31 березня 2023 року Національний банк України (далі – НБУ) повідомив: “Рада виконавчих директорів Міжнародного валютного фонду […] затвердила чотирирічну програму для України “Механізм розширеного фінансування” (The Extended Fund Facility, EFF) обсягом 11,6 млрд спеціальних прав запозичень […], що становить близько 15,6 млрд доларів США. Ця програма є частиною загального пакета підтримки України міжнародними партнерами на суму 115 млрд доларів США”.
Того ж дня Міжнародний валютний фонд (далі – МВФ) оприлюднив на своєму сайті звіт щодо запиту України на отримання розширеної угоди в рамках Механізму розширеного фінансування та перегляд моніторингу програми за участю Правління.
Звіт резюмує, що “основними цілями програми влади є підтримка економічної та фінансової стабільності в умовах надзвичайно високої невизначеності, відновлення боргової стійкості на довгострокову перспективу як за базового, так і за погіршеного сценарію, а також сприяння реформам, які підтримують відновлення України на шляху до вступу в ЄС у післявоєнний період”.
Тож програма МВФ – це не тільки підтримка фінансової стабільності, а й реформи на шляху до вступу в ЄС. Серед заходів, які має втілити Україна протягом найближчих двох років, є і зміни до законодавства про протидію відмиванню коштів та фінансуванню тероризму.
Вже до вересня 2023 року держава має привести визначення бенефіціарного власника у відповідність до стандартів FATF, а також запровадити ефективні заходи верифікації, аби забезпечити точність, адекватність та актуальність інформації про бенефіціарних власників юридичних осіб.
Крім того, відповідно до статті 5-1 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”, яка набрала чинності 29 грудня 2022 року, на Міністерство фінансів України покладений обов’язок розробити Методологію визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника. Її затверджує Кабінет Міністрів України та Національний банк України.
НБУ, своєю чергою, вестиме нагляд у сфері протидії відмиванню коштів та фінансування тероризму, аби банки та інші фінансові установи дотримувалися зобов’язань відповідно до встановлених ними ризиків. Це також вимагає від НБУ розробити методичні рекомендації, узгоджені зі стандартами FATF.
Отже, в межах програми МВФ значна увага приділятиметься сфері протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму. Вчергове наголошено на необхідності дотримання Україною стандартів Міжнародної групи з протидії відмиванню брудних грошей (FATF). Зобов’язання впроваджувати їх держава взяла на себе, ратифікувавши Конвенцію Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму. Вона набрала чинності для України з 01.06.2011.
Стандарти FATF вимагають, зокрема, прозорості структури власності юридичних осіб, і їх запровадження потребуватиме зусиль не тільки держави, але і учасників банківської системи.
10 березня 2023 року FATF оприлюднила своє Керівництво щодо бенефіціарних власників юридичних осіб (далі – Керівництво). Цей документ сформований на основі оновлених у лютому цього року Міжнародних стандартів у сфері протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму та розповсюдження зброї масового знищення (так званих Рекомендацій FATF) для належного їх виконання.
Керівництво зосереджене насамперед на Рекомендації 24, тобто питаннях прозорості бенефіціарних власників юридичних осіб.
Компетентні органи країн-учасниць повинні мати змогу отримувати (або своєчасний доступ) до адекватної, точної та актуальної інформації про бенефіціарних власників юридичних осіб. Країни можуть самостійно обирати необхідні та ефективні механізми для цього, але вони повинні відповідати мінімальним вимогам, викладеним у цій Рекомендації. Їх дотримання свідчитиме про поступове досягнення цілей співпраці із FATF та виконання зобов’язань перед МВФ на шляху подальшого вступу до ЄС.
Тож зупинимось детальніше на Рекомендації 24.
По-перше, зауважимо: Рекомендація 24 встановлює пряму вимогу застосовувати багатосторонній підхід. Тобто для збору інформації про бенефіціарних власників країни мають використовувати комбінацію різних механізмів, не обмежуючись у можливостях.
Мета цілком очевидна – забезпечити наявність адекватної, точної та актуальної інформації про бенефіціарну власність юридичних осіб, до якої компетентні органи матимуть своєчасний доступ.
По-друге, на країни покладений обов’язок проаналізувати ризики відмивання коштів та фінансування тероризму, пов’язані з юридичними особами. Очевидно, що ризики мають бути належним чином оцінені і для громадських об’єднань та благодійних організацій.
І вже виходячи із рівня встановленого за результатами аналізу ризиків, країни визначають заходи для забезпечення своєчасного доступу компетентних органів до адекватної, точної та актуальної інформації про бенефіціарних власників таких юридичних осіб.
На практиці досить поширені ситуації, коли визначити кінцевих бенефіціарних власників юридичних осіб неможливо з об’єктивних причин. Наприклад, у випадку організацій громадянського суспільства, мета роботи яких – не отримання прибутку, а радше просування суспільних змін. Тож їхніми бенефіціарами є всі громадяни України. Водночас, ані законодавство України, ані підзаконні нормативно-правові акти та роз’яснення не дають відповіді на питання: як діяти в такій ситуації.
Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затверджене постановою Правління НБУ від 19.05.2020 №65 (далі – Положення про фінансовий моніторинг), пропонує банкам під час здійснення належної перевірки клієнта – неприбуткової організації акцентувати увагу на засновниках організації.
Водночас, очевидно, що функція засновників є обмеженою у часі і припиняється після державної реєстрації громадського об’єднання або благодійної організації. Інших функцій, крім створення, засновники не виконують. Тому, такий підхід не можна вважати повністю виправданим.
При цьому НБУ у своєму листі “Про заходи належної перевірки громадських організацій» від 29.11.2022 №Р/25-0005/82964 наголосив, що “вимоги Закону про ПВК/ФТ щодо встановлення кінцевого бенефіціарного власника (далі – КБВ) клієнта або його відсутності мають виконуватися стосовно громадських організацій. З цією метою рекомендуємо банкам виявляти фізичну особу, яка має ознаки здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність цієї організації, визначені в пункті 30 частини першої статті 1 Закону про ПВК/ФТ”.
Отже, банки мають встановлювати кінцевих бенефіціарних власників громадських організацій, визначаючи їх, зокрема, як фізичних осіб, які мають ознаки здійснення непрямого вирішального впливу.
Йдеться про право вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, ухвалення обов’язкових до виконання рішень, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи. На нашу думку, аналогічний підхід може бути застосований і до благодійних організацій.
Тому склалася ситуація, яка свідчить про існування посилених вимог до неприбуткових організацій. Адже НБУ у своїх нормативно-правових актах з одного боку акцентує увагу банків на потребі вивчати засновників неприбуткової організації (хоча функція останніх припиняється відразу після державної реєстрації юридичної особи).
З іншого боку, в роз’яснювальних матеріалах Нацбанк вже рекомендує банкам визначати кінцевих бенефіціарних власників неприбуткових організацій як фізичних осіб, які мають непрямий вирішальний вплив на відповідну юридичну особу.
Водночас, визначити кінцевого бенефіціарного власника неприбуткової організації (громадського об’єднання та благодійної організації) не вбачається можливим, зважаючи на специфіку їхної діяльності. В подібних випадках використовувати загальний підхід через визначення порогового значення частки власності та/або права голосу недоречно.
Однак FATF наводить додаткові міркування, які на її думку, можуть бути доречними. Так, контроль в юридичних особах може бути визначений і через посади. Фізичні особи, які здійснюють істотний контроль над юридичною особою та відповідають за прийняття стратегічних рішень, що суттєво впливають на діяльність або загальний напрямок діяльності юридичної особи, за певних обставин можуть вважатися бенефіціарними власниками. Залежно від юридичної особи та законодавства країни, керівники можуть відігравати або не відігравати активну роль у здійсненні контролю над справами юридичної особи (пункт 45 Керівництва).
Отже, якщо неможливо визначити кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи з певних об’єктивних причин (як в ситуації з організаціями громадянського суспільства), для належної перевірки клієнта за рекомендаціями FATF доречно ідентифікувати особу або осіб, які здійснюють істотний контроль та відповідають за прийняття стратегічних рішень. На нашу думку, до таких осіб можна віднести зокрема і керівників та членів колективних органів управління.
Однак чинне нормативно-правове регулювання механізму визначення кінцевих бенефіціарних власників для неприбуткових юридичних осіб, а також додаткові вимоги до перевірки неприбуткових організацій, які застосовує Національний банк України, зосереджуючи увагу на засновниках, не узгоджуються із вимогами FATF.
Тому в межах поточних зобов’язань України перед Міжнародним валютним фондом мова може йти і про потребу належно врегулювати механізм перевірки клієнта неприбуткової організації.
Так, навіть за відсутності фактичного кінцевого бенефіціарного власника неприбуткової юридичної особи (громадського об’єднання та благодійної організації) має бути ідентифікована особа або особи, які здійснюють істотний контроль та відповідають за ухвалення стратегічних рішень, як це пропонує FATF.
Запровадження такого підходу на практиці дозволить пом’якшити теперішні ризики, пов’язані із обслуговуванням неприбуткових організацій банками при здійсненні фінансових операцій та віднайти шляхи для перегляду недосконалих нормативно-правових актів Національного банку України, зокрема Положення про фінансовий моніторинг.
Водночас, це потребує безпосередньої участі представників громадського сектору у цих процесах. Позаяк саме вони найповніше усвідомлюють зміст і специфіку своєї роботи. Тож, організаціям громадянського суспільства необхідно вже зараз узгодити внутрішню позицію щодо можливості для цілей фінансового моніторингу та банківського обслуговування проводити ідентифікацію керівників та учасників колегіальних органів управління як таких, що здійснюють істотний контроль та відповідають за ухвалення стратегічних рішень в організації.
Цей матеріал підготовлено в межах проєкту “Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства України”, що реалізується ІСАР Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку.
