Матеріал опубліковано у виданні “Юридична газета”

Три американські авторки звернулися з позовом до платформ ШІ та заявили, що їхні авторські права були порушені: штучний інтелект використовував їхні малюнки, аби вчитися, а далі генерував похідні твори – без дозволу та компенсації. 

Художники проєкту “Наступний Рембрандт” використали ШІ та створили картину в стилі Рембрандта. Картину продали, але постало питання: хто володіє авторськими правами? 

Авторка коміксу отримала відмову у реєстрації авторських прав на зображення для коміксу. Причина – їх створив ШІ, а творчий внесок авторки у створення зображень був недостатнім.  

Ці та інші випадки демонструють, що результати роботи штучного інтелекту потребують регулювання, правової визначеності та алгоритму захисту.

Бізнес активно впроваджує штучний інтелект у свою роботу, а користувачі створюють за допомогою програм ШІ “твори мистецтва”. Хтось сприймає штучний інтелект як загрозу, інші – як можливість. 

Як бачимо, авторське право на результати роботи штучного інтелекту викликає дедалі більше питань. Для таких випадків Закон України “Про авторське право і суміжні права” запровадив спеціальне право sui generis (право особливого роду).

Як воно працює, чи є штучний інтелект автором, а результат його роботи – твором? Розповімо про це в аналітиці Центру демократії та верховенства права.

Чи може штучний інтелект займатися творчістю і створювати твори мистецтва? 

ШІ може обробляти велику кількість даних та навчатися, щоб вирішувати задачі, генерувати текст, фото, відео, аудіо, код, інформацію та її сукупність. Він здатний аналізувати дані, змішувати їх – і генерувати на їхній основі новий та неповторний результат. Детальніше про принципи роботи ШІ – за посиланням. 

Так ШІ отримує задачу (наприклад, написати пісню у стилі гурту “Океан Ельзи”) та дані (всі попередні пісні гурту). Далі він аналізує їх та навчається. На основі отриманих знань він генерує результат. Приблизно так була створена пісня Океану Ельзи “Без тебе мене нема”. ШІ проаналізував всю попередню творчість групи та запропонував свій хіт. 

Однак таку діяльність ШІ не можна назвати творчістю, адже творчість пов’язана з уявою та фантазією, її результатом стає створення чогось нового і оригінального. Тоді ШІ замість цього має лише закладені у нього знання та інструкції користувача. ШІ має свій великий бекграунд у вигляді бази даних, інформації, на основі яких він навчається та діє. І якщо попросити ШІ написати картину, то він буде виконувати “інструкції” та побажання користувача і точно поки що не скаже, що відмовляється творити картину у стилі поп-арт, адже має натхнення на кубізм.

Можливо недалеко той час, коли ШІ стане абсолютно автономним від людини, буде творити заради самої творчості. Та вже сьогодні ми живемо у світі, який стрімко змінюється та вимагає адаптації законодавства під потреби сучасності. Так і авторське право адаптується та регулює не лише відносини, які виникають в процесі творчості людини, а і в процесі “творчості” ШІ. 

Як авторське право регулює “творчість” ШІ? 

Картину “Портрет Едмонда Беламі”, яку написав ШІ, продали на аукціоні за майже півмільйона доларів. Перед цим штучний інтелект проаналізував колекцію з 15 тисяч портретів XIV-XX століть і згенерував свій шедевр. Більшість людей вже не можуть відрізнити творіння людини від об’єктів, згенерованих ШІ – ці дані підтверджені дослідженням. 

Зображення “Портрет Едмонда Беламі”  

Звісно, натискання кнопки «генерувати в стилі…» не може вважатися творчістю. Об’єкти, які будуть згенеровані у такому випадку, лише наслідують стилі творів, які введені у якості зразків. Насправді ж, системи ШІ не здатні генерувати оригінальні твори. У справі Infopaq Суд справедливості Європейського Союзу зазначив, що оригінальність має бути пов’язана з  власним інтелектуальним творінням автора-людини. А у справі Painer Суд справедливості вказав, що інтелектуальне творіння належить автору лише якщо відображає його особистість.

Водночас, Європейський парламент зазначає, що системи ШІ лише імітують інтелект. ШІ збирає і обробляє дані, аналізує навколишнє середовище і виконує дії з певним ступенем автономності. Але ШІ все ще не робить вільний і творчий вибір, а його “розум” не порівняти з людським. Тож будь-які зміни в існуючій правовій базі, що стосуються регулювання ШІ, повинні починатися з “встановлення крапок над І” та роз’яснення, що системи ШІ не мають правосуб’єктності, людської свідомості, єдине їх завдання – служити людству. Але який захист отримують результати, які генерує ШІ, як їх регулювати? Судова практика жодної з держав досі не дає однозначної відповіді на це питання.

Так, якщо у результаті, який згенерований ШІ, є достатня міра людського внеску та творчості (AI-assisted), його можуть визнати об’єктом авторського права. Якщо ж певний контент створений виключно завдяки ШІ (AI-generated), то найпевніше цей результат не отримає захист авторським правом.

Бюро авторських прав США виклало таку позицію у справі Каштанової: “твори” ШІ не підлягають охороні авторським правом, оскільки вони не є авторськими творами людини. Раніше Каштанова подала заявку на реєстрацію авторських прав на свій комікс “Зоря світанку”, до якого увійшла колекція зображень, створених за допомогою Midjourney – платформи, яка перетворює текст на зображення.

Відомство вказало, що воно “не реєструє твори, створені машиною або просто механічним процесом, який працює випадково або автоматично без будь-якого творчого внеску або втручання автора-людини”. Втім, Бюро надало захист тексту коміксів (адже його написала авторка) та конкретному розташуванню зображень. Якщо хтось використає зображення із “Зорі світанку”, розташувавши їх по-іншому, це не буде порушенням авторського права.

Однак ШІ та авторське право все одно тісно пов’язані один з одним. Штучний інтелект використовує твори людей для навчання, а коди та алгоритми, які закладені в систему ШІ – об’єкт авторського права. Що ж до захисту “творчості” ШІ, то обговорюється декілька сценаріїв:

• “Твори” ШІ стануть суспільним надбанням – однак тоді люди не мали б стимулів публікувати свої роботи чи інвестувати в штучний інтелект (адже не отримували б ні вигоди, ні визнання авторства);
• ШІ буде визнаний “електронною особою” з правами та обов’язками, електронною правосуб’єктністю, в тому числі щодо відшкодування будь-якої шкоди, яку він може заподіяти. Такий підхід став надто прогресивним. Тож як на рівні ЄС, так і на національних рівнях визнавати ШІ електронною особою відмовилися. Це спричинило би розмиванням меж між людським та нелюдським;
• Статус “творів” ШІ у кожному випадку регулюватимуть договори – це призвело б до правової невизначеності та судових тяганин щодо безлічі питань: наприклад, хто може розпоряджатися контентом чи хто відповідає за завдану шкоду.

Усі ці сценарії не запропонували належного захисту “творам” ШІ та інвестиціям у їх створення. Тож потрібне було рішення, яке б забезпечило правову визначеність та стабільність регулювання. Ним стало право “sui generis”, яке закріплюється в Законі України “Про авторське право і суміжні права”. Про нього поговоримо далі, а наразі треба з’ясувати, який захист надається результатам роботи ШІ у світі. 

Думка світу про регулювання результатів роботи ШІ авторським правом

ЄС, США та Китай мають відмінності щодо того, як регулювати результати роботи ШІ. Спільною є теза про те, що результат роботи ШІ може визнаватися твором і захищатися авторським правом. Але це залежить від того, наскільки людина була залучена в процес його створення. 

• ЄС

У ЄС захист отримують оригінальні твори, у тому числі створені ШІ – але за умови, що вони відповідають критеріям оригінальності та креативності та мають значний творчий внесок людини у їх створення.

У жовтні 2020 року Європейський парламент ухвалив резолюцію про права інтелектуальної власності на розробку технологій штучного інтелекту. Вона визнає необхідність створення правової бази, яка б вирішувала проблеми, пов’язані з результатами роботи ШІ. Резолюція закликає до створення нової правової бази, яка визначає специфічні характеристики творів ШІ (як-от відсутність автора-людини) і передбачає чіткі правила щодо права власності та відповідальності. Автори пропонують, аби авторське право на такі твори належало особі чи організації, яка зробила значний внесок (інвестиції) у створення твору (розробнику, користувачу або власнику системи ШІ).

Також ЄС запропонував Artificial Intelligence Act, покликаний регулювати розвиток та впровадження технологій ШІ в ЄС (детальніше – за посиланням). Акт містить положення про права інтелектуальної власності, визнає необхідність створення правової бази, яка вирішує проблеми, пов’язані з роботами ШІ, і встановлює чіткі правила щодо права власності та відповідальності. Пропонується, щоб особа або організація, яка зробила значний внесок у створення “твору” ШІ, була первинним власником авторських прав. 

• США

У США захист надається “оригінальним авторським творам, зафіксованим на будь-якому матеріальному носії”, а право власності на твори належить автору, який може передавати або ліцензувати свої права іншим особам. Спеціального положення, яке б стосувалося контенту, створеного за допомогою ШІ чи права власності на нього, немає. 

У березні 2023 року Відомство з авторських прав США запропонувало такий підхід: твори, що містять матеріал, створений ШІ, можуть мати право на реєстрацію, якщо автор-людина зробила достатній внесок в оригінальне вираження або якщо використана технологія ШІ вимагає втручання людини для створення творів. Цей варіант не є остаточними, але може стати орієнтиром для творців і користувачів контенту.

• Китай

Захист авторських прав у Китаї регулює Закон про авторське право Китайської Народної Республіки. У ньому про “твори” ШІ не згадується окремо, але закон забезпечує основу для їхнього захисту.

Китайські суди користуються критеріями об’єктивного підходу до визначення оригінальності та ступеня участі людини у процесі створення результату роботи ШІ.

У справі Feilin v. Baidu суд сказав, що результат роботи ШІ може може відповідати формальним вимогам “твору” та захищатися авторським правом, якщо людина зробила значний внесок в його створення. Але у той же час ані розробник програми ШІ, ані користувач як такі не можуть розглядатися як автори. Натомість, захисту потребують інвестиції, які були зроблені у створення результату – наприклад, інвестиції користувача програми ШІ у “твір” шляхом оплати за програмне забезпечення.

У справі Shenzhen Tencent v. Shanghai Yingxun суд визнав, що стаття, яка створена ШІ, мала певний ступінь оригінальності та повинна охоронятися законом про авторське. Під захист авторським правом вона підпадає через низку людських рішень, які були необхідні для налаштування ШІ та створення статті. Ці людські рішення були кваліфіковані як достатній рівень творчого внеску.

У справі також піднімали питання про те, кому належать авторські права на твори, створені ШІ. Суд визнав статтю твором, створеним загальним інтелектом кількох команд компанії, яка володіла правами на програму ШІ. Ця компанія і була визнана власником авторських прав на твір. 

Однак коли йдеться про автономно створені продукти, де втручання людини обмежене або взагалі відсутнє, чіткої відповіді щодо того, хто є власником авторських прав немає. Доки присутня участь людини, чинне законодавство про авторське право може застосовуватися до результатів ШІ. Але розвиток ШІ вже змусив замислитися, як потрібно адаптувати законодавство для захисту об’єктів, автономно створених ШІ.

 “Sui generis”: унікальне право для ШІ

Право “sui generis” (своєрідний, єдиний у своєму роді) – спеціальний правовий режим, який може застосовуватися, коли об’єкт є нестандартним, виходить за рамки правового регулювання, не є оригінальним з точки зору авторського права. Серед його переваг – гнучкість, незарегульованість, можливість визначати зміст регулювання відповідно до існуючих потреб, особливостей системи ШІ, його розвитку на певному етапі.

• Sui generis – це набір спеціальних положень, які відрізняються від загальних, та захищають нові об’єкти інтелектуальної власності. Ці положення не регулюють авторські твори, натомість вони є варіантом для правового регулювання об’єктів, що відрізняються від загальноприйнятих концепцій інтелектуальної власності, але тісно пов’язані з ними.  

Схожий підхід використовується для захисту неоригінальних баз даних. Хоча вони не є власним інтелектуальним творчим творінням автора, але заслуговують на захист, адже в них були зроблені значні інвестиції. Тож вони отримують захист правом sui generis. Такий варіант захисту бази даних пропонує виробнику Директива 96/9/ЄС «Про правову охорону баз даних», яка прагне досягти баланс між правами особи, яка створила базу даних, та правами її законних користувачів. Використання бази даних в приватних і некомерційних цілях не є порушенням. А от вилучення та використання вмісту бази даних в комерційних цілях може вважатися порушенням. Право sui generis дозволяє особі, яка зробила значні інвестиції в розробку бази даних запобігати вилученню та використанню всього вмісту бази чи значної її частини. 

Суд справедливості ЄС дав декілька тлумачень положенням Директиви, які допоможуть більше зрозуміти сутність права sui generis:

• Fixtures Marketing Ltd v. Oy Veikkaus Ab

Метою права sui generis ​​є захист фінансових і професійних інвестицій, якими є всі можливі ресурси, використані для пошуку існуючих матеріалів і збору їх у базі даних. Інвестиції у створення бази даних можуть полягати у залученні людських, фінансових або технічних ресурсів, але вони повинні бути суттєвими як у кількісному, так і в якісному плані (інтелектуальні зусилля або енергія).

• Ryanair Ltd v PR Aviation BV C30/14

Якщо розробник бази даних дозволяє використання самої бази даних, він має право обмежити таке використання в угоді із користувачем, визначивши цілі та форму використання. Якщо особа зробила значний внесок (людський, фінансовий, технічний) в створення бази даних, то вона має деякий обсяг прав – запобігати вилученню та використанню змісту бази даних, дозволяти використовувати лише за певних умов.  Тож право sui generis захищає інвестиції (у дані для навчання системи, інфраструктуру, обчислювальні потужності, фахівців, зусилля, енергію, час). 

Право “sui generis” в Законі України “Про авторське право і суміжні права” 

Сьогодні в Україні результати роботи ШІ частково регулює Закон України “Про авторське право і суміжні права”. Закон безумовно не відступає від того, що автором може бути лише фізична особа, яка своєю творчою діяльністю створила твір. Тож лише діяльність людини можна визнати творчістю, а її твір – оригінальним. Адже він відображає особистість автора, має його унікальний і особистий відтінок, і тому стає продовженням особистості творця. 

Але поки авторське право залишатиметься антропоцентричним в своїй основі, регулювати результати роботи ШІ можна відповідно до спеціального права – права “sui generis”. В Україні цей режим закріплений у статті 33 Закону “Про авторське право і суміжні права”:

Право особливого роду (sui generis) на неоригінальні об’єкти, згенеровані комп’ютерною програмою.

1. Неоригінальним об’єктом, згенерованим комп’ютерною програмою, є об’єкт, що відрізняється від існуючих подібних об’єктів та утворений у результаті функціонування комп’ютерної програми без безпосередньої участі фізичної особи в утворенні цього об’єкта.

Таке формулювання стало компромісом між потребою врегулювати роботу ШІ і “людиноцентричністю” авторського права. Втім, воно викликає певні запитання – що законодавець розуміє під поняттям “згенеровано”, які критерії застосовувати для встановлення того, що об’єкт “відрізняється” від подібних, яка участь фізичної особи вважається “безпосередньою”. Лиш практична реалізація цієї статті дозволить віднайти відповіді – зокрема, ці питання вирішуватимуть і суди.

Закон про авторське вводить поняття “неоригінальні об’єкти, згенеровані комп’ютерною програмою”. Саме так закон називає і результати роботи ШІ. Ці неоригінальні об’єкти:

• Не є творами, бо твір – оригінальне інтелектуальне творіння автора (співавторів)  у сфері науки, літератури, мистецтва тощо, виражене в об’єктивній формі;
• Регулюються правом sui generis, а не авторським правом;
• Утворені в результаті функціонування комп’ютерної програми;
• Створені без безпосередньої участі фізичної особи.

У створення таких неоригінальних об’єктів вкладаються значні інвестиції, тому вони мають бути захищені. Тож стаття 33 говорить і про суб’єктів sui generis (тобто тих, кому належать майнові права), про виникнення цих прав, строк чинності:

• Суб’єктами права sui generis на неоригінальні об’єкти, згенеровані комп’ютерною програмою, можуть бути особи, яким належать майнові права або які мають ліцензійні повноваження на комп’ютерну програму (ту програму, яка працює без безпосередньої участі людини) – автори програми, їхні спадкоємці, особи, яким автори чи їхні спадкоємці передали майнові права на програму або правомірні користувачі програми;
• Якщо ж неоригінальний об’єкт згенерований внаслідок використання, наприклад, об’єктів авторського права, то вищезазначений суб’єкт зможе реалізувати свої права sui generis на неоригінальний об’єкт, тільки якщо дотримається прав суб’єкта авторського права, твір якого він використав у процесі генерування неоригінального об’єкта (те саме стосується і використання об’єктів суміжних прав або іншого охоронюваного неоригінального об’єкта, згенерованого комп’ютерною програмою);
• Умови належності права sui generis на неоригінальні об’єкти можуть визначатися договором;
• У результаті утворення неоригінального об’єкта особисті немайнові права не виникають;
• Обсяг майнових прав на неоригінальний об’єкт визначається в загальному порядку, як і щодо майнових прав на твір – згідно із статтею 12 Закону про авторське;
• Право sui generis виникає внаслідок факту генерування об’єкта і починає діяти з моменту його генерування;
• Строк чинності права sui generis спливає через 25 років (обчислюються з 1 січня року, наступного за роком, в якому згенеровано об’єкт);
• Протягом цього строку суб’єкт права sui generis має виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання цього об’єкта будь-якими способами на підставі договору;
• Дозвіл на використання неоригінального об’єкта надається ліцензійним договором;
• Право sui generis може бути відчужено на користь іншої особи (за договором);
• Допускається вільне використання неоригінального об’єкта;
• Якщо права sui generis порушені, то особа може звернутися за захистом цих прав (у тому числі в судовому порядку). 

Людина, користуючись програмою ШІ, інвестувала (час, гроші, зусилля) у створення певного об’єкту (треба уточнити, що користування програмою не означає у цьому випадку безпосередню участь людини у створенні результату, людина може дати програмі запит, але не брати безпосередню участь в процесі генерування об’єкта).

Отримуючи певний результат, суб’єкт права sui generis наділяється певними правами (дозволяти чи забороняти використання цього результату). Закон дає йому ці права на обмежений період часу, за який є можливість повернути свої інвестиції та запобігти неправомірному використанню “твору”. Логіка застосування права sui generis до ШІ в тому, що критерієм для отримання захисту є не оригінальність (як того вимагає авторське право), а форма вираження (результат роботи ШІ) та інвестиції. 

Право sui generis не вимагає відповіді на питання “Хто є автором?”. Воно передбачає, що ШІ вважатиметься “розумом”, який стоїть за створенням результату і визначати автора зайве. Але є суб’єкти права sui generis – особи, яким належать майнові права, інвестиції яких мають бути захищені. 

Чому строк чинності sui generis спливає через 25 років?

Право sui generis має свої особливості у обчисленні строків охорони результатів, створених ШІ. Закон говорить, що строк чинності права sui generis спливає через 25 років (обчислюється з 1 січня року, наступного за роком, в якому згенеровано об’єкт). Протягом цього строку суб’єкт права sui generis має виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання цього об’єкта будь-якими способами на підставі договору.

25 років – це багато чи мало? Передбачається, що цього строку достатньо для повернення інвестицій. Але що таке цей строк у порівнянні із безсмертним ШІ? Швидкість розвитку ШІ дає підстави думати, що встановлювати надто тривалий строк охорони об’єктів ШІ недоцільно. Адже така монополія може стримувати на інновації. Але і надто короткий строк (наприклад, 5 років) не дозволив би здійснити захист результатів ШІ ефективно.

Тож сьогодні це 25 років, але закон не стоїть на місці, а строк може змінюватися залежно від економічного розвитку держави та дотримання балансу інтересів між суспільством і суб’єктами права sui generis.

Які інвестиції вважаються значними? 

Значні інвестицій, які вкладені в створення результату роботи ШІ  – один з найважливіших факторів, який треба проаналізувати для отримання захисту правом sui generis. Наприклад, захист може надаватися розробникам системи ШІ, які змогли підтвердити відповідними документами, що зробили інвестиції, необхідні для навчання ШІ та його впровадження. Значущість оцінюють не лише з кількісної, але й з якісної точок зору. Наприклад, може враховуватися не сума коштів, а ефективність запропонованих алгоритмів, які оптимізують навчання ШІ.

На прикладі баз даних: якщо людина створила базу даних, яка доступна за допомогою електронних або інших засобів – вона може захистити її зміст за допомогою права sui generis. Аби отримати захист sui generis, потрібно довести, що зроблені значні інвестиції (фінансові, матеріальні або людські) в отримання, перевірку або представлення контенту бази даних. 

Висновок

Зазвичай у висновках ми говоримо про рекомендації читачам, медіа, державі, оцінюємо перспективи та ризики розвитку того чи іншого явища. 

Сьогодні можемо лише розмірковувати про розвиток ШІ та про регулювання результатів його роботи правом sui generis. Безумовно, результати роботи ШІ варто охороняти, але виходити потрібно з економічного результату та мети сприяння інноваційному розвитку. Якщо результати роботи ШІ випадуть із правового поля, є ризик, що “творами” зловживатимуть.

Тоді автори та користувачі систем ШІ,  не отримуватимуть законну винагороду – і втрачатимуть мотивацію працювати в цій сфері та вкладати у неї гроші. Від цього програємо ми всі, адже загальмується технічний прогрес.

Право sui generis має свої переваги – не вимагає “ламати” систему авторського права, а інтегрується в нього, дозволяє захистити інвестиції в розвиток систем ШІ, сприяє розвитку інновацій, не є новелою (адже вже є практика щодо баз даних). Воно може стати ефективним інструментом, щоб:

• Задовольнити і збалансувати інтереси розробників та користувачів, адже закон дозволяє визначати у договорі умови належності права sui generis та способи надання дозволу на використання об’єкта;
• Змінити ставлення до ШІ із загрози на можливість використовувати нові технології зокрема у творчості.

Втім, більшість питань щодо функціонування права sui generis на практиці вирішуватиметься у судах та під час публічних дискусій – і залежатиме від його адаптації до потреб суспільства та часу. 

Нагадаємо, що Центр демократії та верховенства права розповідав про регулювання штучного інтелекту в США та ЄС, про методологію HUDERIA, яка допоможе оцінити, як штучний інтелект впливає на права людини, демократію та верховенство права.