Загальне правило
Відповідь на це питання випливає із загального принципу незалежності ЗМІ, як передумови ефективного виконання ними функцій публічних сторожових псів. У цьому контексті, посадові особи органів влади як особи, наділені особливими, у порівнянні з іншими людьми, повноваженнями, чи не найчастіше потрапляють під «приціл» журналістів, і, відтак, мають бути готовими до того, що їхні дії є предметом обговорень і критики. ЄСПЛ неодноразово підкреслював це у своїх рішеннях і така практика вже сприймається як усталена.
Для того, щоб гарантувати незалежність ЗМІ та журналістів від будь-кого, зокрема, і посадових осіб, законодавство містить пряму заборону втручання у їхню діяльність, а також відповідальність за її порушення у статті 24 Закону «Про інформацію». Стаття 3 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» також зобов’язує ці органи не чинити на ЗМІ будь-якого тиску і не втручатися в їх виробничий процес.
Отже, посадові особи не мають права ні вимагати публікувати певні факти, ні перешкоджати поширенню інформації, зокрема, вимагати від ЗМІ надання їм ефірного часу чи друкованої площі, на власний розсуд, бо це підривало б результативність діяльності журналістів і ЗМІ, які виконують особливу функцію у суспільстві.
Такі дії посадовців можуть бути кваліфіковані як перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, відповідно до статті 171 Кримінального кодексу України. Важливо пам’ятати, що вплив на журналіста та його переслідування службовою особою з використанням свого службового становища є кваліфікованим складом цього злочину, що передбачає посилену відповідальність.
Винятки
Перший виняток із правила становитиме вимога посадовця опублікувати певну інформацію, якщо висвітлення діяльності цього органу влади передбачене договором між цим органом та редакцією ЗМІ чи статутом ЗМІ, який заснований державним чи муніципальним органом. У цьому разі, поширення інформації буде платною послугою, яку ЗМІ надає органові влади відповідно до наперед встановлених умов (обсяг інформації, друкованої площі, частота публікацій, відповідальність, тощо) за рахунок державного чи місцевого бюджетів. Підкреслимо, що редакція ЗМІ та орган влади будуть рівними сторонами у цих відносинах.
Другим винятком є розповсюдження офіційних повідомлень та іншої офіційної інформації, що передбачене статтею 49 Закону України «Про телебачення і радіомовлення». Окремий режим існує для державних чи комунальних телерадіоорганізацій, що зобов’язані безкоштовно оприлюднювати повідомлення у ширшому колі випадків, а також для приватних телерадіоорганізацій.
Так, державні та комунальні телерадіоорганізації зобов’язані безкоштовно передавати офіційні повідомлення Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України та Конституційного Суду України, офіційні повідомлення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади – на підвідомчу їм територію. На вимогу Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України та Голови Конституційного Суду України державні телерадіоорганізації надають їм час для екстрених офіційних виступів з важливих питань державного життя. Крім цього, державні телерадіоорганізації зобов’язані передбачати у своїх програмах час і форми для забезпечення можливості виступів народних депутатів України з питань їхньої депутатської діяльності.
Усі телерадіоорганізації, незалежно від форми власності, зобов’язані безкоштовно оприлюднювати лише повідомлення про надзвичайні ситуації. При цьому, вимагати використання ефірного часу організації мовлення з цією метою належить саме тим органам влади і посадовим особам, які уповноважені ухвалювати рішення в умовах надзвичайних ситуацій.
З іншого боку, трансляція засідань Верховної Ради України та виступи депутатів місцевих рад з питань їхньої депутатської діяльності вже не відносяться до категорії інформації, що потребує негайного оприлюднення, тому відбуваються на договірних засадах.
