За дев’ять місяців після повномасштабного російського вторгнення українські волонтери дедалі частіше говорять про нові проблеми – і це не брак коштів, а законодавство, яке ускладнює їм роботу. Настільки, що люди змушені порушувати закон, аби допомагати країні.
Адже безліч українців зараз волонтерять по-іншому. Багато людей не долучаються до роботи якось неприбуткової організації – вони просто збирають гроші на власну картку, щоб купити автівку, пригнати її до України і передати ЗСУ.
Така допомога не завжди узгоджується з нашим податковим чи митним законодавством, отже, потрібно змінювати регулювання.
Однак якщо вже ми змінюємо “правила гри” для волонтерів, то варто пропрацювати системно питання законодавства для волонтерів, скориставшись кращим європейським досвідом. Зрештою, якщо держава мінімально втручатиметься у роботу волонтерів і максимально їм допомагатиме, виграють усі.
Пропонуємо більше зосередитись на прикладі законодавчого регулювання волонтерської діяльності в Чехії, країні, яка має досить розвинений волонтерський рух, який продемонстрував свою силу й в підтримці України після початку повномасштабного вторгнення рф. З 24 лютого чеські громадяни активно допомагають нашим біженцям та Україні. Чого варта історія, коли мешканці країни зібрали кошти, аби купити для ЗСУ танк Т-72!
Загалом, в Чеській Республіці волонтери та організації, які їх залучають, будують свою взаємодію на основі цивільного законодавства.
До прикладу, саме Цивільний Кодекс Чеської Республіки (стаття 146) дає визначення суспільно корисної організації: «суспільно корисна організація – це юридична особа, місією якої є сприяння досягненню загального добробуту своєю діяльністю та відповідно до власною установчого правового акту, за умови, що лише доброчесні особи впливають на прийняття рішень такої юридичної особи, має майно, яке набуте з чесних джерел яке економно використовує набуті ресурси для суспільно корисних цілей».
Саме суспільно корисні організації мають право залучати волонтерів до своєї діяльності та бути отримувачами волонтерської допомоги. До речі, прийнятий Цивільний Кодекс Чеської Республіки лише у 2012 році а вступив у дію він у 2014 році.
Одним з основних законодавчих актів, які складають правову основу для діяльності волонтерів в Чехії, є Закон про волонтерську службу (далі – Закон), який був ухвалений в 2002 році та оновлений у 2014 році.
Сам закон (стаття 1) чітко визначає, що його дія не поширюється на:
- діяльність, що регулюється спеціальними правовими нормами, навіть якщо ця діяльність відповідає ознакам волонтерської служби, встановленим Законом,
- діяльність, яка не відповідає ознакам волонтерської служби, встановленим цим законом, навіть якщо вона здійснюється волонтерами.
Водночас, представники чеського громадського сектору роблять важливе уточнення: норми цього Закону – не єдиний варіант для організації волонтерської діяльності. Його сфера досить вузька, тож документ не регулює питання волонтерства в сфері національно-патріотичного виховання і низку інших.
Напрями волонтерської діяльності
Законом передбачає можливість здійснювати волонтерську діяльність за напрямами:
а) допомога безробітним, соціально незахищеним верствам населення, особам з інвалідністю, особам похилого віку, представникам національних меншин, іммігрантам, особам, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, наркозалежним, особам, які потерпають від домашнього насильства, а також допомога в догляді за дітьми, молоддю та сім’ями. у вільний час;
b)допомога у разі природних, екологічних чи гуманітарних катастроф, у захисті та покращенні навколишнього середовища, у турботі про збереження культурної спадщини, в організації культурних чи благодійних заходів із збору коштів для осіб, перелічених у пункті “а”;
c)допомога в реалізації програм розвитку та в рамках діяльності, проектів і програм міжнародних організацій та установ, у тому числі міжнародних неурядових організацій.
Насправді Закон не забороняє залучати волонтерів для роботи у інших напрямах, котрих у переліку немає. Але отримати субсидію від держави та потрапити у спеціальний волонтерський реєстр зможуть лише організації, які працюють у згаданих вище трьох напрямах.
Вік волонтера
Волонтером може бути фізична особа:
1) старша за 15 років – при здійсненні волонтерської діяльності на території Чеської Республіки,
2) старша за 18 років – при здійсненні волонтерської діяльності за кордоном.
Водночас, лишається питання: як залучати до таких проєктів підлітків, котрим ще немає 15 років, щоб виховувати у них культуру волонтерства. З іншого боку, крім Закону є й інші правові норми, тож політика щодо волонтерства малолітніх може бути закріплена у них.
Договірні відносини з волонтером
Договір між волонтером та організацією обов’язково укладається у письмовій формі:
- у разі довгострокової волонтерської служби (більше 3 місяців);
- у разі короткострокової волонтерської служби, для виконання якої волонтер направлений за кордон.
Види організацій, котрі працюють з волонтерами.
1. Організація, яка залучає волонтерів:
Юридична особа, яка є суспільно корисною, що базується в Чеській Республіці, яка відбирає, реєструє, готує волонтерів для виконання волонтерської діяльності та укладає з ними договори про виконання волонтерської допомоги за умови, що їй надано акредитацію.
Така організація повинна підтвердити свою суспільну корисність шляхом письмової заяви про те, що вона відповідає умовам, зазначеним у § 146 Цивільного кодексу Чеської Республіки.
2. Організація, котра приймає волонтерську допомогу
Фізична особа або суспільно корисна юридична особа, для потреб якої виконується волонтерська діяльність, яка може укласти договір з організацією, що залучає, і виконувати зобов’язання за цим договором.
Крім договорів, укладених з приймаючими організаціями, організація, що залучає та направляє волонтерів, може також укладати договори з волонтерами про виконання волонтерської діяльності на її користь. Умова полягає в тому, що волонтер виконує волонтерську службу поза межами своїх зобов’язань, що випливають із його членських відносин з організацією.
Приймаюча організація повинна підтвердити свою суспільну корисність шляхом письмової заяви про те, що вона відповідає умовам, зазначеним Цивільним кодексом Чеської Республіки.
Діяльність Акредитаційної комісії при МВС Чехії
При Міністерстві внутрішніх справ функціонує комісія, яка акредитує організації, що можуть залучати волонтерів для реалізації своїх проєктів. До її складу входять по одному представнику МЗС, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства праці та соціальних питань, Міністерства довкілля, Міністерства охорони здоров’я, Міністерства культури, Міністерства фінансів, Урядової ради з питань неурядових неприбуткових організацій. Акредитаційна комісія є дорадчим органом Міністерства внутрішніх справ.
Коли у Чехії створювали акредитаційну комісію, у владі вважали, що всі організації, котрі залучають волонтерів, потрібно включати у відповідний реєстр і надавати їм акредитацію. Цей підхід не виправдав себе: організації по-різному будують співпрацю з волонтерами, і держава має передовсім допомагати, а не контролювати.
Тож наразі замість реєстру організацій, діє реєстр волонтерських проєктів – їх акредитує комісія. А кожна організація сама вирішує: чи реєструвати свій проєкт. Вона може піти простішим шляхом і відмовитися.
Однак чеські організації громадянського суспільства, котрі все ж подали свої проєкти у комісію (до речі, реєструвати можна одразу кілька проєктів у різних напрямах) можуть отримати субсидію від держави. Щороку уряд країни виділяє близько 10 мільйонів крон (скільки це у гривнях?) на підтримку волонтерських проєктів.
Втім, деякі організації акредитують свої проєкти, однак заявку на субсидії не подають. Для них реєстрація – спосіб підтвердити свій статус та наміри системно працювати (акредитацію надають на 4 роки для кожного проєкту). А тоді організації легше переконати відповідальний бізнес профінансувати проєкт.
Про які види субсидій від держави йдеться?
Міністерство внутрішніх справ може надавати акредитованим організаціям фінансування для:
a)покриття вартості страхування волонтера на випадок шкоди, заподіяної майну чи здоров’ю волонтера під час виконання волонтерської діяльності;
б) покриття частини витрат, пов’язаних з підготовкою волонтерів та забезпечення їх необхідними засобами для здійснення волонтерської діяльності;
c) покриття внесків на пенсійне страхування, у випадку довгострокової волонтерської діяльності (більше 3 місяців), яка виконується в обсязі не менше 20 годин на календарний тиждень.
Які підходи в законодавчому регулюванні волонтерства можна застосувати в Україні.
1. Чеське законодавство дає можливість регулювати волонтерську діяльність не лише спеціальним Законом, а й іншими нормативно-правовими актами. Тому обмеження і стимули у ньому стосуються конкретної вузької сфери. Зате в інших напрямах чи сферах волонтерства можуть діяти інші підходи щодо віку волонтерів, державної підтримки, стандартів в діяльності та іншого.
У Законі України «Про волонтерську діяльність», також є досить вичерпний перелік напрямів волонтерської діяльності (частина 3 статті 1), але в реальності їх більше. Наприклад, в Україні як і в Чехії багато волонтерів займаються національно-патріотичним вихованням дітей та молоді у скаутських організаціях, таких як “Пласт – український скаутинг”. Однак у профільних законах обох країн прямо такий напрямок діяльності не визначено. Тож цілком можливо регулювати волонтерство за цим напрямом, до прикладу, Законом України «Про основні засади молодіжної політики».
2. Як ми вже зазначали вище, в Чехії спеціальний Закон регулює волонтерську діяльність за досить обмеженим переліком напрямів. Кожен з них – серед пріоритетів для уряду країни. Наприклад, якщо держава не може самостійно надати людям усі необхідні соціальні послуги, частину функцій вона віддає організаціям громадянського суспільства та волонтерам.
Українські законодавці також можуть виділити пріоритетні напрями в сфері волонтерства, аби надавати їм підтримку, зокрема і фінансову.
3. Оскільки чеський спеціальний Закон встановлює мінімальний вік для волонтерства у 15 років, то його норми не поширюються на ситуації, коли до таких проєктів залучені діти молодшого віку. Відповідно, їхня участь у волонтерстві, стандарти, напрями та форми – може бути предметом інших нормативно-правових актів.
Україна може піти таким же шляхом. Чинний Закон України “Про волонтерську діяльність” передбачає можливість долучитися до цієї сфери з 14 років. Тому всі питання щодо молодших волонтерів можливо врегулювати у Законі України «Про основні засади молодіжної політики», який до прикладу, визначає, що до роботи дитячих громадських об’єднань можна долучатися з 6 років.
4. Чеське законодавство розділяє волонтерську діяльність та короткострокову, яка триває менше 3 місяців та довгострокову – понад 3 місяці., яка триває більше 3 місяців. Причому у деяких випадках є окрема вимога для отримання субсидії: тривалість довгострокової діяльності протягом тижня має складати понад 20 годин. Про пільги ми поговоримо нижче. Однак сам поділ волонтерської діяльності на:
- короткострокову – одноразову, для реагування на терміновий запит;
- та довгострокову – системну, яка потребує чітких умов співпраці волонтера та організації, зокрема укладення договору з визначеним переліком прав та обов’язків сторін –
можна спробувати визначити і в українському законодавстві.
5. Дуже важливим елементом чеського Закону є субсидії, які може надавати уряд, щоб компенсувати витрати неприбуткової організації на страхування волонтера, його навчання та спорядження. За умови довгострокового волонтерства (більше 3 місяців) з зайнятістю в такій діяльності, що перевищує 20 годин на тиждень, також, можуть також покриватись витрати на пенсійне страхування волонтера.
Тут, звісно, з’являються умови, за яких держава надає організації такі субсидії для співпраці з волонтерами. Адже за отримані з бюджету кошти потрібно звітувати, реєструвати свої проєкти тощо.
Але, основне питання в тому, чи можемо ми імплементувати в українське законодавство якісь із цих інструментів державної підтримки. Навіть пам’ятаючи, що фінансові ресурси держави обмежені, можна розглянути деякі заходи з підтримки волонтерів на законодавчому рівні. І вони не обов’язково мають бути пов’язані з витратами державного бюджету:
1. Звільнити від оподаткування податком на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) та військовим збором витрат на страхування життя та здоров’я волонтера. Закон України №2520 від 15.08. 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо сприяння розвитку волонтерської діяльності та діяльності неприбуткових установ та організацій в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України» вже визначив, що компенсації витрат на відрядження волонтера, які визначені в статті 11 Закону України «Про волонтерську діяльність» та витрати на проведення медичного огляду та вакцинацію волонтера не оподатковуються.
Варто передбачити необхідні зміни до Податкового кодексу України та Закону України «Про волонтерську діяльність» для того щоб витрати на страхування волонтера також не оподатковувались. Тобто ми говоримо про підхід, за яким держава без додаткових витрат може заохотити неприбуткові організації укладати договори про страхування життя та здоров’я волонтерів. Особливо це актуально в умовах воєнного стану, коли волонтерство часто означає ризик для життя.
2. Державне фінансування витрат неприбуткових організацій на підготовку волонтерів за окремими напрямами діяльності. Певні державні програми можуть бути спрямовані на підтримку діяльності волонтерів . До прикладу, якщо вони допомагають у зоні бойових дій чи у інший спосіб долають наслідки війни рф проти України.
3. Враховувати волонтерську діяльність у трудовий стаж. Одним із варіантів спонукати людей старшого віку до волонтерської діяльності у повоєнний час може стати врахування волонтерської діяльності до трудового стажу людини. При цьому, неприбуткова організація не оплачує волонтерську діяльність, адже пам’ятаємо, що це безоплатна та неприбуткова діяльність, але платить відповідний єдиний соціальний внесок до бюджету за волонтера.
І якщо у Чехії законодавство передбачає варіант, за яким держава покриває витрати організацій на пенсійні внески (за певних умов), то ми можемо принаймні запровадити систему з трудовим стажем. Така практика допоможе залучати до волонтерства нових людей і відійти від його сприйняття як суто молодіжної справи.
Втім, у чеському Законі про волонтерство є і деякі аспекти, яких варто уникнути, розвиваючи правове поле для волонтерської діяльності в Україні.
Так, практика створення комісії, яка б визнавала право організації на залучення волонтерів, та акредитувала організації з визначеними планами діяльності не виправдала себе. Тож вона перетворилася в цілком прийнятний механізм добровільної реєстрації волонтерських проєктів.
У Чеській Республіці державну політику в сфері волонтерської діяльності реалізує Міністерство внутрішніх справ. І саме воно має якимось чином організовувати взаємодію всіх відомств, дотичних до волонтерських ініціатив за своїми напрямами роботи. Прикладом такої взаємодії є вже згадана акредитаційна комісія.
Але загалом, закріпити за окремим міністерством чи відомством питання державної політики в сфері волонтерства – не найкращий підхід. Адже основною ознакою волонтерського руху в будь-якій країні є величезне різноманіття напрямів.. А отже, логічним є підхід, коли кожне окреме міністерство, відомство чи органи місцевого самоврядування втілюють власну політику щодо розвитку та підтримки волонтерства у своїх сферах діяльності та зонах відповідальності.
Водночас, зазначимо, що висновки зроблені саме на основі аналізу Закону про волонтерську службу. На практиці ж понад 90% організацій у Чехії співпрацюють з волонтерами, орієнтуючись на цивільне законодавство, зокрема, на Цивільний кодекс. Це цілком відповідає суті і принципам організації правовідносин між організацією як юридичною особою та фізичною особою-волонтером.
Тобто, законодавче регулювання волонтерської діяльності має бути максимально сприятливим для розвитку волонтерського руху і ні в якому разі не ускладнювати взаємодію волонтерів та організації.
Організації та волонтери завжди повинні мати право вибору того, як їм співпрацювати. Спеціальне регулювання має з’являтись там і тоді, коли виникає така необхідність, є запит та узгоджене бачення сторін. Пільги та стимули для волонтерів слід визначати лише тією мірою, у якій на них є запит від волонтерського середовища.
Водночас, держава може визначати пріоритети в розвитку волонтерства і підходи щодо його підтримки. До прикладу, з 2016 по 2022 роки за підтримки ЄС в Чехії реалізований проєкт “Концепція розвитку волонтерства в Чехії з акцентом на забезпечення регіональної та галузевої доступності волонтерства у формі волонтерських центрів”.
У цьому випадку, волонтерські центри – це великі регіональні координаційні та комунікаційні майданчики для співпраці ОГС, волонтерів, бізнесу та органів місцевого самоврядування у реалізації волонтерських ініціатив.
Тут чехи наслідували австрійський приклад, коли волонтерські центри створюються на базі неприбуткових організацій громадянського суспільства, а органи місцевого самоврядування беруть на себе зобов’язання всіляко сприяти діяльності центрів та допомагати: як фінансово так і інформаційно.
Найочевидніша форма такого сприяння – надати волонтерському центру комунальне приміщення для роботи. Крім того, такі центри можуть стати основою для формування запитів до центральної влади про вирішення проблем щодо законодавчого регулювання волонтерства.
А ще налагоджена мережа волонтерських центрів дозволяє оперативно підтримувати їхню роботу, якщо потрібно швидко відреагувати на конкретну проблему. Так, для допомоги українцям, які після повномасштабного вторгнення шукали прихистку в Чехії, влада розробила та запустила Програму підтримки діяльності регіональних волонтерських центрів у зв’язку з напливом біженців через вторгнення Російської Федерації в Україну. Тож створення мережі таких волонтерських центрів – цілком логічний крок для реалізації стратегічної політики в сфері волонтерства і у випадку України
Досвід Чехії та інших європейських країн, свідчить про потребу для держави сформувати підходи у сфері волонтерства на стратегічному рівні. При цьому варто уникати надмірного державного регулювання волонтерської діяльності. А основою політики у сфері волонтерства має стати оперативне реагування на проблеми з якими стикаються волонтери й організації в своїй роботі через відповідні зміни до законодавства, коли в тому є потреба.
Матеріал створено ЦЕДЕМ у межах проєкту “Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства України”, що реалізується ІСАР Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку USAID Ukraine – USAID Україна.
