Творча діяльність – основа кожного медіа. Навіть новини мають творчо оброблятися, щоб читач отримував не сухі офіційні прес-релізи, а збалансовану і корисну інформацію. Медіа використовують фотографії, відео, аудіо, малюнки, а віднедавна і продукти, розроблені програмами: інтерактивні інфографіки, мнемокарти, віртуальних ведучих. З розвитком технологій штучного інтелекту типи творів будуть лише збільшуватися і гібридизуватися. Тривимірні проекції над вашим столом, аудіовізуальні твори з домішками запахів і тактильного контакту, твори, де людина стає учасником чи навіть співавтором – зараз ми можемо лише будувати гіпотези, спираючись на на останні досягнення науки. А регулювати таку творчу діяльність медіа буде авторське право, як і сто років тому. 

В Україні традиції захисту авторського права були перервані 70-річним пануванням радянської влади на її теренах, яка фактично ліквідувала інститут приватної власності, вигадавши натомість “особисту власність”. З наслідками ми стикаємось і сьогодні. Вихована в парадигмі “колективне, значить нічиє” людина не усвідомлює, що вона порушує чиєсь право. Досить типовим є використання фотографій без дозволу, скачування плейлиста футбольних телеканалів, який поширюють пірати, чи оцифрування і викладення в мережу нещодавно виданих книжок. 

Недотриманням вимог авторського права грішать і медіа. Ви напевно бачили в новинах чи телепередачах примітки “відео: Youtube”, “фото з інтернету”, “фото shutterstock”, передрук статті іншого сайту без прямого посилання на джерело, а лише з вказівкою цього сайту. Можуть бути й гірші приклади, як-от передрук без будь-якої вказівки авторства або передрук під чужим іменем.

Такі проблеми також викликані недосконалістю державної політики у сфері охорони інтелектуальної власності та застарілістю законодавства, що не враховує новітні способи створення та поширення творів. 

Після Революції гідності громадянське суспільство у співпраці з парламентом почало розробку законопроєктів, покликаних змінити застарілі та неефективні політики у сфері захисту інтелектуальної власності. До Закону України “Про авторське право та суміжні права” було внесено безліч змін: твори для людей з обмеженими можливостями (2015), використання об’єктів авторського права в пародіях, попурі та карикатурах (2016), державна підтримка кінематографії (2017), а також спроба реформувати державне управління у сфері інтелектуальної власності (2020). Крім цього, у 2018 році було ухвалено новий Закон України “Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав”, що регулює діяльність організацій колективного управління.

Наприкінці травня – початку червня 2021 року у Верховній Раді України було зареєстровано 5 законопроєктів про авторське право і суміжні права: № 5552 та 4 альтернативних: 5552-1, 5552-2, 5552-3, 5552-4. Всі законопроекти розроблені як новий закон, що має прийти на заміну закону 1993 року. Через велику кількість необхідних змін автори вирішили повністю скасувати існуючий текст та ухвалити новий. 

У цій аналітиці ми проаналізуємо законопроєкт 5552-2, що має найбільш повний і масштабний тест, а також порівняємо його з іншими законопроєктами.

Які твори будуть охоронятися?

На перший погляд, нові законопроєкти повністю дублюють чинний Закон. Перш за все, вони зберігають структуру Закону – визначення меж юрисдикції, перелік об’єктів авторського права та винятків, перелік суб’єктів, випадки вільного використання, об’єкти та суб’єкти суміжних прав, і наприкінці відповідальність за порушення. По-друге, перелік об’єктів, що пропонується охороняти за новими проектами, майже ідентичний старому – твори різних сфер мистецтва, від традиційних текстових, музичних і аудіовізуальних творів до енциклопедій та гончарних виробів.

Проте, при уважному аналізі можна побачити, що законопроєкти 5552-1 та 5552-2 доповнюють стандартний перелік об’єктів авторського права, передбачений статтею статтею 8 чинного Закону, новими творами:

Для медіа поява охорони шрифтів є важливою новелою. Так, шрифти теж є об’єктом авторського права. Наприклад, часто використовуваний шрифт Times New Roman є пропрієтарним і строк авторського права на нього ще не закінчився (шрифт намальований у 1931 році). Отож, якщо постачальник програми, яку ви використовуєте для написання текстів чи графічного дизайну, не надає вам цей шрифт, то вам потрібно його придбати.

Ще одна зміна стосується текстів перекладів для озвучення та субтитрування. Новий законопроєкт пропонує вважати дубляж підвидом озвучення, і прибрати з об’єктів авторського права тексти субтитрування українською мовою. Зрада?

Чи є щось, що може обурити патріотичну спільноту? По-перше, і для озвучення, і дубляжу формується скрипт з відповідними таймкодами. Різниця полягає лише в тому, що озвучення накладається на оригінальну доріжку і ви її чуєте, а дубляж передбачає виготовлення окремої  звукової доріжки. Для цілей закону розрізнення не має сенсу. Щодо української мови, то стаття 23 Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної” передбачає, що фільми розповсюджуються та демонструються в Україні з мовною частиною звукового ряду, виконаною державною мовою, у тому числі шляхом дублювання або озвучення, а якщо фільм набрав за критеріями культурного тесту 2 і більше балів – субтритровані українською мовою. Винятком з цього правила є фільми корінних народів, до яких віднесено кримських татар, кримчаків та караїмів. Саме тому, нова редакція щодо перекладів є більш універсальною і захищає як переклади українською і мовами корінних народів, так і переклади з української, наприклад, якщо українських фільм виходить на міжнародну арену. Зрада скасовується. 

Які твори не будуть охоронятися?

Ще одна новела є у переліку об’єктів, що не є об’єктами авторського права, або як зазначають нові законопроєкти, не підпадають під критерії твору. До слова, чинний закон не містить визначення твору та його критеріїв – є визначення різних типів творів, однак немає одного узагальнюючого. Тоді як законопроєкт 5552-2 визначає:

Жирним шрифтом ми виділили 3 критерії, коли певний об’єкт вважатиметься твором.

Отож, законопроєкт 5552-2 доповнює статтю 10 чинного Закону переліком об’єктів, що не підпадатимуть під охорону:

Не всяке фото – твір. Перше, що кидається в око – це фотографії, що не мають ознаки оригінальності. Така норма може обурити людей з фотоапаратом, мовляв “наші фото не будуть охоронятися?!”, але насправді вона належно формлює те, що вже є у чинному законі.

Фотографія отримає захист тільки якщо вона відповідатиме критеріям оригінальності та є результатом творчої діяльності автора. Якщо ви мимохідь знімете на свій телефон Майдан незалежності в Києві, вулицю Дарвіна в Харкові чи криворізький метротрам, то таке фото не підпадатиме під захист, адже ви зафіксували стан вулиці так, як це зробили сотні інших людей перед вами і зроблять після вас. Натомість, якщо ви будете знімати цю ж вулицю в променях ранкового світла, ловлячи в кадр зграю птахів, та знімаючи його з певної позиції і, наприклад монохромно, то такий знімок скоріше буде ідентифіковано як твір, адже у ваш кадр закладається творчий підхід.

Ви скажете, а як же фотостоки, де можна купити фото? Як правило, фотостоки не дають можливість продавати абищо, зокрема один з найбільших стоків Shutterstock містить обмеження: If your content was rejected with “Similar Content – This content is too similar to another image or clip that has already been submitted or published”, it is because the content you submitted closely resembles another image or clip that has already been accepted to our site. Тобто сток не дозволить вам завантажити ще одну фотографію Майдану незалежності, якщо в його базі вже є щось подібне.

Акти органів місцевого самоврядування. Законопроєкт вперше відносить акти органів місцевого самоврядування до об’єктів, що не захищаються авторським правом. Довгий час вони були неврегульованими, причому не лише в сфері авторського права. Закон про інформацію 1992 року зобов’язував реагувати на запити лише органи законодавчої, виконавчої і судової влади. Тоді як органи місцевого самоврядування були поза регулюванням і радісно не відповідали на запити, особливо, якщо вони стосувалися забудови історичних центрів чи використання коштів платників податків.

Проектам – волю! Ще одна новела – авторське право не охороняє проєкт нормативно-правового акту. Це означає, що, по-перше, громадяни і представники медіа мають право подавати запити і отримувати копії проєктів відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації”. По-друге, відповідно до статті 15 цього Закону розпорядники мають оприлюднювати такі проєкти не пізніше ніж за 10 днів до дати розгляду з метою прийняття. Якщо такі б проєкти охоронялись, автори за певних обставин могли б не дозволяти їх поширення чи оприлюднення, що призвело би до порушення інформаційних прав громадян. І хоча за останні роки найбільш популярними і незаконними підставами для відмов була комерційна таємниця і захист персональних даних, використання судами юридично нікчемної конструкції щодо арешту “на майнові права інтелектуальної власності, які виникають у користувачів мережі інтернет при використанні веб-ресурсів на майнові права” наводить на думку, що використання аргументів зі сфери авторського права в сфері доступу до публічної інформації є лише питанням часу.

Разом з тим, існує часовий проміжок, коли проєкт може залишатися під захистом авторського права –  від початку створення проєкту до моменту визнання його проєктом. Наприклад, якщо орган влади влаштує конкурс на написання проєктів щодо врегулювання годівлі птахів взимку, то тексти всіх конкурсантів будуть захищені авторським правом. Утім, як тільки якийсь проєкт буде обраний органом влади для доопрацювання чи ухвалення, то він перестає бути об’єктом авторського права. Якщо ж орган створює робочу групу, яка за його рішенням розробляє проект самостійно, то він не має захищатися авторським правом від самого початку.

Новини другої свіжості? Зміна норми щодо повідомлення про новини може здивувати. Замість новин дня законопроєкт формулює просто “новини”. І це має сенс, адже новини – це не лише те, що сталося або стало відомо у день публікації, але й те, що відбувалося в минулому впродовж певного часу. Наприклад, новини науки. Між подією і повідомленням про неї може проходити деякий час, зокрема через публікацію у вузькопрофільному журналі чи отримання необхідних аналізів. 

Похідні твори: переклади і кавери

І чинний закон, і законопроєкт розуміють під похідним твором результат творчої переробки іншого твору без завдавання шкоди його охороні (анотація, адаптація, аранжування, кавер-версія, обробка фольклору тощо) чи його творчий переклад на іншу мову. Разом з тим, до похідних творів не належать аудіовізуальні твори, одержані шляхом озвучення чи дублювання. 

Що мається на увазі? Якщо ви вирішили перекласти якусь з частин Термінатора, це не означає, що вам переходять права на весь дубльований фільм як похідний твір. Однак вам належать права на переклад (основу аудіодоріжки до фільму). Пам’ятайте, що для перекладу вам потрібно отримати дозвіл, а це, принаймні для комерційного сектору, означає купівлю прав на переклад у правовласника. Якщо таких прав немає, ви порушуєте авторське право.

Важливою новелою є поява “кавер версій”. Добросовісні виконавці як-от B&B Project чи Eileen знають, що для легального розміщення свого контенту на YouTube, у них мають бути дозволи від правовласників, інакше всюдисущі боти досить швидко кинути страйк на канал. А от співи Металіки чи Цоя в переході метро є класичним прикладом порушення авторських прав. Рятує вуличного музиканта те, що зусилля правовласника, витрачені на пошук і покарання таких порушень, будуть більші ніж перспективи отримання компенсації.

А як же бути з гумористичними шоу, де використовуються твори інших суб’єктів?

З 2016 року чинний Закон дозволяє використовувати твір без дозволу правовласника для створення попурі, пародії чи карикатури, але з обов’язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення. Карикатура – це мальований твір, попурі – це нарізка уривків інших творів, наприклад колаж уривків, з яких може скластися комічний діалог, а пародія – це переробка іншого твору, що за своїм змістом має комічний, сатиричний характер або спрямовується на висміювання певних подій або осіб.

Законопроєкт змінює визначення пародії:

Крім того, стаття 22 законопроєкту наголошує на некомерційній меті використання чужих творів. Тобто не можна створити пародію для комерційного продажу без дозволу правовласників. 

Також пародія має стосуватися всього твору – наприклад, якщо це пісня, творчій переробці мають піддаватися і текст, і музика. Не буде пародією:

• переробка тексту з використанням непереробленої музики – це приклад похідного твору (наприклад, пісня щодо Страна.юа та її власника Ігоря Гужви);
• переробка музики з використанням непереробленого тексту – це теж приклад похідного твору, а саме кавер-версії.

Свобода панорами!

Діяльність медіа також зачіпає питання свободи панорами. Цей концепт передбачає можливість фотографувати, знімати на відео та відтворювати будь-яким способом зовнішній вигляд об’єктів, захищених авторським правом, які знаходяться у публічних місцях або є видними з таких місць, тобто будівель, пам’ятників, мостів, інтер’єрів станцій метро тощо.  

Чинний закон це питання не регулює. Тоді як законопроєкт 5552-2 пропонує дозволити:

Якщо свобода панорами буде імплементована в Україні, то відтворення планів будинків, які залишаються під захистом, буде легальним.

Цитати і інтерв’ю

Авторство на інтерв’ю вже давно було дискусійним питанням для медіа. 

Чинний Закон визначає, що співавторами інтерв’ю є особа, яка дала інтерв’ю, та особа, яка його взяла, а публікація запису інтерв’ю можлива лише за згодою особи, яка дала інтерв’ю. Тобто журналіст зажди ризикує, що його робота не побачить світ. За словами знайомих журналістів, бувають випадки, коли погоджене інтерв’ю забороняли випускати за годину до виходу в ефір чи здачі номеру в друк. При цьому жодних компенсацій за таку відмову не передбачено. Ба більше, частина інтерв’юєрів хотіла гонорар за інтерв’ю, посилаючись на статтю, за якою винагорода за використання твору належить співавторам у рівних частках, якщо в угоді між ними не передбачено інше.

Новий законопроєкт прагне вирішити цю проблему. Відповідно до статті 13 законопроєкту 5552-2 майнові права на твір у жанрі інтерв’ю (інтерв’ю, що має творчий характер), належать особі, яка взяла це інтерв’ю, якщо інше не передбачено в договорі між співавторами такого інтерв’ю. Інтервйованому належать лише немайнові права – право на згадку чи заборону згадки імені, право на псевдонім, право на цілісність твору. 

Службові твори

Чинний Закон передбачає, що авторське особисте немайнове право на службовий твір належить його автору, а виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем. Це дозволяло працівникам вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, що може зашкодити честі і репутації автора. І якщо роботодавець виявив масу недоліків твору після звільнення працівника, працівник міг стати в позу і не дозволити внести жодні зміни. 

Тоді як законопроєкт передбачив для приватних суб’єктів і для органів державної влади (забули про місцеве самоврядування) право на завершення незавершеного службового твору. Аналогічний механізм передбачений і для програм, створених на замовлення.

Аудіовізуальні твори

Законопроєкт також пропонує змінити положення щодо майнових прав на аудіовізуальні твори. Порівняймо:

Як ми бачимо, по-перше, встановлюється презумпція переходу майнових прав продюсеру, якщо інше не визначено договором. По-друге, з’являється норма щодо використання музичного твору, який існував раніше. Це актуально, коли у фільмі або іншому творі хочуть використати інші твори, включені до цього твору. Законопроєкт пропонує захистити такі твори від можливого рейдерства продюсерів нового твору.

Сирітські твори

Проблема сирітських творів давно була проблемою авторського права. За відсутності обов’язку реєструвати твір, частина творів за різних обставин неминуче опиняється в сірій зоні, і яку намагаються вирішити на світовому рівні. Так, 2012 року Європейський союз ухвалив Директиву 2012/28/EU  про деякі дозволені випадки використання сирітських творів.

Законопроєкт 5552-2 дає таке визначенню сирітському твору:

Використання сирітських творів, а саме оцифрування, збереження, каталогізація дозволяється лише некомерційним організаціям з охорони культурної спадщини. Тому медіа, які захочуть використати такий твір, доведеться вжити заходів щодо розшуку його правовласника або доводити, що твір було опубліковано 70 років тому і строк його охорони сплив.

Строки і Public Domain

Загальні строки у законопроєктах зберігаються. Законопроєкт має лише уточнення щодо неоприлюдненого твору:

Таким чином, для критичних і наукових творів строк продовжили з 25 до 30 років.

Штучний інтелект

Однією з важливих новел законопроєкту є поява статті щодо права sui generis на неоригінальні об’єкти, згенеровані комп’ютерною програмою  (програмами).

Перш за все мова йде про графічні твори на кшталт фракталів, тобто зображення, що генеруються на основі математичних формул, рендерів, наприклад, у комп‘ютерних іграх,  а також зображення чи аудіовізуальні твори, генеровані штучним інтелектом.

Яскравим прикладом таких творів є deep fake, тобто згенероване програмою відео на основі аналізу інших відео чи відео і фото зображення. Гучним прикладом також є технологія Deep Nostalgy, яку придбала генеалогічна компанія Myheritage. Ця технологія на основі фотографії генерує коротке відео, наче оживляючи особу. Прабабуся автора статті виглядає ось так. Трошки моторошно, але цікаво, чи не так?:)

Законопроєкт визначає такі об’єкти як неоригінальні та створені у результаті функціонування комп’ютерної програми (програм) без безпосередньої участі фізичної особи в створенні. Законодавець одразу робить застереження, що якщо ви намалювали малюнок у фотошопі, то такий твір не може вважатися неоригінальним об’єктом. Але, погодьтеся, що судова перспектива щодо таких кейсів дуже цікава.

Основними особливостями такого твору є те, що на нього немає немайнових прав, а строк охорони майнових прав становить 25 років з моменту створення.

Щодо власника майнових прав, то законопроект пропонує визначати послідовно – від автора програми, правовласника до правомірного користувача чи ліцензіата. Так що уважно читайте угоди!

Зокрема, в умовах використання на сайті Myheritage в розділі авторські права ми читаємо таке: All content posted on the Website, except for user-submitted content, DNA Results, DNA samples and the genetic information in the DNA Reports, is owned by us or by third parties who granted us a limited license in respect of such content. Content posted on family sites is owned by the person who created the content, is under the control of the family site manager into which it is submitted, and is hosted by us under the terms and conditions of the Agreement. Тобто, з огляду на те, що технології анімації прив’язані до вашого фото, а результати можна завантажити, можна презюмувати, що результат Deep Nostalgia належить вам. 

В наступній частині цієї статті ми поговоримо про державну політику та колективне управління авторськими правами, блокування контенту та про те, чи дозволять законопроєкти 5552* вирішити кризові питання останніх років.