Матеріал опубліковано у виданні “Українська правда”
Чи задумувалися ви, що кожного дня сотні цивільних українців і українок ризикують життям, допомагаючи іншим, але досі лишаються без належного захисту? Тим часом, виправити це може один простий крок.
Мова про волонтерів, котрі везуть допомогу військовим на передовій, евакуюють мирних мешканців із зони бойових дій чи доставляють їм їжу та воду.
На папері вони мають і гарантовану державну підтримку, і можливість бути застрахованими. На практиці, з 24 лютого 2022 року допомогу від держави отримав лише один постраждалий волонтер і дві родини загиблих. А організації, що залучають волонтерів, надто рідко їх страхують.
Зараз у Верховній Раді зареєстрований Проєкт Закону №10040 “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо підтримки волонтерської діяльності в умовах воєнного стану”, який змінює ситуацію на краще. Розповідаємо, у чому складність з державною допомогою та що потрібно виправити.
Чому важливо працювати над законодавством щодо страхування волонтерів?
Тому що страхування життя та здоров’я волонтерів на час залучення до волонтерства – неочевидний, але дуже важливий елемент їхньої справи. Тобто, організації, які залучають волонтерів, мали б страхувати їх, захищаючи таким чином від витрат на лікування у випадку поранення.
Якщо ж волонтер загине, його сім’я не залишиться без підтримки, наодинці зі своїм горем та проблемами. Йдеться про створення можливостей для підтримки волонтерів та їхніх родин. Проте уваги цьому питанню приділяють, м’яко кажучи, недостатньо.
Як страхування волонтерів працює за кордоном?
Чехія
Закон “Про волонтерську службу” Чеської Республіки встановлює перелік гарантій для волонтерів. Зокрема, чеське законодавство визначає можливість для неприбуткової організації отримати державну субсидію на покриття вартості страхування волонтера на випадок шкоди, заподіяної майну чи здоров’ю волонтера під час виконання волонтерської діяльності, якщо волонтер залучений до акредитованої МВС Чехії організації/проєкту.
Важливо зазначити, що дохід, отриманий особою у вигляді допомоги або послуг від страхування не підлягає оподаткуванню – це норма чеського податкового законодавства.
Литва
Спеціальний закон “Про волонтерську діяльність”, попри зовсім незначний обсяг та досить загальну рамку нормативно-правового регулювання, прямо передбачає порядок страхування волонтерів. Враховуючи тривалість і характер волонтерської діяльності, організація, яка його залучає може застрахувати волонтера в страхових компаніях або відшкодувати волонтеру страхові внески. При цьому відшкодовані волонтерові витрати не є доходом волонтера. А відповідно, витрати організацій або установ, що залучили волонтерів, на страхування волонтерів не підлягають оподаткуванню.
Як українське законодавство регулює страхування волонтерів?
Український закон “Про волонтерську діяльність” (а саме, частина 2 статті 5) визначає право організації та установи, яка залучає до своєї роботи волонтерів, страхувати їхнє життя і здоров’я на період провадження волонтерської діяльності.
Тобто організації мають право, але не обов’язок страхувати своїх волонтерів. Чи достатньо цього, аби волонтери таки отримали страхові поліси? На жаль, ні.
Так, навіть якби цієї норми не було взагалі, ніхто не забороняє організаціям подбати про волонтерів добровільно (ми вже пояснювали, чому це потрібно). То з якої ж причини класичне страхування – коли у страховій компанії укладають договір на користь волонтера – м’яко кажучи, нечаста практика в Україні? Через Податковий кодекс!
Відповідно до положень цього документу, до сум, що оподатковуються Податком на доходи фізичних осіб (ПДФО), належать: “суми страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), у тому числі, за договорами добровільного медичного страхування сплачені будь-якою особою – резидентом за платника податку чи на його користь”.
Це означає, що коли неприбуткова організація залучає волонтерів і страхує їх, вона приносить таким волонтерам дохід (за термінологією Податкового кодексу) у вигляді сплачених страхових внесків. Відповідно,організація виступає податковим агентом і отримує новий обов’язок: нараховувати, утримувати та сплачувати ПДФО до бюджету з такого “доходу” волонтера. Тобто до витрат на страховий поліс доведеться додати ще 18% (податок на дохід фізичних осіб), а далі – ще 1,5% (військовий збір).
Наприклад, якщо страховка для волонтера коштує 2000 гривень, то громадська чи благодійна організація має нарахувати та сплатити додатково 390 гривень податків за кожну людину. А коли йдеться про великі проєкти, де задіяні сотні волонтерів, то витрати стають надто великими (спробуйте помножити 390 гривень на 150 волонтерів), аби переконати донорів покрити їх.
Можна подивитися і з іншого боку: кожен мільйон гривень, виділений на страхування волонтерів, означає 195 000 гривень податків. А якщо керуватися попереднім прикладом, за ці гроші можна було б застрахувати ще майже 100 людей. Тому виникає питання пріоритетів: або захист життя та здоров’я волонтера, або податкові надходження до бюджету.
А може, держава сама вже зробила все і захистила волонтерів?
Коли громадськість вчергове нагадує Мінфіну, що необхідно змінювати податкове законодавство щодо страхування волонтерів, там часто наголошують, що волонтери й без того мають достатньо пільг і підтримку від держави.
Мова про статтю 6 Закону України “Про волонтерську діяльність” та Постанову КМУ № 604 від 15 серпня 2015 року, котрі визначають право волонтерів, які отримали інвалідність, та сімей загиблих волонтерів на отримання одноразової грошової допомоги від держави у разі, якщо “інвалідність чи смерть відбулись внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час надання волонтерської допомоги в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та/або іншої країни проти України, бойових дій та збройних конфліктів…”
Таке от ні разу не складне для розуміння формулювання [насправді, складне]…
У чому проблематика цієї одноразової допомоги від держави та чи працює механізм її отримання?
Трохи статистики. На запит Центру демократії та верховенства права до Міністерства у справах ветеранів України, (у межах компетенції якого працює Міжвідомча комісія, яка ухвалює рішення про надання одноразової допомоги) ми отримали таку інформацію.
З часу ухвалення у 2015 році Постанови КМУ № 604, котра визначає порядок виплати допомоги, до Міжвідомчої комісії (станом на листопад 2023 року) надійшло на розгляд 28 заяв щодо виплати одноразової грошової допомоги, з них по:
У відповідь на 17 заяв – ухвалені рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги на загальну суму 10,5 мільйона гривень, а саме:
- 5 особам, які отримали інвалідність – на загальну суму 1,2 мільйона гривень, (зокрема, одному волонтеру, який отримав поранення після 24.02.2022);
- 13 сім’ям загиблих волонтерів – на загальну суму 9,3 мільйона гривень, (з них – двом сім’ям волонтерів, загиблих після 24.02.2022);
- За 8 заявами – відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги у зв’язку з відсутністю документів, які містять достатні докази того, що загибель або інвалідність волонтера настала внаслідок обставин, зазначених Постановою КМУ №604;
- За 3 заявами – інформація уточнюється.
Тобто, за майже 10 років війни Росії проти України допомогу отримали лише 17 разів і з них лише 1 волонтер, який отримав інвалідність, та 2 сім’ї загиблих волонтерів після початку повномасштабної війни.
Досить промовиста статистика зважаючи на те, скільки волонтерів насправді постраждали від бойових дій.
За даними благодійної організації “Координаційний гуманітарний центр”, тільки щодо волонтерів з Харківської області за період з 24 лютого 2022 року є інформація про щонайменше 15 постраждалих під час надання волонтерської допомоги, серед яких 7 загиблих, 8 – з різними травмами (починаючи від контузій та уламкових поранень і закінчуючи серцевими нападами).
Тут можна багато говорити про проблеми Постанови №604. Зокрема, вона передбачає можливість надання одноразової допомоги лише якщо волонтер постраждав, допомагаючи військовим (для цього також потрібні свідчення керівника військового підрозділу, який би це підтвердив). А якщо волонтер загинув евакуюючи цивільних, то “вибачте” – його родина зможе претендувати на допомогу лише якщо доведе, що це якимось чином допомогло військовим, і керівник підрозділу дасть такі свідчення.
А ще можна говорити про те, що у квітні 2023 року з 604-ї Постанови прибрали положення, які дозволяли претендувати на допомогу волонтерам, які допомагали цивільним. Як результат – 3 виплати за період повномасштабної війни!
Саме тому варто працювати над створенням умов для того, щоб організації самі страхували волонтерів, брали на себе відповідальність і залучали фінансування для цього.
І без змін до податкового законодавства тут не обійтись.
Законопроєкт № 10040 – чому важливо прийняти зміни до Податкового кодексу для становлення практики страхування волонтерів?
Вище ми багато говорили про те, як страхування регулюють за кордоном і які інструменти соціальної підтримки для волонтерів пропонує держава – тому зрозуміло, що самі лише зміни до податкового законодавства не підштовхнуть усі неприбуткові організації страхувати волонтерів (чи, до прикладу, укладати договори про провадження волонтерської діяльності).
Але для того, щоб було простіше залучати фінансування на страхування волонтерів і захистити більше людей (замість додаткового податкового тягаря), аби страхові компанії були зацікавлені розробляти і пропонувати продукт з кращими умовами саме для волонтерів – варто все ж почати зі змін до податкового законодавства.
Адже попри війну, практика страхування волонтерів – досі рідкісне явище в Україні, і це вкрай неправильно. Для порівняння, у країнах Європи волонтерів страхують незалежно від часу, який вони працюватимуть. Навіть у безпечніших сферах на зразок допомоги в лікарняних закладах, чи будинках, де проживають літні люди.
Повертаємося до проєкту Закону України № 10040 “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо підтримки волонтерської діяльності в умовах воєнного стану”, зареєстрованого у Верховній Раді 13 вересня. Він пропонує не оподатковувати витрати неприбуткових організацій на страхування волонтерів.
Ситуація з законопроєктом №10040 виглядає так, що нардепи зовсім не проти врегулювати питання і визначити “доходи” волонтера у вигляді вартості сплаченої за нього організацією страховки такими, що не оподатковуються ПДФО. Однак принципову позицію зайняв Мінфін. Він посилається Меморандум про економічну та фінансову політику від 19 червня 2023, укладений між Україною та Міжнародним валютним фондом. Адже в ньому країна зобов’язалася утримуватися від будь-якої податкової політики та адміністративних заходів, які можуть негативно вплинути на базу податкових надходжень у 2023 році та надалі.
Втім, ми вважаємо, що розглядати законопроєкт №10040 через призму “негативного впливу на податкові надходження” – помилка. Справа в тому, що:
- залучати кошти донорів на проєкти зі страхування волонтерів буде простіше якщо в бюджети не доведеться закладати додаткові 19,5 % на сплату податків. А отже, Україна матиме більше шансів залучити іноземне фінансування на важливі соціальні ініціативи в умовах війни (і це точно допоможе нашому бюджету, а не зашкодить йому);
- страхові компанії, які створюватимуть і продаватимуть продукти для організацій, що залучають волонтерів – теж платники податку на прибуток, сплачують податки за працівників таких компаній й інші податки;
- державі не доведеться у багатьох випадках уникати виплати допомоги відповідно до 604-ї Постанови, про яку ми говорили вище, що навпаки сприятиме зменшенню витрат з державного бюджету;
- наразі практика укладення договорів страхування життя та здоров’я волонтерів в Україні майже відсутня. Тому бюджет не може “втратити” надходження, яких однаково немає.
І наостанок. Нещодавно опублікований Світовий індекс благодійності (World Giving Index 2023), за яким у 2022 році Україна отримала найбільший у світі річний приріст за індексом благодійності, завдяки чому посіла ІІ місце у рейтингу.
За результатами опитувань, 78% українців активно допомагають іншим (у порівнянні з 75% у 2021 році), зокрема 37% населення взяли участь у волонтерській діяльності (у 2021 році їх було 25%). Ці щонайменше 37% українців потребують підтримки і запровадження інструментів, які стимулюватимуть їх продовжувати волонтерити, а для цього вони мають відчувати себе захищеними.
