Про деякі вчинені правопорушення правоохоронні органи дізнаються саме з матеріалів журналістів і ці сюжети або принаймні певна частина зібраних матеріалів стають доказами у справі. Саме тому правоохоронці час від часу звертаються до журналістів з проханнями надати відповідні матеріали. У деяких випадках, журналісти не мають бажання передавати ці матеріали правоохоронцям, побоюючись за власну безпеку, тому й виникає питання: чи такі вимоги є безумовними для виконання? Розглянемо кілька ймовірних випадків:

Інформація охоплюється захистом журналістських джерел

Інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації або журналіста і надана їм за умови нерозголошення авторства або джерела інформації відноситься до охоронюваної законом таємниці. Таку інформацію журналіст абсолютно законно може не передавати правоохоронним органам. От тільки ключовим моментом у цьому положенні є те, що інформація, яка  використана у сюжеті, до журналіста потрапила за умови, що він не розголошуватиме джерело такого матеріалу. Якщо ж такої умови не було або, до прикладу, в сюжеті не приховані обличчя осіб, які розголошують таку інформацію, то, таки доведеться їм передати запитувану інформацію.

Інформація демонструвалась відкрито, матеріали, про які запитують правоохоронці знаходяться у вільному доступі.

Якщо матеріал не охоплюється захистом журналістських джерел, а містить відкриту інформацію про автора такої інформації, то «журналістським імунітетом» скористатися не вийде. Більше того, часто правоохоронці запитують про сюжети, які й так викладені у вільному доступі в Інтернеті. У такому випадку, у відповідь на таке прохання можна надіслати посилання на запитувані сюжети, а записи чи й матеріали, які не були опубліковувати – надсилати не обов’язково. Чинне законодавство не містить норми, яка б забов’язувала журналіста надсилати правоохоронцям свої відзняті матеріали, єдиним винятком, коли така ситуація можлива – наявність у правоохоронців постанови слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів.   

Якщо правоохоронці вимагають надати документи згідно з ухвалою про тимчасовий доступ до речей і документів.

Згідно з ст.164 Кримінального процесуального кодексу, правоохоронці можуть отримати доступ до документів в примусовому порядку за допомогою ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів, яку постановляє слідчий суддя, або ж обшуку. Звертаємо увагу на те, що обидва документи мають бути належно оформлені. До прикладу, ухвала про тимчасовий доступ до речей і документів має обов’язково містити таку інформацію:

• прізвище, ім’я та по батькові особи, якій надається право тимчасового доступу до речей і документів;
• дата постановлення ухвали;
• положення закону, на підставі якого постановлено ухвалу;
• прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи або найменування юридичної особи, які мають надати тимчасовий доступ до речей і документів;
• назва, опис, інші відомості, які дають можливість визначити речі і документи, до яких повинен бути наданий тимчасовий доступ;
• розпорядження надати (забезпечити) тимчасовий доступ до речей і документів зазначеній в ухвалі особі та надати їй можливість вилучити зазначені речі і документи, якщо відповідне рішення було прийнято слідчим суддею, судом;
• строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали;
• положення закону, які передбачають наслідки невиконання ухвали слідчого судді, суду.

Якщо правоохоронці вимагають показати інші документи, не зазначені в ухвалі – відмова вчинити такі дії є абсолютно законною.

Журналіст має статус свідка у справі

У випадку, якщо журналіста правоохоронці визнають свідком (тобто особою, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження), то ухилення від давання показань тягне за собою настання відповідальності. Такий статус зобов’язує особу лише давати показання й аж ніяк не передбачає обов’язку демонструвати (а тим паче – передавати) будь-які матеріали. Разом з тим, статус свідка накладає на особу інші обов’язки, які зобов’язують особу давати свідчення. А злісне ухилення свідка від явки до органів досудового розслідування чи прокурора тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу –до 136 грн. (ст.185-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Така ж відповідальність наставатиме, якщо свідок не з’являтиметься на судові засідання, що суд може витлумачити як неповагу до суду (ст.185-3 того ж кодексу).

Окрім того, за таку бездіяльність, може наставати й кримінальна відповідальність. Кримінальним кодексом (ст.385) визначено, що свідок, який відмовляється від давання показань без поважних на те причин, може отримати покарання не лише у вигляді штрафу, а й арешт до 6 місяців. Кримінальна відповідальність (на відміну від адміністративної) настає лише у випадку, якщо особа була попереджена про можливість настання саме кримінальної відповідальності. І таке попередження було зроблене з дотриманням належної процедури, як-от присяга чи розписка.