Пандемія коронавірусної інфекції (COVID-19) для сучасної демократії стала першочерговим приводом для пошуку ефективних рішень. Держави мають запроваджувати карантинні заходи, а разом із тим – приймати такі рішення, які будуть найменш обтяжливими для прав людини. Так, перехід правосуддя у дистанційний режим роботи є прикладом глобального виклику в умовах демократії.

Право на судовий захист в умовах карантину 

Право людини на судовий захист виступає одним із основоположних прав людини, яке не обмежується в умовах воєнного чи надзвичайного станів. Право на судовий захист гарантується як на рівні конституцій, так і випливає із Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: права на справедливий суд (стаття 6) та права на ефективний засіб юридичного захисту (стаття 13). 

Разом з тим, сучасні події у світі, вносять свої корективи та створюють виклик для реалізації прав людини. Поширення коронавірусної інфекції стало тією відправною точкою, з якої мають початися зміни та бути впроваджені ефективні рішення, за яких карантинні заходи матимуть мінімальні ризики, принаймні в контексті основновоположних прав людини.

Неабияких проблем в умовах світового карантину зазнало правосуддя, оскільки судова влада реалізується за правилами, чітко визначеними процесуальними нормами. А вирішення спорів чи притягнення особи до юридичної відповідальності зазвичай відбувається за безпосередньої участі у судовому засіданні: самої особи, її представника та інших учасників судового засідання, в залежності від справи. Крім того, роботу судів забезпечує також апарат суду, який складається зі значної кількості службовців.

Тому суди, як одне із місць масового скупчення людей, потрапляють до зони ризику, де може розповсюджуватися коронавірус. Крім того, виклики масштабів майбутніх проблем вже зараз актуалізують проблему альтернативних рішень, які, з одного боку, не впливатимуть на жорсткі обмеження доступу до правосуддя в умовах надзвичайних ситуацій, а з іншого – будуть інноваційними рішеннями найближчого майбутнього. І мова йде саме про таку альтернативу, як дистанційне правосуддя. 

Як функціонує правосуддя за кордоном в умовах карантину?

Для демократичних країн неабияким викликом стало знайти варіант рішення для переходу судів у режим онлайн. Більшість прикладів за кордоном були також спробами віднайти золоту середину серед попередньо напрацьованих інноваційних рішень.

Наприклад, у Великобританії перші спроби запровадити електронне правосуддя починаються ще з минулого століття. Так, із 1980 років поступово запроваджуються окремі елементи електронного судочинства. У 2016 році наступним кроком стало проведення так званої цифрової реформи в судовій системі країни. Вона дозволяє відповідачам і потерпілим брати участь у засіданнях дистанційно, за допомогою онлайн-зв’язку.

Не так давно, а саме у 2018 році, в країні відбувся перший повністю віртуальний судовий процес, в якому суддя, позивач і представник відповідача спілкувалися між собою через спеціальну “закриту” мережу, розроблену на замовлення Мін’юсту Сполученого королівства. Система “цифрового правосуддя” заснована на програмному забезпеченні Skype і являє собою особливу, призначену для користувача, мережу з обмеженим доступом.

В умовах протидії пандемії COVID-19, в судах Великобританії суттєво збільшилася кількість судових засідань, які слухаються за допомогою:

• Додатку BT MeetMe – ніякого спеціального обладнання, лише мобільні телефони. Учасникам надсилається номер конференції.
• Відеоконференції Skype для бізнесу – платну бізнес-версію використовує сам суд. Учасникам достатньо завантажити звичайну версію, щоб перейти за посиланням на онлайн-засідання.
• Також наразі в судах збираються збільшити кількість ‘cloud video platform’ (CVP) – зали судового приміщення планують обладнати спеціальними камерами, які транслюватимуть відкриті судові засідання.

У Сполучених Штатах Америки успішно функціонує електронна судова система з вільним доступом – Public Access to Court Electronic Records. За допомогою цієї системи можна отримувати інформацію про судовий документ, ознайомлюватися з реєстром прийнятих заяв, вивчати перебіг розгляду справи та історію ухвалених рішень, а також переглядати календар призначених засідань. 

Наразі, дистанційний розгляд справ частково запровадили у деяких штатах в обов’язковому порядку, а в інших – за можливості. До слова, у Флориді суддям наразі радять здійснювати розгляд невідкладних справ за допомогою телефона або відеоконференцій. На Гавайських островах цивільні та кримінальні справи розглядатимуться за допомогою безкоштовних ліній телефонного зв’язку, доступ до яких матимуть також представники медіа. А інформація стосовно стану кожної справи також буде доступна на сайті електронної служби публічного доступу до документів Федерального Суду США.

Серед інших країн, значну кількість справ дистанційно розглядають й у Сингапурі. Наразі там збираються запровадити можливість проводити ще більшу кількість процесів у режимі телеконференції, відеоконференції, у письмовому форматі та навіть за допомогою електронної пошти. При цьому, серед додатків для відеоконференцій у Сингапурі найчастіше використовують Zoom.

Окремо слід виділити досвід Литовської Республіки. У Литві з 2013 року функціонує спеціальний портал – e.teismas.lt, за допомогою якого можна звертатися до суду, подаючи процесуальні документи онлайн. Цей портал є прикладом електронного правосуддя. Зацікавлені особи можуть отримати доступ до порталу, використовуючи: 1) Електронний підпис; 2) Електронний банкінг; 3) Посвідчення особи; 3) Дані, отримані від суду.

Починаючи з 2015 року в Литовській республіці запроваджено можливість для учасників судового засідання брати участь у справі за допомогою відеоконференцзв’язку. Таким чином передбачено, що 1) відеоконференції можуть бути організовані при розгляді всіх категорій справ; 2) 18 судів мають стаціонарне обладнання для відеоконференцзв’язку, а ще 5 – мобільні установки. Також в Литві всі установи, де здійснюється тримання під вартою або відбування покарання, обладнано відеоконференцзв’язком. 

Як бачимо, при вирішенні питання щодо доцільності відео або ж аудіо (телефонних) конференцій, судді передусім беруть до уваги суть справи та наявність чи відсутність будь-яких незручностей в учасників засідань, які можуть бути викликані використанням аудіо та відео технологій.

Тому, вже зараз можна знайти різні технічні можливості для дистанціювання, в тому числі у сфері правосуддя. Разом з тим, в залежності від правової системи, перехід судів на дистанційний формат роботи вимагає внесення відповідних змін до законодавства. 

Український досвід переходу правосуддя в режим онлайн

Запровадження карантинних заходів в Україні стало не меншим викликом, ніж для розвинених держав. Як відомо, в березні Уряд запровадив карантин (який надалі подовжували) та ввів режим надзвичайної ситуації по всій країні у зв’язку із поширенням коронавірусу COVID-19. На виконання рішень Кабміну місцева влада ухвалила відповідні рішення, які загалом накладали ряд обмежень для звичного функціонування як держави, так і життя людей.

Електронний суд: “відкладати не можна, запровадити”

27 березня 2020 року Вища рада правосуддя рекомендувала судам неухильно дотримуватися рішень Уряду щодо карантину, а також надала рекомендації, серед яких проведення судових засідань в режимі реального часу через Інтернет. Також Вища рада правосуддя ініціювала звернення до Державної судової адміністрації України, яка має невідкладно надати на затвердження ВРП положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (ЄСІТС) в частині забезпечення участі осіб у судових засіданнях дистанційно. 

Змінами до процесуальних кодексів та інших законів в частині судового процесу було передбачено старт роботи ЄСІТС ще на початку 2019 року. Слід відзначити, що тестовий режим роботи Електронного суду показав зацікавленість серед учасників судових засідань у такому форматі звернення до суду. Проте, 1 березня 2019 року Державна судова адміністрація України призупинила запуск ЄСІТС. Хоча, безсумнівно, у сьогоднішніх умовах Електронний суд міг стати як ніколи вирішальним рішенням проблем правосуддя в умовах карантину. 

За даними Державної судової адміністрації України, яка є розпорядником бюджетних коштів на запровадження ЄСІТС, відомо, що у 2018-2019 роках для виконання завдань із побудови такої системи ДП “Інформаційні судові системи”, як одержувачу бюджетних коштів, виділено 88,6 млн грн. Крім того, на закупівлю серверного та мережевого обладнання, інфраструктуру обробки даних для ЄСІТС Державна судова адміністрація використала ще більше 214,7 млн грн.

Дистанційне правосуддя – навіть у мінімальних рамках його запровадження – вимагає як технічного, так і нормативного підґрунтя. Водночас, такої форми судочинства в національному законодавстві України не було передбачено, а функціонування ЄСІТС, дозволене національним законодавством – більше заплутує, аніж покращує впровадження електронного правосуддя. 

Проте, не дивлячись на ті проблеми, з якими зіштовхнувся Електронний суд, прес-центр судової влади України поширює інформацію про те, яким чином можна зараз користуватися цією підсистемою із покроковою інструкцією. 

Законодавчі новели у сфері дистанційного правосуддя 

Верховна Рада України прийняла два закони, які мають на меті вирішити деякі питання дистанційного правосуддя в Україні на час карантину:

• Закон України від 30.03.2020 №540-IX, яким внесено зміни до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19;
• Закон України від 13.04.2020 №558-IX, яким внесено зміни до Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період карантину.

В аспекті дистанційного правосуддя у прийнятому законі №540-IX було визначено для учасників цивільних, господарських та адміністративних справ право брати участь у судовому розгляді в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, перебуваючи за межами приміщення суду; підтвердження особи учасника здійснюється за допомогою електронного цифрового підпису, за його відсутності – у порядку, визначеному законом “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” або Державною судовою адміністрацією.

У свою чергу, Державна судова адміністрація розробила порядок проведення відеоконференцзв’язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду. Так, передбачено використання EasyCon або інших доступних для суду та учасників судового процесу засобів, що забезпечують проведення судових засідань в режимі відеоконференцзв’язку.

Таким чином, щоб взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції учасник справи повинен попередньо зареєструватись з використанням власного електронного підпису в системі EasyCon та перевірити наявні у нього власні технічні засоби для роботи з обраною для проведення відеоконференції системою. У разі, якщо учасник не має електронного підпису (або система не дозволяє реєстрацію з використанням електронного підпису), він повинен попередньо зареєструватись в системі EasyCon з використанням логіну та паролю чи за допомогою інших засобів реєстрації. 

Що стосується інформації про створення та використання електронного підпису, то її можна знайти за посиланням на веб-сайті Центру демократії та верховенства права.

Для учасників кримінального провадження, статтею 20-5 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України, в редакції закону №558-IX, визначено порядок здійснення судового контролю під час карантину, а саме: слідчий суддя або суд можуть розглядати питання кримінального провадження у режимі відеоконференції (крім обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою) за власною ініціативою. Та розгляд клопотання про продовження строків тримання під вартою, якщо обвинувачений не буде заперечувати проти відеоконференції.

Говорячи про дистанційний формат судового розгляду справи, експерти зауважують, що є ризик того, що за відсутності повноцінної роботи ЄСІТС, судді можуть по-різному тлумачити законодавчі зміни, а також, застосовуючи норми про зупинення процесуальних строків у період карантину, взагалі не звертатися до відеоконференції для розгляду справи. 

Український досвід переходу правосуддя в режим онлайн

Тим часом, поки триває правове врегулювання дистанційного правосуддя, обговорюється і питання про ідентифікацію учасників судових засідань у відеоконференціях та захист їхніх персональних даних, суди – продовжують свою роботу.

Так, 3 квітня 2020 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про задоволення заяви представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою додатку Zoom. 22 квітня 2020 року Північний апеляційний господарський суд також провів відеоконференцію за допомогою системи “EasyСon”. 

В Господарському суду міста Києва теж знайдено вирішення проблеми проведення судового засідання у відеоконференції – за допомогою Skype та EasyCon. Наприклад, щоб використовувати програму Skype, суддя та секретар судового засідання створили відповідні облікові записи. 

Щоб взяти участь у справі учасникам процесу пропонують подати до суду заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програми Skype із зазначенням свого облікового запису (логіну) у програмі Skype. Її потрібно буде надіслати засобами поштового зв’язку, на електронну пошту суду (за наявності, заяву слід підписати електронним підписом) або вкинути до скриньки для кореспонденції, встановленої у приміщенні канцелярії суду. Ідентифікацію учасника засідання суд проведе до засідання (якщо особа має електронний підпис) або під час засідання (у разі відсутності електронного підпису) на підставі сканованої копії документу та пред’явленого оригіналу під час засідання. 

Як бачимо, підхід поки що різний, але він є, що слід вважати позитивним рішенням у практиці деяких судів. Зрозуміло, що лише з часом налагодиться уніфікований підхід для проведення судових засідань в режимі онлайн. Буде вирішено питання попередньої ідентифікації особи, наявності технічних можливостей та безперебійного доступу до мережі Інтернет. Також, в умовах карантину судова влада має дбати про реалізацію принципу відкритості судового процесу, на чому наголошує громадськість, та використовувати для цього наявні можливості трансляції судових засідань в мережі Інтернет.

Підсумок. Як бачимо, складність рішення про перехід у онлайн-форму для українського правосуддя – це неабияка проблема, навіть незважаючи на сучасні виклики, пов’язані із запровадженням карантинних заходів. Але вже точно зрозуміло, що коренем проблеми є не відсутність грошей, а, скоріше, брак рішучості знайти альтернативу для доступу до правосуддя в умовах карантинних обмежень.

Варіанти вирішення проблеми. Дистанційне правосуддя в умовах загальнодержавного карантину не обмежується виключно питанням запровадження повноцінної роботи ЄСІТС з усіма модулями та підсистемами. Процесуальне законодавство не передбачає такої можливості часткового функціонування ЄСІТС, хоча цю проблему можна вирішити, внісши відповідні законодавчі зміни. Скажімо, функціонування підсистеми “Електронний суд” є наразі пріоритетною задачею в умовах карантину.

Крім цього, ми бачимо приклади вирішення проблеми дистанційного правосуддя в Україні: в рамках вимог чинного законодавства, деякі судді знаходять та забезпечують можливість судового засідання у відеоконференції. Щоб такі приклади стали більш поширеною практикою в Україні, схоже, достатньо бажання суддів шукати та знаходити варіанти рішень.