Захист від SLAPP-позовів: у чому проблема та яке рішення має ухвалити українська влада

Головна|Напрям "Незалежні медіа"|Медійне право|Аналітика

Автор

юристка з авторського права та медійного права напряму «Незалежні медіа»

o.sokolova@cedem.org.ua

October 22, 2026

Судовий позов та ухвала про арешт рахунків редакції сьогодні часто стають “ефективнішими” за прямий тиск на громадськість чи погрози.

Такі процесуальні атаки називають SLAPP-позовами (Strategic Lawsuits Against Public Participation), де метою позивача є не захист прав, а залякування, цензура та фінансове виснаження тих, хто викриває правду.

Цей аналітичний огляд присвячений проблемі використання SLAPP-позовів як інструменту залякування та фінансового виснаження журналістів і правозахисників в Україні. Актуальність огляду зумовлена зокрема необхідністю виконання зобов’язань України у межах переговорного процесу з ЄС щодо імплементації Директиви (ЄС) 2024/1069 та Рекомендацій Ради Європи CM/Rec(2024)2 до кінця 2026 року та реєстрацією відповідного законопроєкту у парламенті.

У огляді ми проаналізували прогалини чинного українського законодавства, розкрили ключові європейські інструменти анти-SLAPP регулювання та пропонуємо конкретні рекомендації щодо реформування законодавства України для створення дієвих анти-SLAPP механізмів.

У чому полягає проблема?

Рекомендації Ради Європи CM/Rec(2024)2 визначають SLAPP-позови як необґрунтовані або зловмисні судові позови, які є зловживанням судовою системою, що має руйнівний стримувальний, охолоджувальний ефект (chilling effect) на свободу вираження поглядів та демократичну участь у цілому, коли страх покарання призводить до масової самоцензури. Наприклад, журналіст формально зберігає право опублікувати матеріал, однак через страх негативних наслідків утримується від реалізації цього права.

Єдиного і однозначного критерію належності позову до категорії SLAPP не існує. Однак що більше наведених нижче індикаторів присутні, то вища ймовірність зловживання:

Позивач намагається використати нерівність сил, наприклад, свою фінансову перевагу або політичний чи суспільний вплив, щоб чинити тиск на відповідача;
Аргументи позивача є частково або повністю необґрунтованими, а засоби правового захисту, про які просить позивач, є неспівмірними, надмірними або необґрунтованими;
Позивач застосовує процесуальну та судову тактику, спрямовану на збільшення витрат відповідача, наприклад, затягування процесу, вибір суду, провокування обтяжливого робочого навантаження та подання апеляцій з невеликою або нульовою перспективою успіху;
Судовий позов спрямований проти окремих осіб, а не проти організацій, відповідальних за оскаржувану дію;
Судовий позов супроводжується інформаційною кампанією, спрямованою на дискредитацію або залякування суб’єктів, які беруть участь у публічних дебатах, або спрямованою на відволікання уваги від суттєвого питання, що стоїть на кону;
Позивач систематично відмовляється брати участь у позасудових механізмах врегулювання спору.

На відміну від кількості позовів на мільйони проти медіа наприкінці 1990-х та на початку 2000-х років, сучасні SLAPP-позови в Україні не є масовими, проте мають резонансний характер. Про існування цієї практики свідчать тривалі судові процеси та процесуальні обмеження щодо журналістів-розслідувачів і громадських діячів (зокрема, процеси проти журналістів Слідство.Інфо, справа проти команди Bihus.Info, проти журналіста Радіо Свобода та програми “Схеми”, проти Олени Мудрої, справи Гладковських, “позови Портнова” та інші).

Поточний стан регулювання

Чинне законодавство України містить лише загальні положення щодо неприпустимості зловживання процесуальними правами, розподілу судових витрат та застосування заходів процесуального примусу.

У свою чергу завдяки судовій практиці напрацьовуються підходи для реагування на недобросовісність. Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 липня 2026 року у справі № 910/10837/25 суд підтвердив можливість за власною ініціативою реагувати на зловживання правом уже на стадії підготовчого провадження.

Незважаючи на наявність загальних норм та позиції суду, чинне регулювання не формує цілісного та дієвого механізму захисту від SLAPP. Наразі відсутнє законодавче визначення “громадської участі” та єдині чіткі критерії ідентифікації SLAPP-зловживань, спеціальні процесуальні фільтри для швидкого та раннього закриття очевидно безпідставних позовів до початку виснажливого розгляду справи по суті.

Чому необхідно знайти альтернативне рішення?

Зведення анти-SLAPP регулювання виключно до “позначки у звіті для Брюсселя” є небезпечним спрощенням. Для України, яка виборює свою демократію у повномасштабній війні, створення ефективного анти-SLAPP регулювання має практичне, безпекове та антикорупційне значення.

Формування дієвих процесуальних фільтрів проти SLAPP забезпечить:

Захист свободи слова та громадську участь, зокрема журналістів, викривачів та правозахисників, від юридичного терору, повернувши судам роль інституту захисту прав, а не інструменту тиску.
Подолання стримувального ефекту (chilling effect) щодо оприлюднення суспільно значущої інформації та участі громадськості у публічних дебатах, усунення атмосфери страху та вимушеної самоцензури, гарантувавши медіа можливість безперешкодно проводити суспільно значущі розслідування;
Виконання не лише конкретного завдання від Євросоюзу, а й ширших міжнародних зобов’язань, а саме наближення українського законодавства до права ЄС (Директива 2024/1069) та стандартів Ради Європи (Рекомендація CM/Rec(2024)2), що є складовою виконання Україною євроінтеграційних зобов’язань у визначені строки (до кінця 2026 року);
Прозорість відбудови та захист громадського контролю за використанням міжнародних та бюджетних коштів від блокування через свавільні судові позови та арешти рахунків редакцій;
Можливість моніторингу ефективності запроваджених механізмів формування єдиної судової практики та статистичного обліку справ, пов’язаних із зловживанням судовими процесами проти громадської участі;

Зміцнення довіри суспільства до судової системи, котра за таких умов не ставатиме засобом боротьби з громадянським суспільством та незалежними медіа.

Ухвалення спеціального Закону та внесення комплексних змін до процесуальних кодексів України має не замінити, а доповнити й конкретизувати чинні механізми, створити передбачувані та єдині стандарти протидії SLAPP-позовам.

25 червня 2025 року за ініціативою Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова була створена спеціальна Робоча група з напрацювання ефективних механізмів протидії стратегічним позовам проти участі громадськості. До складу Робочої групи увійшли зокрема представники ЦЕДЕМ Анна Ісічко, заступниця директорки ЦЕДЕМ, керівниця напряму «Громадянське суспільство», та Ігор Розкладай, заступник директорки ЦЕДЕМ, головний експерт з медійного права та модерації контенту в соціальних мережах.

30 вересня 2026 року було зареєстровано проєкт закону про захист осіб, які здійснюють громадську участь, від явно необґрунтованих позовів або зловживань судовим процесом №16117.

Як зазначає голова Комітету ВРУ з питань свободи слова Ярослав Юрчишин, реєстрація цього законопроєкту є прямою відповіддю на запит українського медіасектору та громадських активістів, а також свідченням того, що Україна системно виконує свої євроінтеграційні зобов’язання у сфері верховенства права та захисту свободи слова ще до настання граничних строків, визначених ЄС.

Для створення ефективної та збалансованої системи захисту осіб, які здійснюють громадську участь, від явно необґрунтованих позовів і зловживань судовими процесами та належної імплементації стандартів Євросоюзу органам державної влади (Верховній Раді України, Міністерству юстиції України, профільному Комітету ВРУ) пропонується:

До кінця 2026 року ухвалити зареєстрований законопроєкт «Про захист осіб, які здійснюють громадську участь, від явно необґрунтованих позовів або зловживань судовим процесом», який буде визначати:

1) Понятійний апарат, а саме такі поняття як «громадська участь», «громадський учасник», «питання суспільного інтересу», «зловживання судовими процесами проти громадської участі» та інші;

2) Гарантії підтримки та захисту громадської участі від зловживань судовими процесами та інших явно необґрунтованих позовів, які спрямовані не на захист порушених прав, а на запобігання, перешкоджання або обмеження громадської участі чи покарання за неї;

3) Перелік ознак зловживання судовими процесами проти громадської участі, які будуть враховуватися під час оцінки відповідних судових проваджень. Він не має бути вичерпним;

4) Заохочення сторін до використання позасудових засобів правового захисту (шляхом переговорів, реалізації права на відповідь або на спростування недостовірних фактів або шляхом медіації).

Внести зміни до процесуальних кодексів України:

1) Визначити підсудність, доповнити перелік осіб, які можуть вступати у справу за згодою відповідача, зокрема громадських утворень, та надавати свої висновки;

2) Передбачити можливість забезпечення майбутніх судових витрат відповідача у випадках, коли позов має ознаки зловживання судовими процесами проти громадської участі. А також встановити спеціальні правила розподілу судових витрат із можливістю покладення їх на позивача у разі встановлення зловживання незалежно від результатів розгляду спору, передбачивши можливість застосування до такого позивача штрафу;

3) Запровадити процедуру закриття явно необґрунтованих позовів за клопотанням відповідача;

4) Встановити обов’язок позивача доводити відсутність зловживання судовими процесами проти громадської участі. Він повинен надати суду достатнє правове та фактичне обґрунтування позовних вимог та підтвердити відсутність ознак такого зловживання;

5) Визначити право суду ініціювати розгляд питання про закриття провадження у справі, якщо після його відкриття суд встановить обставини, які можуть свідчити про зловживання судовим процесом проти громадської участі з боку позивача;

6) Встановити додаткові процесуальні гарантії у справах, пов’язаних із провадженнями та рішеннями іноземних судів.

Здійснювати навчання та інституційний розвиток:

1) Організувати спеціалізовані навчальні програми та тренінги для суддів, адвокатів, прокурорів, працівників апарату суду та інших зацікавлених осіб у сфері виявлення та протидії зловживанням щодо ідентифікації ознак SLAPP-позовів та застосування нових процесуальних механізмів;

2) Створити механізми підтримки громадських учасників, зокрема шляхом забезпечення доступу до правничої допомоги, представництва їхніх інтересів, участі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та громадських утворень у відповідних судових справах;

3) Забезпечити доступ громадських учасників до інформації про засоби правового захисту, процесуальні гарантії та наявні заходи підтримки;

4) Забезпечити відкритість, облік, аналіз та оприлюднення статистичних і аналітичних даних щодо судових справ, пов’язаних із зловживанням судовими процесами проти громадської участі.