маріуполь опинився в руїнах і під окупацією рашистів, одна з найпотужніших медіа груп раптом просто упала. Так буває, коли медіа – це актив, а не медіа-сервіс, як це бачить ЄС.

Визнання України країною-кандидатом стало чарівним поштовхом, щоб медійне законодавство нарешті оновилося. 13 грудня того ж 2022 року Україна нарешті спромоглася ухвалити новий закон, що не лише гармонізував законодавство з Директивою про аудіовізуальні медіа-сервіси, але і трохи навів лад в середині країни.

Ухвалення законодавства – процес надзвичайно складний. Ні, не в написанні норм, хоча тут треба теж покропотіти, а саме в досягненні компромісів і спробах запровадити зміни. Що сильніші і радикальніші зміни, то більший супротив. Страх нового – річ буденна, особливо, коли ти жив без жодних правил, а тут хтось приходить і починає їх нав’язувати. З законом про медіа відбулась та сама історія – особливо дісталося від онлайн-медіа, адже за всю їхню історію вони жили собі своє щасливе життя. А тут над ними навис “регулятор-монстр” з якимись вимогами.

Менше з тим, минуло два роки дії закону, і понад 1200 онлайн-медіа уже зареєстровані станом на 1 червня 2025 року. Тут вам і веб-сайти, і ютуб-канали, акаунти у ФБ, телеграмі, вотсапі і акаунти в більш екзотичному твітчі.

Утім, як би ти не планував і зважував всі pros і cons, залишається фактор поправок від народних депутатів, а головне – фактор виконавця закону. І його прочитання норм. Також ніщо не стоїть на місці і є зміни в суміжних сферах, що так чи інакше зачіпають сферу медіа, а також зміни, які ми спостерігаємо в медіаспоживанні, розвитку ШІ та і просто в економіці запаленої війною – все це впливає на імплементацію закону.

Перший пакет змін ухвалений в травні 2023 році розроблявся по факту ще до того, як депутати проголосували. Говорячи мовою оновлень гаджетів – це був Service pack 1, який мав полагодити виявлені баги. Ви можете обуритися, чого ж одразу не виправили?! Але справа в тому, що після сотого прочитання текст уже банально не бачиш, а по-друге, варто згадати про особливість голосування поправок до 2 читання. І якщо ти побачив щось, що не голосувалося в першому читанні – буває так, що потяг таки пішов і потрібна стаття в перше читання просто не редагувалась. В нашому випадку зіграв ще один фактор – реклама. Справа в тому, що це в українців сало окремо, цибулька окремо, а хліб окремо. А от латиняни люблять суміші, тому в Директиві про аудіовізуальні медіа-сервіси окрім регулювання телебачення і ютубчика є ще і реклама. І не встигли охолонути контакти системи “Рада” за наш закон, а уже велась розробка змін, які правили і закон про рекламу, а то б нам не зарахували імплементацію. Тому, основна мета SP1 – це зміни до закону про рекламу, ну а раз таке діло і трошки поточнили норми про суб’єктів, публічні медіа, співрегулювання і легалізували медіа Міністерства оборони – війна, все ж таки.

Після ухвалення закону почався перший етап – десь між стадією заперечення і прийняття. Медіа друковані та колишні інфоагенства мали рік на перереєстрацію, мали сформуватися органи співрегулювання, розробитися мав Електронний кабінет (мої щирі обійми регулятору), а онлайн медіа мали звикнути, що Дикий Захід Медіа таки закінчується.

І, процес пішов, ну десь як той старий паротяг з віршу Юліана Тувіма в чудовому перекладі Малковича. І як завжди, те, про що сперечалися до ухвалення закону і те, як воно пішло на практиці таки стало різним. Ну почнемо з мого улюбленого телеграм-каналу “Від села до міста”, який був першим ТГ-каналом, що зареєструвався як онлайн-медіа. Розробники були в шоці – виявилося, що маленьке локальне медіа було більш свідомим, ніж великі досвідчені медіа. Однак, тут почали вилазити і проблеми. Співрегулювання, котре задумувалося як спосіб побудови нових типів стосунків ринку і держави, запускалося надзвичайно непросто. Процес розтягнувся більше ніж на рік, і перші два органи зареєструвалися лише в червні 2024 року, а друковані медіа доповзли до реєстрації акурат перед Різдвом того ж 2024. Але краще пізно ніж ніколи, і робочі групи досить непросто, але напрацьовують такі важливі кодекси поведінки щодо певних типів контенту.

Не обійшлося і без курйозів. В уже згаданому реєстрі медіа є кілька видань з назвою “Голос”, тільки ви не знайдете там видання “Голос України”. Після ухвалення закону про медіа закон дозволяє існування медій, заснованими органами влади лише якщо на це прямо вказує закон, саме тому ухвалювалися зміни щодо медіа Міноборони. Голос України зміг уникнути роздержавлення 2015-18 рр. – у 2018 році були внесені зміни, які прямо вивели з-під роздержавлення Голос України та Урядовий Кур’єр. Утім, закон про медіа такого винятку не зробив і тому, Голос України фактично переїхав до закону про доступ до публічної інформації в іпостасі офіційного друкованого видання. Такі видання не є медіа, хоча чи відповідає контент сайту https://www.golos.com.ua забороні “розміщувати в будь-яку іншу інформацію, обов’язковість опублікування якої не передбачено законодавством” – вирішувати вам.

Законопроєкт 12111 було зареєстровано в жовтні 2024 року і ухвалено в першому читанні в грудні 2024 року. Мета проєкту – вирішити проблемні питання з процедурами реєстрації, ліцензування, зокрема знизити навантаження на апарат Національної ради, яке збільшилося, але не було підкріплено людськими та фінансовими ресурсами і це попри нових суб’єктів в портфелі регулятора і збільшення обсягу повноважень, а також врахувати питання проявів війни в інфопросторі та різке зростання штучного інтелекту.

Що ж змінить новий проєкт? Ми навмисно не вдаватимемося в детальний опис змін щодо заміни слів місцями або технічними деталями, а зосередимося на ключових питаннях: ліцензування, реєстрації, співрегулювання, окремих видів медіа, питань війни та ін.

Преса

У разі ухвалення закону щодо преси відбудеться дві ключові зміни: поява спеціалізованих друкованих медіа та зміна порядку надсилання контрольного примірника.

Чинна редакція закону зобов’язує зареєстровані суб’єкти у сфері друкованих медіа надсилати до Національної ради контрольні примірники кожного випуску друкованого медіа в електронній формі (за наявності) та на запит Національної ради безоплатно надсилати їй контрольний примірник конкретного випуску відповідного друкованого медіа у друкованій формі.

Але, якщо примірник є несвіжим, то може так статися, що в редакції може не залишитися друкованого варіанту. Саме тому, ця норма надаватиме можливість надсилати на запит Нацради або друковану, або ідентичну ій електронну форму. Що ж до обов’язку доставляти контрольні примірники – нова редакція норми відсилатиме до чинного Закону України “Про обов’язковий примірник документів”.

Поява поняття спеціалізованого друкованого медіа не є новою історією. Ще в буття закон про пресу існували норми про спеціалізовані друковані видання, щоправда найбільше це стосувалося еротики і маніпуляцій для рекламування алкоголю. В майбутній редакції спеціалізовані видання в друці можуть видаватися для сумісності з обмеженнями щодо захисту дітей, а також видань, що зможуть розміщувати рекламу окремих видів товарів, зокрема азартних ігор, ліків, зброї. Як ви зрозуміли, спеціалізоване друковане медіа того і спеціалізоване, що спрямоване на висвітлення певної тематики та/або на відповідну цільову аудиторію.

На відміну від звичайної преси, спеціалізовані видання зобов’язані будуть реєструватися в Нацраді незалежно від воєнного стану.

А щодо воєнного стану законопроєкт пропонує ввести дещо дивну, але логічну заборону: друковані медіа не можуть поширювати розклади програм аудіовізуальних медіа-сервісів держави-агресора.

Прозорість власності

Ще одна новела, що торкнеться як класичної так і безпаперової преси або ж онлайн-медіа, стосується прозорості медіа-власності. Якщо ви не фізична особа чи ФОП то протягом півроку з моменту набрання чинності змін до закону юрособи матимуть за обов’язок подати свою структуру власності до Нацради. Такий же обов’язок стосуватиметься і реєстрантів в сфері аудіовізуальних послуг і постачальників. Таким чином всі суб’єкти будуть зрівняні в обов’язках, а регулятор матиме можливість краще бачити ринок і концентрацію. Подача такої інформації, як внесення змін до реєстру є безоплатною.

Зміна технології

Основна відмінність закон про медіа від попередників – це зміна філософії каральної інституції на партнерську. Це і вже проявляється і в співрегулюванні, і в появі припису і, звісно, в розумінні, що медіа – це бізнес.

Будь-яка технологія має строк життя. Так сталося з аналоговим мовленням, яке існувало півстоліття і зрештою, було змінено на цифровий стандарт DVB-T2 або просто Т2, як його знає споживач. Зміна технології може змінювати і кількість місць для мовлення. З одного боку, перехід на цифру дозволив збільшити ресурс мовлення і його якість, але частина колишнього аналогового теледіапазону пішла під сучасні технології. Не факт, що ця тенденція не продовжиться надалі. В такому випадку, може виникнути ситуація, коли мовник не матиме можливості мовити за такими параметрами, як це було раніше. Оновлена редакція статті 12 пропонуватиме більш виважений підхід щодо альтернативи – або буде оголошено конкурс і пріоритет матиме ліцензіат, який втрачає ліцензію за старою технологією, або реєстрація такого суб’єкта як суб’єкта у сфері медіа з включенням до універсального медіа сервісу на строк, який би діяла анульована ліцензія.

До речі, про

Універсальний медіа сервіс

Практичне застосування УМС виявило низку хиб, які є скоріше питанням господарських правовідносин між провайдером і абонентом або між провайдером і каналом. Очевидно і справедливо, що провайдерам не хочеться бути цапами відбувайлами за все, що від них не залежить. Тому, якщо Нацрада ухвалює рішення про УМС, то провайдери матимуть щонайменше місяць на його виконання.

Для провайдерів IPTV або супутника обов’язковим включенням і УМС є Суспільне та телеканал Рада.

У випадку якщо канал не надаватиме сигнал провайдеру, наприклад внаслідок російського обстрілу абощо, провайдер не нестиме відповідальність за невиконання вимог щодо дотримання УМС. Так само провайдер звільняється, якщо на час ліцензованих подій телеканал не матиме права постачати сигнал за певною технологією. Тобто якщо ліцензія не дозволятиме поширення спортивних змагань в OTT або в HoReCa, то на цей час канал просто може поставити чорний екран.

Ліцензування та реєстрація

Однією з новел є те, що Нацрада може не допустити до конкурсу і, відповідно, не дозволити реєстрацію медіа, якщо набрав законної сили обвинувальний вирок суду у кримінальній справі стосовно претендента, його керівника та/або кінцевого бенефіціарного власника, що передбачає обмеження чи заборону займатися діяльністю у сфері медіа.

Ми розуміємо, що сучасний світ є динамічним і 10 років для медійного простору є значним часом, тому закон і нині дозволяє змінити концепцію мовлення – за 3 роки і не більше ніж на третину. В новій редакції підхід удосконалено:  якщо ліцензіат захоче змінити концепцію, то тепер це можна буде зробити за 5 років, але без обмежень. Повторна зміна надалі можлива щодвароки.

Очевидно, що війна впливає на всі сфери правовідносин. Тому для мовників, щоб вони не залишились без можливості здійснювати мовлення, буде передбачено положення, за яким ліцензія, строк якої закінчується під час воєнного стану, буде діяти на час війни і до спливу шести місяців з дня припинення чи скасування такого стану.

Для тих мовників, чиї передавачі опинилися під окупацією рашистів, закон передбачатиме, що Національна рада має право не оголошувати конкурс на отримання ліцензії. Відновлення такого конкурсу має відбуватися після деокупації та за умови наявності технічної можливості здійснення мовлення на цій території. В такому разі Нацрада оголошує конкурс не пізніше 30 днів з дня настання або ж встановлення обставин, що дозволяють відновити мовлення.

В контексті реєстрації планується удосконалення комунікаційних правил між регулятором і потенційним реєстрантом. Якщо Нацраді не вистачатиме певних документів, вона буде зобов’язана протягом 10 робочих днів повідомити заявника, а той, в свою чергу, протягом 30 днів або більше, за потреби, буде зобов’язаний усунути недоліки. Якщо такі недоліки не будуть усунуті, Нацрада поверне папери назад. Все-таки регулятор – не камера схову ж.

Але на час війни Нацрада може запитати інші документи. Так, якщо Нацрада має мотивовані підстави вважати, що претендент має зв’язки з країною 404, то вона може запитати вичерпний перелік відомостей (інформації, документів), які заявник повинен надати. Якщо заявник не надає таких документів, то реєстрація не відбувається.

Одним з позитивних моментів є зменшення навантаження на регулятора і підвищення відповідального ставлення заявників. Так, закон суттєво розширює положення щодо самостійного внесення змін до Реєстру. Це стосується зміни адрес, контактних даних, характеристик сигналу мовлення, періодичності виходу преси. Таке правило робить діяльність суб’єктів більш гнучкою.

Воєнні обмеження, які доповнить законопроєкт для реєстрантів і ліцензіатів є, зокрема такими:

Якщо парламент або Президент визначать своїми актами додаткові обмеження, пов’язаних із вшануванням пам’яті Захисників і Захисниць України, загиблих внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, суб’єкти у сфері лінійних аудіовізуальних медіа будуть зобов’язані дотримуватися відповідних вимог.

Якщо у Нацради при реєстрації онлайн-медіа виникнуть застереження щодо можливих порушень таким медіа обмежень щодо контенту, наприклад відбілювання ворога, то регулятор матиме право призначити позапланову перевірку такого медіа відповідно до вимог цього Закону. І якщо підозри підтвердяться – прийняти рішення про відмову онлайн-медіа у реєстрації як суб’єкта у сфері онлайн-медіа та про застосування до такого медіа відповідних санкцій.

Е-кабінет

На жаль, через брак фінансування і суттєве скорочення міжнародної технічної допомоги Електронний кабінет все ще залишається нереалізованою мрією, яка мала спростити життя як регулятору, так і суб’єктам. Утім, нереалізованість має і “позитив” – зміни передбачають удосконалення механізму автоматичного інформування провайдерів про затвердження складу та внесення змін до складу УМС, про зміни у Реєстрі щодо іноземних лінійних медіа, а також про судові рішення щодо іноземних лінійних медіа”. Крім того, кабінет має отримати і новий функціонал, а саме – автоматичне формування для провайдерів аудіовізуальних сервісів переліку телеканалів та радіоканалів, що плануються до розповсюдження, шляхом вибору з Реєстру, а також з можливістю додавання іноземних лінійних медіа, що походять з держав – членів Європейського Союзу.

Контент

В контексті обмежень або вимог до контенту вносяться зміни в уже знайомі нам 36 та 42 статті. Так синхронізуються положення щодо заборон і обмежень щодо змісту інформації в контесті поширення мови ворожнечі щодо захищених груп – такий перелік не є вичерпним. Тюнінгуючи положення захисту неповнолітніх, додали норми щодо обмеження доступу неповнолітніх до сцен відверто еротичного або сексуального характеру.

Щодо мови, удосконалюється положення, за яким, якщо телеканал не має звукової доріжки державною мовою, такою доріжкою має бути мова корінного народу України або офіційна мова Європейського Союзу. Якщо телеканали не мають таких доріжок, вони мають розміщувати в кінці відповідного плей-листа.

Удосконалюється положення і щодо європейського та національного продукту. До таких продуктів не може належати не лише програма, а і щонайменше один виробник, продюсер, а також студія озвучення. Які так чи інакше пов’язані з країною агресоркою.

Раз ми згадали про мовлення корінних народів, то варто згадати і про положення, що захищають права наших співгромадян.

Нацменшини та корінні народи

В законі з’являється визначення мовників нацменшин. До таких будуть віднесені суб’єкти, у загальному тижневому обсязі мовлення

яких у кожному з проміжків часу між 7 годиною та 18 годиною і між 18 годиною та 22 годиною частка програм мовами національних меншин (спільнот) України, які є офіційними мовами Європейського Союзу, мовами національних меншин (спільнот), до яких застосовуються положення Європейської хартії регіональних мов або мов меншин згідно із Законом України “Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин”, за винятком мов національних меншин (спільнот), що є державною (офіційною) мовою держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою- окупантом, становить не менше 60 відсотків, що в абсолютних числах означає 46,2 години в першому проміжку та 16,8 годин в другому.

Для корінних народів вносяться зміни до закону про державну підтримку медіа, де передбачається державна підтримка медіа створеним відповідно до Закону України “Про корінні народи України”. А також медіа, які цілеспрямовано сприяють збереженню та розвитку мов та культур національних меншин (спільнот) і корінних народів України.

В контексті корінних народів слід згадати і зміни що стосуються Суспільного.

НСТУ

В контексті Суспільного передбачається низка змін. Першою є доповнення основних завдань, серед яких розвиток і зміцнення статусу української мови та культури, сприяння розвитку мов і культур корінних народів та національних меншин (спільнот) України.

На жаль, на момент ухвалення закон про суспільне мовлення окремого закону про корінні народи ще не існувало, а при його ухваленні про Суспільне трохи забули.

Другою зміною є зміна підходу до ліцензування. Так як держава гарантує необхідний мінімум для Суспільного, немає потреби і змісту у проведенні формальних конкурсів. На яких завідомо виграє мовник. Тому змінами передбачається переговорна процедура, за якою Суспільне, несучи функцію публічного мовника, ухвалює рішення про необхідний обсяг для реалізації цієї функції, а регулятор, зважаючи на об’єктивний стан наявних частот, виділяє необхідний мінімум. Такий підхід не забороняє Суспільному подаватися на інші конкурси понад гарантією, але в такому разі мовник гратиме на загальних засадах і може поступитися більш привабливому кандидату. Також зміна передбачає усунення колізії, що викликала різночитання норм щодо сплати мовником збору.

Крім того для Суспільного та інших публічних медій передбачається норма, яка обмежує їхню можливість брати участь в органах співрегулювання. Закон передбачатиме lex specialis, за яким обмеження щодо заснування та участі у громадських спілках юридичних осіб публічного права не поширюються на органи спільного регулювання, що діють відповідно до цього Закону.

Публічні медіа

В контексті публічних медій також передбачається низка змін. Ми розуміємо, що на місцях з людським капіталом надто під час війни ситуація досить непроста. Тому, виконати норму щодо формування наглядових рад місцевих публічних мовників може бути надвичайно непросто. Саме тому законопроєкт передбачає, що у разі відмови депутатської фракції (депутатської групи) від подання кандидатури до складу наглядової ради місцевого мовника незайняте місце залишається вакантним до призначення відповідного представника. До цього наглядова рада діє у складі призначених представників. Така норма дозволить уникнути стану паралізованості.

Також зміни передбачають усунення ласих до контролю представників органів місцевого самоврядування. Закон усуває прогалину, за якою члени наглядової ради та керівник суб’єкта місцевого публічного аудіовізуального медіа не можуть бути депутатами місцевих рад, які обираються членами відповідної територіальної громади.

Укрінформ

Ситуація з наглядовою радою Укрінформу не пов’язана напряму з законом про медіа, а радше з численними пертурбаціями Міністерства культури. Саме тому Закон передбачає, що для іномовлення та Укрінформу також мають бути створені де-факто наглядові ради. Склад таких рад має затверджувати Кабінет Міністрів України за поданням міністерства.

Нацрада

Як і писалося на початку, регулятор після запровадження закону опинився у відверто невигідній ситуації. Гарантовані і антикорупційні гонорари членам Нацради щорічно урізаються законом про державний бюджет, коштів на виконання закону також не передбачено. Крім того, виявилася чергова вада нашого позитивістського мислення і різночитання порядку звільнення члена Нацради. Саме тому статтю 80 буде викладено в новій редакції. Суть змін полягатиме в тому, що буде не лише передбачено підстави дострокового звільнення, як це є в чинній редакції, але і положення, що орган, що призначив члена має ухвалити рішення і щодо його звільнення.

Крім того, оскільки Голова виконує певні адміністративно-розпорядчі функції закон буде поточнено положенням про те, хто має заміщати голову на час його відсутності – тобто передача повноважень заступнику або уповноваженому члену.

Замість підсумку

Ухвалення змін до нових і великих законів в перші роки їх дії є цілком нормальним явищем, адже за відсутності пісочниць або інших механізмів все доводиться перевіряти в полях. Ухвалення проєкту 12111 піде на користь як регулятору, так і учасникам ринку. Проте, державі рано чи пізно доведеться глобально переглянути підходи до державних видатків. Виконання місій і завдань без фінансового забезпечення – це точно не шлях євроінтеграції.