Віртуальні активи вже давно перестали бути лише справою криптоентузіастів. Для українських громадських та благодійних організацій вони стали реальним інструментом залучення ресурсів, особливо після початку повномасштабної війни. Фандрейзингові кампанії у криптовалюті допомогли швидко купувати необхідне для армії й гуманітарних потреб, коли банківські операції ще не встигли підлаштуватися під воєнні реалії.

Але попри те, що Україна офіційно задекларувала курс на легалізацію ринку віртуальних активів, ухваливши Закон «Про віртуальні активи» у лютому 2022 року, законодавча база для цього досі залишається невизначеною, оскільки закон так і не набрав чинності. В вересні Верховна Рада прийняла за основу в першому читанні новий, але третій за часом реєстрації, законопроєкт №10225-д, який покликаний врегулювати обіг віртуальних активів та внести зміни до Податкового кодексу. Проте, чи є третя візія найкращою? Центр демократії та верховенства права проаналізував законопроект і дійшов висновку, що текст потребує грунтовного  доопрацювання.

Невизначеність у термінах і ризики для ринку

Почнемо з базового — термінології. Законопроєкт пропонує нові поняття, наприклад “токени електронних грошей”, які є буквальним перекладом з європейського регламенту MiCA. Але при цьому в українському законодавстві вже існує термін “електронні гроші” з іншим змістом. Змішування цих понять потенційно створює плутанину, що у майбутньому може ускладнити розуміння майбутнього закону гравцями.

Крім того, у законопроєкті визначено лише два види віртуальних активів — токени з прив’язкою до активів та токени електронних грошей, а решту видів токенів регулятор зможе визначати самостійно. Це створює ризики як для бізнесу, так і для громадського сектору: частина ринку може опинитися поза правовим полем, поки регулятор не затвердить перелік.
Більше того, у тексті Податкового кодексу вводиться поняття “віртуальні активи, що визначені індивідуальними ознаками”, якого взагалі немає у самому законі “Про ринки віртуальних активів”. Це — внутрішня неузгодженість, яка може загальмувати практичний запуск регулювання.

Якщо законодавець хоче залишити поле для розвитку, то на цьому етапі достатньо визначити чинні види віртуальних активів і передбачити можливість появи нових, не створюючи паралельних визначень у Податковому кодексі. Весь термінологічний блок має бути закріплений саме в законі “Про ринки віртуальних активів”.

Важливо, що законопроект не враховує існування інших видів віртуальних активів, крім токенів, що потенційно залишає крипто-монети «за бортом» регуляції.

Хто має регулювати ринок?

Ще одна важлива прогалина — відсутність чіткого розподілу повноважень між регуляторами. Наразі більшість регуляторних функцій законопроєкт фактично віддає Нацбанку. Але не всі токени належать до фінансової сфери: деякі можуть бути пов’язані з культурними цінностями, нерухомістю, енергетикою або правами інтелектуальної власності.
Такі сфери мають свою специфіку, тому погодження регулювання мало би здійснюватись компетентними органами — наприклад, Кабінетом Міністрів або профільним органом, визначеним у законі. Інакше ми ризикуємо отримати універсального “регулятора на всі випадки життя”. Потрібне фахове, незалежне і об’єктивне регулювання, яке допоможе зробити легальне криптовалютне середовище привабливим для бізнесу та користувачів

Непослідовність у Податковому кодексі

Законопроєкт вносить чимало змін до Податкового кодексу, але не завжди логічно. Він, наприклад, оперує поняттям “операції з віртуальними активами”, не визначаючи, що саме під цим мається на увазі. Відсутність чіткого визначення відкриває простір для різного тлумачення норм і створює ризик непередбачуваності для учасників ринку.

Є і конкретніші суперечності. Так, визначення терміна “продаж віртуальних активів” у різних частинах законопроєкту не збігаються.
В одному місці продажем вважається будь-яка операція, де відбувається перехід права власності — навіть дарування. Це прямо суперечить Цивільному кодексу. Якщо залишити такі формулювання, податкова служба може трактувати навіть обмін чи пожертву криптовалюти як продаж, що автоматично потягне податкові зобов’язання.
Для неприбуткових організацій, які приймають криптопожертви, це створює серйозні ризики подвійного трактування, потенційного оподаткування, в найгіршому випадку – втрати статусу неприбутковості.

Надмірне і неефективне регулювання

Є й положення, які ставлять питання щодо практичної реалізації. Наприклад, право покупця відмовитися від придбання віртуального активу протягом 10 днів. У реальності це технічно неможливо — блокчейн не передбачає “повернення” транзакцій,  лише створення нових. Таке правило може призвести до зловживань, коли користувачі повертатимуть активи, що втратили в ціні, за рахунок продавців. Подібне правило є в MiCA, але на практиці йдеться про можливість повернути придбані віртуальні активи на практиці буде можливим для віртуальних активів, що визначені індивідуальними ознаками, і які ще не були виставлені на торги. 

Відповідно до міжнародних підходів (наприклад, в рамках тієї ж MiCA), операції з віртуальними активами на відкритому ринку не підпадають під право на відкликання, якщо вони були допущені до торгів або є фінансовими інструментами з високою волатильністю (тобто схильністю до різкої зміни ціни).

Ще один спірний момент — заборона на нарахування процентів на токени електронних грошей. У світі це поширена практика, коли користувачі можуть розміщувати стабільні монети на депозит із відсотком. Для громадських організацій це міг би бути законний спосіб накопичувати дохід і таким чином посилювати свою фінансову самозарадність, але запропонована заборона перекриває таку можливість.

Як визначати вартість криптоактивів?

Окрема проблема — порядок оцінки вартості віртуальних активів. Законопроєкт пропонує прив’язати її до документально підтверджених витрат, але не пояснює, які саме документи це мають бути і на яку дату слід визначати вартість. У результаті податкові органи та платники можуть тлумачити норми по-різному, що створить простір для зловживань або судових спорів.

Для ОГС це питання особливо чутливе. Якщо організація отримує криптовалюту як пожертву, має бути зрозуміло, як правильно визначати її вартість, щоб не виникло податкових ризиків. Наразі ж законопроєкт таких механізмів не містить.

Що потрібно зробити

10225-д безперечно є важливим кроком у напрямі регулювання крипторинку, водночас його нинішня редакція радше створює ризики, ніж вирішує проблеми. Законопроєкт необхідно доопрацювати із залученням представників приватного сектора і експертів громадського сектору, які мають практичний досвід роботи з віртуальними активами.

Ринок потребує не декларацій, а чітких і зрозумілих правил. Від того, наскільки якісно буде прописаний закон, залежить, чи зможе Україна справді інтегруватися в європейський цифровий простір і водночас забезпечити розвиток інновацій — без надмірного регулювання і зайвих бар’єрів для громадського сектору та бізнесу.

Детальніше з експертним висновком можна ознайомитись за цим посиланням:

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду “Відродження” в рамках спільної ініціативи “Вступаємо в ЄС разом”. Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду “Відродження”.