Практично кожен з нас стикався з ситуацією, коли пошуковик на запити українською мовою видає результати російською. Представники Google пояснюють, що така проблема виникає через брак україномовного контенту і важкість розрізнення мов. 

Щоб це змінити, потрібно створювати контент українською. Це особливо важливо в часи інформаційної війни з Росією. І якщо анімація та кіно вимагають високих фінансових витрат, то подкасти і аудіокниги може створити кожен: достатньо мати гарний мікрофон, добре поставлений голос, приміщення, що подавляє шуми, і цікавий, корисний контент. 

В ситуації з браком контенту з’являються Робін Гуди, які наповнюють мережу україномовним контентом – без зайвих проблем ви можете знайти купу піратських сайтів з аудіокнигами для безкоштовного скачування. Їх видає скромна примітка в “підвалі” сайту: “Всі матеріали взято з публічно доступних джерел та надаються безкоштовно, виключно з метою ознайомлення та розширення читацької аудиторії”.

Схожа ситуація в YouTube – безліч анонімних каналів з аудіокнижками класичних і сучасних творів. Інформації про те, чи було отримано дозвіл автора твору чи видавництв, немає, а це може свідчити про порушення авторського права.

Як не порушити авторське право при записі аудіокнижки? Коли потрібен дозвіл? Відповіді на ці запитання ви можете знайти у нашій консультації.

Виключні права автора

Коли письменник чи поет створює свій твір, в нього виникають авторські права на цей твір. Так, відповідно Закону України “Про авторські та суміжні права” автор має:

Якщо особисті немайнові права не можна відчужити чи передати іншим особам, то майнові права – можна. Як правило, автори так і роблять: передають всі свої майнові права видавництву, і вже воно надалі займається публікацією, друком, розповсюдженням книжок, перекладом та іншими адаптаціями, якщо це потрібно.

Право створювати похідні твори

Як ви бачите, одним із основних прав автора є право переробляти, перекладати свої твори, тобто створювати на основі оригінального твору нові, похідні. Більше того, лише правовласник має право дозволяти іншим використовувати його твір, в тому числі перекладати на іншу мову чи робити звукозапис (аудіокнижку).

Отож, якщо ви хочете начитати відомий вірш, поему, оповідання, повість, роман чи інший літературний твір, вам потрібно отримати дозвіл правовласника. Запис аудіокниги без дозволу, як правило, є порушенням авторських прав (за винятком певних випадків, про які ми поговоримо нижче).

Дозвіл надається у вигляді ліцензії на використання твору. Такі ліцензії бувають:

• виключні (дозвіл є тільки у вас), 
• одиничні (дозвіл є у вас і у правовласника) та 
• невиключні (дозвіл є у вас, у правовласника та у інших осіб з дозволом).

Крім того, у ліцензії правовласник може чітко зазначити способи використання твору, територію та час використання (наприклад, запис та поширення аудіокниги лише українською мовою, тільки в Україні, протягом двох років).

До кого звертатися про отримання дозволу?

До правовласника, яким може бути автор чи видавництво. Як ми зазначали вище, авторські права виникають у письменника чи поета, що написав літературний твір. Однак, він може передати усі або частину своїх майнових прав, видавництвам. 

Умови контракту між автором та видавництвом можуть бути дуже різними, від передачі повної передачі майнових прав з подальшою виплатою гонорару автору (одноразовий платіж чи роялті) до видачі невиключної ліцензії, за якою видавництво видає лише одну партію книг з відповідною виплатою автору. 

Ви ніколи не знаєте, які права автор передав видавництву, а які зберіг за собою, тож за отримання дозволу можете звернутись, як до одного, так і до іншого. Обидва варіанти є правильними.

Крім того, вам може знадобитися дозвіл й інших осіб:

1. Перекладачі. Якщо ви хочете начитувати не оригінальний текст книжки, а її україномовний переклад, вам може знадобитися дозвіл перекладача. Адже переклад – це похідний твір, і на нього теж виникають авторські права.
2. Дизайнери чи фотографи. Якщо ви хочете використати обкладинки чи ілюстрації друкованого видання для своєї аудіокниги, запитайте дозволу художника-оформлювача. Адже це можуть бути твори образотворчого мистецтва. Яскравим прикладом є дитячі книжки, де роль ілюстратора є не меншою, а часом більшою, ніж автора віршів чи оповіді. Те саме стосується фотографій, якщо останні відповідають критерію твору.

Як правило, перекладачі та дизайнери передають усі свої права видавництву, тож навряд вам знадобляться їх окремі дозволи. І все ж, майте на увазі!

Крім того, якщо для начитки аудіокниги видавництво залучає акторів, то воно ще має оформити вам передачу їхніх прав на виконання, адже виконавці твору мають так звані суміжні права. 

А можна записувати аудіокнигу без дозволу?

Так, є декілька випадків, коли дозвіл на використання не потрібен:

1) Суспільне надбання. Справа в тому, що строк дії авторського права не вічний, він становить все життя автора і 70 років після його смерті (якщо автор невідомий, 70 років з моменту оприлюднення, інші випадки зазначені у статті 28 Закону). 

Після закінчення цього строку твори переходять до суспільного надбання, тобто можуть використовуватись без дозволу. Як зазначає стаття 30 Закону, твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно, без виплати авторської винагороди, використовуватися будь-якою особою (за умови зазначення автора, звісно).

Варто зазначити, що встановлення строку дії авторського права може виявитися непростою задачею. На жаль, в Україні діє досить суворе законодавство щодо доступу до інформації про смерть фізичної особи. На відміну від США та інших країн, де факт смерті особи не є секретом і його можна знайти в базах даних, в Україні дізнатися про смерть особи може лише спадкоємець, певні типи вигодонабувачів, сусіди по землі і представники банківської сфери. Тому, людині, яка хоче чесно отримати дозвіл у автора або його нащадків, буде складно. У 2020 році одне з видавництв написало застереження, що готове на всі виплати, але не змогло знайти правовласників. Проте юристи у сфері інтелектуальної власності розкритикували такі дії, оцінюючи їх як порушення авторського права.

2) Твори, що не охороняються авторським правом. Відповідно до статті 10 Закону авторське право не охороняє твори народної творчості, тобто фольклор (це не діє на авторські переклади таких творів на літературну мову, тут згадуємо права перекладача), офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру, видані органами державної влади, а також розклади руху транспорту, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних. 

Так що, якщо ви захочете поставити на реп Податковий кодекс України чи заспівати церковним співом закон про порядок висвітлення діяльності органів державної влади – ви вільні творити.

3) Твори, що поширюються під ліцензіями Creative Commons. Справа в тому, що певні види ліцензій Creative Commons дозволяють будь-кому перероблювати твори і створювати на їх основі нові, в тому числі записувати аудіокниги. Якщо автор розмістив у вільному доступі свою книжку під такою ліцензією, то вам не потрібно отримувати додатковий дозвіл. Ця ліцензія, по суті, і є дозволом. Щоправда, тут все одно слід перевірити, кому належить твір, адже Україна знає приклади, коли в ланцюжку прав первинною особою виступав не автор. 

4) Добросовісне використання. Стаття 21 Закону містить перелік випадків, коли твори можна використовувати без згоди автора, але із зазначенням його імені. Як правило, це стосується цитування уривків твору з навчальною чи інформаційною метою. Про запис усієї аудіокниги мова не йде, але якщо вас цікавить зачитування уривків чужого літературного твору для навчання, коментування чи критики, вам підійде цей виняток з правил.

Пояснюємо на прикладах

Нижче ми опишемо варіанти дій для блогера, який хоче начитати українською мовою улюблені твори, щоб розділити цю радість з іншими.

1. Наприклад, середньовічний бестселер Молот Відьом (Malleus Maleficarum). Вперше видана латиною у 1487 році, авторами є два ченці-домініканці-інквізитори Генріх Крамер і Якоб Шпренгер. Переклади переклади німецькою і англійською мовами датуються 1920-ми роками. Також є видання польською (Młot na czarownice), чеською (Kladivo na čarodějnice) і російською (Молод ведьм). 

Очевидно, що блогер читати латиною не буде. Не тому, що не може, а тому що минули ті часи, коли латиною володіла більшість (хіба що його аудиторія – студенти, що вивчають латину). А отже, для начитки потрібен переклад. Оскільки українського видання немає, блогер має перекласти українською з латини, англійської чи іншої мови, а далі начитати. 

На щастя, блогеру не потрібно отримувати дозвіл інквізиторів, в силу великої часової відстані з ними, хоча згадати про них таки потрібно. Щодо перекладу, тут складніше. На самостійний переклад з латини дозвіл не потрібен. А от у разі перекладу з іншої мови – потрібно згадати автора перекладу, чиї права охороняються окремо від автора твору. Вже згаданий переклад англійською був зроблений 1923 року Augustus Montague Summers, який помер у 1948 році, а відповідно, переклад перейшов у суспільне надбання 2018 року. Якщо ж блогер захоче зробити переклад з польської чи російської мов, то йому варто отримати дозвіл відповідного правовласника, або на свій страх і ризик перекладати українською, розуміючи, що правовласники рано чи пізно можуть висунути претензію щодо порушення авторських прав на переклад. 

Окремо нагадуємо, що титульна сторінка друкованого видання “Молот відьом” може бути авторським твором (якщо це не репродукція первинного зображення), і для її використання як обкладинки аудіокнижки теж може знадобитися окремий дозвіл. 

2. Інший приклад буде більш сучасний. Ви мрієте начитати українською фантазійний роман “Гобіт, або Туди і Звідти” Дж. Р. Р. Толкіна, і у вас є гарний радянський переклад українською 1980-х років. Толкін помер у 1973 році, тому строк охорони його творів закінчиться за 20+ років. Відтак, щоб отримати дозвіл на використання роману слід звертатися до правовласника – фонду J.R.R. Tolkien Estate або до його видавця. 

Щодо перекладу ситуація складна. Він виданий в радянські часи, відсутній належний перехід прав на нього від державних і партійних видавництв УРСР до правонаступників, а тому найбільш вірогідно він буде вважатися сирітським твором. Тобто дозвіл на використання перекладу не потрібен, але це не позбавляє вас обов’язку отримати дозвіл на сам твір. 

Висновок

Записувати аудіокнигу можна за дозволом правовласника (автора чи видавництва). Для авторів це може бути вигідно, адже аудіокнига популяризує сам твір, а він може отримувати винагороду, якщо ви домовились про розподіл донатів, зокрема через Patreon. Звісно, правовласник може і відмовити у дозволі – це його право. 

В окремих випадках можна начитувати книжки і без дозволу. Це стосується фольклору, офіційних документів та творів, що перейшли до суспільного надбання. У будь-якому разі, не забувайте зазначати ім’я автора. 

І головне – поява україномовних книг дозволяє їх не споживати російською, що дуже важливо в суспільстві, де рівень резистентності до російської на низькому рівні, а рівень англійської все ще не достатній. 

А порушення авторського права та відсутність винагороди за контент підриває економічну основу видавництв, які витрачають кошти на друк, розповсюдження тощо. І це на фоні досить потужної підтримки власного видавничого в Росії. Окрім того, піратство може призвести до блокування вашого Youtube каналу – адміністрація виконує американський закон, що вимагає видаляти контент на вимогу правовласника. Поважайте творчу працю інших.