Ст. 62 Конституції України закріплює принцип презумпції невинуватості, а саме стверджує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. А отже, цей принцип стосується лише кримінального процесу і висвітлення журналістом інформації про цивільні чи адміністративні справи цим принципом обмежуватись не можуть.

Тлумачення цього принципу як такого, що підлягає застосуванню лише суддею у кримінальній справі є помилковим, адже Європейський суд з прав людини, практика та рішення якого є обов’язковими для України, у справі «Санді Таймс проти Сполученого Королівства» виніс рішення, у якому наголосив, що й ЗМІ мають висвітлювати інформацію про судові процеси об’єктивно. Якщо інформація про судовий процес поширюється у формі, що веде до формування в громадськості власної думки про винуватість чи невинуватість ще перед оголошенням судового рішення, то це може спричинити неповагу до суду. Тому практику «квазісуду в засобах масової інформації, яка викликає сумнів щодо суду як належного місця та способу для розгляду спорів», визнано шкідливою. 

Таким чином, прямого обов’язку журналістів дотримуватись принципу презумпції невинуватості власне українським законодавством не встановлено, проте є обов’язок, встановлений Європейським судом з прав людини, висвітлювати інформацію у спосіб, що не чинить тиск на суд і не перешкоджає прийняттю справедливого рішення. Також, не слід забувати про журналістські стандарти об’єктивності, безсторонності та неупередженості. Окрім того, опублікування «обвинувачувального» матеріалу про особу може становити втручання у приватне життя цієї особи. Виправданим таке втручання буде лише за умови переважного суспільного інтересу та законного права громадськості бути обізнаною з опублікованими деталями.