Оприлюднення рішень про обмеження під час воєнного стану та відповідальність за їх порушення – важлива умова для того, аби цивільне населення їх виконувала Природно, що в умовах війни, це не пріоритетне завдання. Однак, з огляду на тривалий характер цієї війни, дедалі нагальнішою стає потреба дотримуватися цих двох правил, запроваджуючи нові норми. На прикладі поширення новини про заборону використання водіями відеореєстраторів в Україні яскраво видно недоліки, пов’язані із неоприлюдненням такого рішення та забезпеченням його виконання. 

Відсутність тексту рішення призводить до хибних наслідків

Рішення про «заборону відеореєстраторів» на офіційних сайтах військово-цивільних адміністрацій знайти неможливо. Є лише повідомлення у форматі новин. Однак, у таких новинах на офіційних вебсайтах не йде мова про заборону відеореєстраторів. У них сказано про заборону будь-якої відео- та фотозйомки доріг загального користування, об’єктів загального призначення, об’єктів інфраструктури, блокпостів, укріплень, розташування, зосередження чи переміщення військових частин (підрозділів) сил оборони. 

Тобто, по-перше, взагалі не важливо, що саме людина використовує (відеореєстратор, телефон, фотоапарат чи будь-яку іншу техніку) і де саме (в машині, в квартирі чи просто на вулиці). 

По-друге, важливим і найголовнішим у новині є перелік об’єктів, зйомку яких заборонено. І ця заборона логічна, обґрунтована та покликана захистити наших військових, мирних мешканців та зберегти критичну інфраструктуру для життєдіяльності міст.  

По-третє, ніхто не забороняє, наприклад, знімати своє обличчя на відеореєстратор, якщо там не видно доріг та перелічених об’єктів. 

Тож коли офіційний текст рішення відсутній, у громадян виникає абсолютно хибна думка про недозволені дії. Це означає, що дуже важко досягнути мети, з якою впроваджувалося обмеження або заборона. Така ситуація не сприяє забезпеченню оборони країни та безпеки цивільного населення. Тож аби цивільне населення принаймні розуміло нові правила, потрібно оприлюднювати тексти рішень, якими ці обмеження запроваджені.

Хто має забезпечувати оприлюднення тексту рішення

Закон України «Про правовий режим воєнного стану» визначає, що військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану. 

При цьому начальник військової адміністрації видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради. Накази, видані в межах повноважень місцевих рад, мають бути оприлюднені, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом. 

24 лютого 2022 року у кожній області та місті Києва на базі обласних та Київської міської державних адміністрацій були утворені військові адміністрації. Тому цілком логічним було б оприлюднення наказів начальників відповідних військових адміністрацій, що не містять інформації з обмеженим доступом, на сайтах обласних та Київської міської держадміністрацій.

А що буде, якщо люди продовжать порушувати?

Якщо відкинути ризик того, що порушника сприймуть за диверсанта (з усіма подальшими наслідками від «дружньої» розмови до відкриття вогню), то в Україні відсутня юридична відповідальність за такі порушення. 

Аби усунути цю прогалину, 24 березня 2022 року народні депутати вже ухвалили Закон «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо забезпечення протидії несанкціонованому розповсюдженню інформації про направлення, переміщення міжнародної військової допомоги в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших військових формувань України, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану».

Це, безумовно, потрібний та дуже актуальний закон, який вирішує проблему несанкціонованого поширення інформацію, що стосується військової допомоги та переміщень українських армійців. 

Однак, він не вирішує проблему інших порушень, котрі безпосередньо не стосуються військових, але можуть загрожувати їм чи мирним мешканців. До таких порушень можна віднести:

• зйомку доріг, важливих об’єктів цивільної інфраструктури, результатів ракетних ударів тощо, а також розповсюдження такої інформації;
• порушення правил комендантської години та порушення правил світломаскування;
• порушення інших обмежень та заборон, які можуть бути запроваджені під час воєнного стану. 

Також очевидна потреба посилити відповідальність за окремі види порушень в умовах воєнного стану. Зокрема, за порушення вимог пожежної безпеки не тільки в лісах, а й на інших територіях, які не відносяться до лісів. 

У зв’язку із цим доцільно вже зараз визначити порушення, які є критичними в умовах воєнного стану та встановити або посилити відповідальність за них. 

Замість висновків

Оскільки за оцінками багатьох експертів війна в Україні не закінчиться скоро, то з метою дати громадянам чітке розуміння обмежень та заборон під час воєнного стану доцільно:

1) забезпечити оприлюднення текстів наказів начальників військових адміністрацій, що не містять інформації з обмеженим доступом, на сайтах відповідних обласних та Київської міської державних адміністрацій;

2) для зручності та швидкого знаходження текстів наказів начальників військових адміністрацій створити відповідну постійну вкладку на головній сторінці, яку оперативно оновлювати у зв’язку із прийняттям нових наказів.

Окрім того, для забезпечення неухильного дотримання таких обмежень та заборон:

1) прийняти зміни до КУпАП та КК України, якими передбачити перелік адміністративних та кримінальних порушень, що стосуються невиконання обмежень та заборон під час воєнного стану;

2) посилити відповідальність за порушення, вчинення яких суттєво впливає на обороноздатність країни та створює значну небезпеку для цивільного населення в умовах воєнного стану.