12 березня 2026 року Верховна Рада України ухвалила законопроєкт №13071, яким внесено зміни до Закону “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, що спрощують процедуру перебування в Україні окремих категорій іноземців та осіб без громадянства. Це рішення має на меті підсилити залучення іноземних волонтерів та гуманітарних працівників до волонтерської діляьності в Україні та повоєнної відбудови.

Під час повномасштабної війни Україна зіткнулася з безпрецедентним попитом на гуманітарну допомогу. За даними Організації Об’єднаних Націй, у 2026 році 10,8 мільйона людей потребуватимуть гуманітарної допомоги. Значну частину цієї підтримки надають міжнародні та українські гуманітарні організації, залучаючи іноземних волонтерів, медиків та спеціалістів у гуманітарному секторі.

Разом з тим, до ухвалення цього закону їхню діяльність системно гальмували бюрократизовані міграційні процедури. Опитування волонтерів-іноземців, проведене ЦЕДЕМ у 2025 році, засвідчило, що майже дві третини респондентів (66,25%) визначають найбільший викликом для своєї діяльності складнощі з оформленням документів. До цієї категорії респонденти відносять труднощі з продовженням перебування, відсутність передбачуваності у процедурі подачі документів, складність отримання візи D, а також різночитання вимог між різними територіальними органами ДМС.

До прийняття змін законодавство вимагало обов’язкового отримання довгострокової візи типу D як передумови для оформлення посвідки на тимчасове проживання. Отримати таку візу можна було лише за межами України – через консульські установи.

На практиці це створювало правовий парадокс. Більшість іноземців в’їжджали в Україну за безвізом і могли перебувати тут до 90 днів протягом 180-денного періоду. Але для продовження діяльності вони були змушені або порушувати строки перебування і сплачувати штрафи, або залишати країну для оформлення візи.

Це, своєю чергою, означало фактичну зупинку гуманітарної діяльності на кілька тижнів або навіть місяців (з урахуванням логістики, черг у консульствах і строків розгляду). Цю проблему підтверджував і Аналітичний звіт за результатами опитування волонтерів-іноземців та легіонерів в Україні, підготовлений Центром демократії та верховенства права спільно з Національною соціальною службою України. 

Нововедення закону усувають цю проблему. Іноземці зможуть оформлювати посвідку на тимчасове проживання без обов’язкової візи D, не виїжджаючи з України. 

Важливо: Дія Закону не поширюється на громадян Російської Федерації.

Так, закон передбачає:

1. Тимчасове скасування вимоги отримання довгострокової візи типу D для окремих категорій іноземців. Йдеться про:

• іноземців та осіб без громадянства, які працюють у філіях та представництвах організацій – отримувачів гуманітарної допомоги, утворених відповідно до законодавства іноземної держави та зареєстрованих у встановленому порядку;
• іноземців та осіб без громадянства, які беруть участь у міжнародних та регіональних волонтерських програмах, або які долучені до діяльності неприбуткових організацій.

2. Оформлення посвідки на тимчасове проживання можливе без виїзду з України, за поданням заяви до територіального органу чи підрозділу ДМС або центру надання адміністративних послуг за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.

3. Закон встановлює чіткі часові рамки такого спрощення: воно застосовується на весь період воєнного стану та ще протягом одного року після його припинення або скасування.

4. Передбачено адміністративну амністію для іноземців та осіб без громадянства, що мають перевищені строки перебування в Україні, за таких умов: 

• Прибули на територію України після 24 лютого 2022 року; 
• Протягом 60 днів з дня набрання чинності Закону (орієнтовно з  червня по серпень 2026 року) звернулися із заявою про оформлення посвідки на тимчасове проживання.

Фактично, держава переходить від підходу, коли іноземець має сам долати бюрократичні бар’єри, до підходу, де закон адаптується під реальні потреби гуманітарного сектору та залучених фахівців, волонтерів.

У практичному вимірі зміни передбачають легалізацію волонтерів-іноземців та  ефективніше залучення фахових іноземних волонтерів, як-от медиків, інженерів, саперів, логістів – тих, хто працює в критичних сферах: від розмінування до відбудови.

І, що не менш важливо, ці зміни мають значний вплив на міжнародний імідж України. У ситуації, коли держава щоденно комунікує із партнерами щодо потреб у підтримці, надзвичайно важливо не лише декларувати відкритість до допомоги, а й демонструвати здатність ефективно її приймати та організовувати. Спрощення міграційних процедур для іноземних волонтерів і гуманітарних працівників показує, що Україна діє як відповідальний і передбачуваний партнер, який усвідомлює власні внутрішні бар’єри та готовий їх усувати.

Водночас, попри позитивні зміни щодо спрощення процедур перебування волонтерів-іноземців, низка інших системних викликів залишається невирішеною і потребує подальшої уваги з боку держави. Дослідження показує, що іноземні волонтери й надалі стикаються з мовними бар’єрами, труднощами у доступі до банківських послуг та медичної допомоги.