Ми вам (не) раді: що означає позначка “місце, дружнє до…”

February 7, 2022

Матеріал опубліковано на платформі “Повага”

Останніми роками дедалі популярнішим стає маркування ресторанів, кафе, креативних просторів, коворкінгів чи навіть державних установ наліпкою, табличкою чи, у випадку з місцями за кордоном, позначкою в Google Maps «місце, дружнє до…». Так у поле зору потрапляють місця, дружні до людей із інвалідністю, ЛГБТКІ+ спільноти, виробництва та бізнеси, започатковані жінкою або групою жінок, місця, дружні до відвідин з дітьми та інші. Часто один заклад має одразу кілька таких позначок. 

Очікувано виникає питання, для чого таке маркування, адже державні та недержавні установи мали би бути однаково відкритими, комфортними, безпечними та доступними для всіх? Чи варто вважати такі самовизначення закладів частиною маркетингової стратегії, або бажанням підтримувати цікавість та популярність, перебуваючи на верхівці поширеного нині гайпу? Або ж наліпка з веселковим стягом – дещо більше за тренди і заклади дійсно втілюють цінності, про які говорять. Однак чому все частіше звідусіль лунають закиди, що місця дружні для певних цільових аудиторій розділяють суспільство або створюють штучні привілеї для тієї чи іншої групи?

У цьому тексті принаймні частково відповідаємо на усі запитання.

Як розуміти термін  «дружнє до…»

Якщо ми глибше вивчимо походження фрази «дружнє до» (англ. friendly), то дізнаємося, що цим терміном позначають заходи та заклади (наприклад, кав’ярні, бари, готелі, навчальні та медичні заклади, авіакомпанії, установи), якщо вони відкриті, комфортні, доступні та насамперед – безпечні для певної або декількох цільових аудиторій. Зазвичай, такі установи та заклади надають представникам та представницям цих груп перевагу у працевлаштуванні, інколи підвищують їм заробітну плату або надають пільги. Принаймні, за кордоном такий підхід широко практикують свідомі працедавці.

Щоб зрозуміти всі переваги та потенційні недоліки чи небезпеки таких місць і заходів, варто знати про принципи та цінності основ їхнього заснування, а також суспільні та політичні реалії, у яких існують «дружні до…» місця.

«Дружні до людей із інвалідністю»: чому це не привілей, а крок до рівності 

Для людей із будь-якою інвалідністю бар’єри, відсутність фізичної чи архітектурної доступності обертаються якщо не трагедією, то травматизмом або завищеним рівнем і без того великого стресу. Уявіть собі людину на візку, яка потрапила у заклад із незадовільним станом пандусів, без ліфтів та обладнаних вбиралень. Або незрячу людину в приміщенні без дописів шрифтом Брайля, аудіо- та інших інструментів, Як зорієнтуватися у такому просторі? Годі вже говорити про неоднозначні погляди чи дискримінаційні висловлювання оточуючих, із якими постійно зустрічаються люди з інвалідністю у всьому світі.

Тож місця,  дружні до людей із інвалідністю, наразі не мають нічого спільного з привілеями. Вони лише дають більше можливостей людям та їхнім близьким, аби вони повноцінно включалися у суспільне життя.

Розбудова рівноправного та вільного від бар’єрів суспільства

Ще в 2016 році Організація Об’єднаних Націй опублікувала дослідження, яке стверджує: до 2050 року близько 6,25 мільярдів людей житимуть у містах, і 15% з них матимуть інвалідність. А отже ліквідація бар’єрів та обмежень має стати наскрізною темою. На щастя Україна, хоч повільно, та впевнено рухається таким шляхом. 

Цьогоріч Кабінет Міністрів України схвалив Національну стратегію зі створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року та план дій до неї. Стратегія підкреслює, що безбар’єрність – це потреба не лише для людей із інвалідністю, а й для інших маломобільних та вразливих груп. До прикладу, людей похилого віку, людей із тимчасовими проблемами зі здоров’ям, вагітних, дітей, людей із дитячими візками. У Плані дій цієї стратегії – 7 конкретних кроків Серед них: покращення рівня фізичної доступності громадських будівель, доступ до інтернету в українських селах та інші. 

Окрім іншого, ще у 2017 році Верховна Рада прийняла оновлений Закон України «Про освіту», значна частина якого присвячена  офіційним засадам та підходам до інклюзивної освіти в Україні. До прикладу, зараз діти з різними освітніми потребами мають повне право навчатися в усіх навчальних закладах (зокрема і державних та комунальних, безкоштовно) незалежно від «встановлення інвалідності». 

Тож можемо підсумувати: загальноукраїнські тенденції з упровадження інклюзивних підходів стали  комплексними. 

Ще одна гарна ознака для нашого суспільства на шляху до рівності та інклюзії – інклюзивних бізнесів та виробництв стає більше. До прикладу, всеукраїнський портал «Дія.Бізнес» започаткував проєкт «Бізнес без бар’єрів», який надає інформаційну підтримку підприємствам, готовим співпрацювати з людьми з різними видами інвалідності. Залучаючи їх, бізнес посилюється потужними, талановитими, відкритими спеціалістками та спеціалістами, і це важко переоцінити. Та й самі працівники та працівниці почуваються потрібними, не самотніми, продовжують розвиватися та реалізуватися, збільшують свій дохід. 

Посилюючи свої навички, вони зміцнюють спільноту, повноцінно інтегруються в громади, а отже – розбудовують рівноправне та вільне від бар’єрів суспільство.

#дружній до ЛГБТКІ+

Щоб продовжити тему економічного зростання та інклюзії, згадаємо ще одну категорію – місця, дружні до ЛГБТКІ+ спільноти. Об’єднання глобальних компаній Open For Business опублікувало результати дослідження про вплив ЛГБТКІ+ на економіку європейських країн. Експерти стверджують, що облаштування дружніх до ЛГБТКІ+ робочих місць забезпечить не лише збільшення прибутку. Такі підприємства та бізнеси залучать більше місцевих та міжнародних інвестицій та переконають кваліфікованих працівників та працівниць не емігрувати до країн, де суспільство відкритіше та толерантніше.

До прикладу, компанія Google уже багато років декларує цінності відкритого, безбар’єрного суспільства, позбавленого стереотипів та обмежень. Відповідно, розробники підтверджують відданість, цінностям створюючи якісні продукти та послуги.

Так, однією із багатьох на платформі Google стала розробка інструментів та ресурсів для ЛГБТКІ+ бізнесу, які підтримуватимуть відповідні заклади та заходи упродовж року. За допомогою цих інструментів власники зможуть додати атрибути до профілю компанії, аби показати, що бізнес «дружній до ЛГБТКІ+». Або додати тег «дружній до ЛГБТКІ+» до профілю своєї компанії на картах і в пошуку Google, чи тег, що «місце є безпечним для трансгендерних осіб» тощо. 

Приєдналися до Карти дружніх місць? Чекайте на погрози та негатив

Але якщо згадати українські реалії, то до омріяної рівності та недискримінації у цій сфері нам поки дуже далеко.

Ще у 2016 році, напередодні Євробачення в Україні, громадська організація “Kyiv Pride” створила карту дружніх до ЛГБТКІ+ місць у Києві, а вже у 2021 світ побачив перший мобільний додаток для ЛГБТКІ+. У ньому зібрані: інтерактивна карта дружніх до ЛГБТІК+ спільнот та бізнесів, контакти для допомоги ЛГБТКІ+ людям, актуальні новини та інша важлива інформація.

Між іншим, додаток є у вільному доступі на платформах Android та IOS. Можливо, саме з цим пов’язані погрози та негативні відгуки, якими почали масово «заспамлювати» заклади та заходи, які виявили своє бажання доєднатися до Карти дружніх місць. Представники та представниці праворадикальних спільнот публічно закликають проводити кібератаки, аби знищити рейтинг ЛГБТКІ+ дружніх українських брендів і закладів. 

Але, очевидно, що кібербулінг – це не межа. Нещодавно правозахисну спільноту сколихнув напад ультраправих активістів на київський бар «Хвильовий», і такі атаки та напади трапляються у різних містах України.

Сьогодні українське суспільство лише розвиває традицію інклюзії та прийняття, тому, можливо, ще не готове повноцінно сприймати заклади чи події, дружніх до ЛГБТКІ+ спільноти. Принаймні зараз такі місця не назвеш абсолютно безпечними. Та варто все ж подякувати компаніям, дружнім до ЛГБТКІ-спільноти за їхню відданість та відкритість. Адже щодня вони  роблять сміливі практичні кроки до рівного, спроможного, економічно сталого суспільства без ярликів.

Жіноче обличчя українського бізнесу

Якщо говорити про розвинуте суспільство без кліше та стереотипів, не можна не згадати про  бізнеси, які розпочали та розвивають жінки. За результатами дослідження Всесвітнього економічного форуму в 2021, Україна посіла 74 місце зі 156 країн у світовому рейтингу гендерної рівності у бізнесі. Та навіть за останні 10 років зміна пропорції чоловіків та жінок у бізнесі – видима.

Жіноче підприємництво справді набирає обертів в Україні. За останні роки з’явилося чимало програм із підтримки саме жіночого бізнесу: як на місцях, так і від міжнародних партнерів. Українські громадські організації допомагають розподілити грантові кошти для тих, хто відкриває свою справу, створюють платформи та майданчики, аби підприємиці навчалися, обмінювалися досвідом та співпрацювали.

Результати вужчого дослідження стану жіночого підприємництва в Україні вже під час пандемії говорять про незліченні стереотипи та упередження, з якими щодень зустрічаються українські жінки в бізнесі. «Бізнес – не жіноча справа», «жінки – слабка стать», «жінка не може бути керівником» – ці та подібні судження супроводжують підприємиць.  Можливо, проблема у тому, що стигматизоване суспільство досі не готове сприймати жінку, яка здатна забезпечити себе сама і почувається незалежною.

Уже згадана компанія Google – гарний приклад, коли йдеться про світові інструменти та практики, аби вирівняти гендерний баланс у бізнесі.  Там вважають рівність чоловіків та жінок однією з ключових цінностей, тож кажуть: неважливо, чи роблять жінки перший крок до власного бізнесу або продовжують підприємницьку кар’єру – компанія має безкоштовні інструменти, які допоможуть кожній. Серед них відзначимо: безліч навчальних можливостей, змогу додавати теги та позначки, аби показати свій бізнес саме як жіночий, матеріали для маркетингових стратегій та персональних бізнес-планів (аби розвивати власну справу) та багато іншого.

Тішить також, що Україна впевнено крокує в ногу зі світовими тенденціями. На додачу до можливостей від громадського сектору та самого бізнесу, держава намагається всіляко підтримувати та розвивати жіноче підприємництво. Вищезгаданий портал «Дія.Бізнес» також має розділ, присвячений жіночому підприємництву, який об’єднує ідеї для старту бізнесу, освітні програми для жінок-підприємиць, сервіси та інструменти для підтримки бізнесу в українських реаліях та багато іншого.

Висновки

Хоча люди часто думають, що будь-які «місця дружні до..» спричиняють так звану позитивну дискримінацію (яка надає більше прав та привілеїв вразливим суспільним групам), тут варто заперечити. Адже глобальна мета таких закладів – надати, до прикладу, людям із інвалідністю ті ж можливості, те ж відчуття турботи та безпеки, яке мають інші відвідувачі кафе чи креативного простору.

На щастя, зараз у нас є підстави вважати (хоч і неоднозначні), що власники закладів і компаній оголошують їх дружніми не заради реклами чи піару, а щоб утверджувати цінності безбар’єрного, відкритого, сучасного, економічно розвиненого, безпечного суспільства без дискримінації чи упереджень.

І активна участь бізнесу у цьому процесі – безперечно, традиція, яку варто підтримати та продовжувати. Але насамперед дружнім має стати все українське суспільство та держава. Для цього кожен та кожна з нас має щодня удосконалюватися, долати власні стереотипи, приймати різноманітність, та поважати одне одного.

Цей матеріал підготовлено в межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства України», що реалізується ІСАР Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку.