Чинне законодавство передбачає, що журналіст звільняється від відповідальності за розповсюдження охоронюваної законом таємниці, якщо ці  відомості  не  було   отримано    журналістом незаконним шляхом. Таким чином, законодавство гарантує певний захист для журналістів, які у момент отримання інформації від третіх осіб, не завжди можуть знати про те, у який спосіб вона була отримана або чи має повноваження ця особа передавати таку інформацію. Зазначена гарантія захисту не буде діяти у випадку, якщо журналіст своїми діями активно сприяв порушенню законодавства для отримання інформації, зокрема, якщо йдеться про розголошення державної таємниці, за яку передбачено кримінальну відповідальність.  

Водночас, навіть якщо в ході перевірки достовірності інформації чи її джерела, журналіст дізнається, що мало місце порушення вимог нерозголошення, він може оприлюднити такі дані, зважаючи на їх суспільну важливість.  

Відповідно до статті 11 Закону України «Про доступ до публічної інформації» посадові та службові особи не підлягають юридичній відповідальності, незважаючи на порушення своїх обов’язків, за розголошення інформації про правопорушення або відомостей, що стосуються серйозної загрози здоров’ю чи безпеці громадян, довкіллю, якщо особа при цьому керувалася добрими намірами та мала обґрунтоване переконання, що інформація є достовірною, а також містить докази правопорушення або стосується істотної загрози здоров’ю чи безпеці громадян, довкіллю. А отже, і журналісти, які поширюють такі відомості в подальшому не можуть бути притягнуті до відповідальності.

Разом з цим, оприлюднення інформації, навіть отриманої законним шляхом, має зважуватись з вимогами захисту прав інших осіб, зокрема права на приватність. Обсяг оприлюдненою конфіденційної інформації має відповідати цілям журналістського розслідування та не бути надмірним.