У західних медіа та соцмережах почали з’являтися дискусії про ймовірні порушення прав російських військовополонених, яких після взяття в полон фотографують, знімають на відео, проводять з ними пресконференції та викладають їхні висловлювання в мережу (матеріали з’явилися у виданні The Washington Post, CTVNews тощо).

Тему порушила і міжнародна правозахисна організація Amnesty International, яка вийшла із заявою про те, що публікація фото та відео, на яких можна ідентифікувати полонених, є порушенням Женевської конвенції про поводження з військовополоненими. Така ж риторика звучить і в заяві Міжнародного комітету Червоного Хреста. При цьому варто зазначити, що порушення Женевських конвенцій в цілому можливе лише з боку державної влади, адже обов’язки цей міжнародний документ встановлює винятково для держав. Якщо фото та відео публікуються цивільними особами – порушення Женевських конвенцій не буде!

Женевська конвенція про поводження з військовополоненими ухвалена ще 1949 року і відтоді не змінювалися. Хоча інформаційні технології зазнали значних перетворень, так само як і форми ведення війни.  У статті 13 конвенції дійсно зазначається: “Так само військовополонені завжди повинні бути захищеними, зокрема від актів насилля чи залякування, а також від образ та цікавості публіки”. Саме на понятті “цікавість публіки” наголошують правозахисні організації, коли кажуть, що публікація фото та відео з полоненими недопустима, коли її здійснюють представники влади чи медіа. 

Хоча наразі Міжнародне Товариство Червоного Хреста (не плутати з українським Товариством Червоного Хреста) стало об’єктом суспільної критики через свою політику нейтральності, відкриття офісу у Ростові та комунікації з російською владою, він все ще залишається найавторитетнішою організацією у інтерпретації Женевських конвенцій та звичаєвого міжнародного гуманітарного права. У власному тлумаченні статті 13 від 2020 року Червоний Хрест наголошує на таких тезах: 

а) не можна публікувати фото та відео з військовополоненими, якщо на них можна ідентифікувати особу полоненого або якщо полонені у принизливому становищі;

б) публікація матеріалів, на яких полонені зображені у принизливому становищі допустима, якщо є вагома причина, а особу не можна ідентифікувати. Червоний Хрест наводить такий приклад вагомої причини: увага громадськості до порушення гуманітарного права (наприклад, законів та звичаїв війни);

в) фото та відео можуть бути необхідні для доказування воєнних злочинів, але це не скасовує попередніх двох пунктів.

Основною метою статті 13 конвенції є не захист персональних даних військовополонених чи створення перешкод для публічного інтересу. Головне у цьому випадку – захист від негуманного поводження з полоненими. Честь і гідність і захист від “цікавості натовпу” передбачає і стаття 27 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни. 

В контексті України, залежно від мети, використання фото та відео з полоненими можна поділити на три групи: пресконференції військовополонених, записи допитів, що становлять публічний інтерес, матеріали для судового розслідування. На нашу думку, кожна з них потребує окремого підходу. Тестом для оцінки правомірності поширення таких матеріалів є аналіз мети, наявності згоди військовополоненого та гуманного ставлення.

Пресконференції військовополонених

Періодично полонені росіяни з’являються на пресконференціях, де публічно, спокійно, без жодних ознак примусу чи залякування викривають своє керівництво, розповідають про свої завдання та їх виконання (такі конференції вже дали російські розвідники і строковики). 

Мета пресконференцій: 1) задоволення запиту суспільства на інформацію про воєнні злочини; 2) демонстрація правди всьому світу і передусім росіянам, у яких майже немає доступу до інформації про війну в Україні. Останній пункт особливо важливий, адже російські військові своїм же співгромадянами розповідають правду, що може бути дієвим механізмом боротьби з російською дезінформацією. 

Згода полоненого: не можна відкидати те, що полонений сам вирішив здатися або ж, будучи взятим силою, захотів викрити командування, розкрити певні факти. Більше того, якщо є безумовна згода на обробку персональних даних, то чому б її не використовувати на пресконференціях? 

Гуманне ставлення: за словами радника міністра внутрішніх справ України Вадима Денисенка, з полоненими росіянами поводяться гуманно, їм надають медичну допомогу, їх не ображають. До цього закликає і радник керівника Офісу президента Олексій Арестович. У випадку пресконференцій полонені також не постають приниженими, над ними не знущаються. Примітно, що аналітикиня CNN, а також депутат із Шотландії Скотт Свіні вбачають, що полонені росіяни найімовірніше говорять охоче і щиро, без акторства.

На нашу думку, у таких випадках публікацію фото і відео з військовополоненими не варто вважати порушенням статті 13 Женевської конвенції. 

Рекомендації щодо залучення військовополонених до пресконференцій:

1. Не застосовувати до військовополоненого будь-якого примусу щодо участі у пресконференції;
2. Повідомити військовополоненому, що він може без остраху добровільно розповісти правду про дії росіян і накази командування;
3. Бажано зафіксувати на відео факт добровільної згоди полоненого на участь у пресконференції;
4. Проводити пресконференції із залученням медіа після звернення до відповідальних підрозділів свого військового формування (зйомка відео на телефон не вважається пресконференцією!).  

Фото і відео, зроблені в ході допитів і затримань

Передусім важливо наголосити, що російські солдати були, є, і залишаються агресорами та окупантами, а армія РФ загалом – порушником умов та звичаїв війни. Водночас деякі брутальні та принизливі відео з полоненими росіянами можуть інтерпретуватися міжнародними судами та трибуналами як порушення Женевських конвенцій і навіть призвести до відповідальності українців. Тому не варто бездумно поширювати будь-які матеріали, що стосуються військовополонених.

Коли полонений на відеозаписі плаче, говорить перелякано, з перев’язаними скотчем очима, телефонує рідним і їхня приватна розмова стає публічною, то в розумінні Конвенції це є приниженням. Відповідно, такі відео заборонено публікувати, а також перепощувати.

Водночас є інша категорія фото і відео, публікація яких є дозволеною за певних обставин. Зокрема, вони можуть містити інформацію у публічному інтересі: щодо вчинення воєнних злочинів, порушень з боку російської армії, принижень чи примусу тощо. Часом такі відео можуть супроводжуватися плачем чи пригніченим станом військовополонених. Саме тому при поширенні слід анонімізувати фігуранта матеріалу.

Мета поширення: такі фото і відео повідомляють суспільству про воєнні злочини, вчинені окупантом, інші кричущі порушення та можуть бути доказами у міжнародних судах та трибуналах. 

Згода полоненого: у випадку наявності згоди військовополоненого на зйомку чи публікацію – інформація може поширюватися вільно. Якщо згоди немає – слід анонімізувати особу (розмити обличчя на зображенні, не називати імені – лише посаду). 

Гуманне ставлення: військовополонений може іноді постати приниженим через безвихідне, часто осоромливе становище. Втім, Червоний Хрест каже про те, що головним захистом для особи в таких випадках є анонімність, коли персону неможливо ідентифікувати. Важливо! Застосування ж насильства чи інших знущань неприпустиме. 

Таким чином, аби задовольнити запит суспільства і не порушувати норми міжнародного гуманітарного права слід дотримуватись таких правил.

Рекомендації щодо фото та відео з військовополоненими (які зроблені поза межами пресконференцій): 

1. Оцінити, чи справді є публічний інтерес у поширенні такої інформації. Якщо це лише пересічна цікавість публіки чи бажання розважити аудиторію – слід утриматися від публікації;
2. Полоненим варто приховувати обличчя (технології розмивання обличчя, фільтри тощо);
3. При публікації фото та відео не слід зазначати ініціали та посади полонених, розкривши лише звання і військову спеціалізацію (наприклад, пілот, танкіст, мінометник тощо).

Матеріали для судового розслідування

Очевидно, що війна насичена злочинами, які потребують фіксації для їх подальшого доказування. Полонений часто може бути у принизливому становищі: ймовірно, поранений, наляканий, заплаканий. Проте кожен полонений може володіти цінною інформацією для майбутніх судів і трибуналів. Допити полонених, фото та відео з ними можуть наразі не мати суспільного інтересу або бути забороненими до поширення (наприклад, через наявність воєнної таємниці). Такі фото і відео можна і треба знімати через наявність доказової інформації, але їх не варто публікувати.

Мета: відео знімають, щоб дізнатися про особливості військових операцій, сили противника, мету тих чи інших дій, імена та прізвища командирів та багато іншого. Ця інформація слугуватиме як для стратегічних і тактичних дій, так і для судів та трибуналів над воєнними злочинцями. 

Згода полоненого: згоди полоненого на зйомку і публікацію немає, проте вона не потребується, адже матеріали не виставлятимуть назагал. Їх переглядатимуть винятково ті, кому це належить за професійними обов’язками.

Гуманне ставлення: в таких матеріалах можуть бути принизливі елементи, які стосуються честі і гідності полоненого, але вони не виноситимуться на широкий загал задля “цікавості публіки”. Тому порушення Конвенції відсутнє. 

Рекомендації щодо фото та відео матеріалів для судового розслідування:

1. За можливості варто фіксувати на фото та відео докази воєнних злочинів;
2. Знімаючи такі відео, бажано централізовано зберігати їх, комунікувати компетентним органам, підрозділам, органам чи організаціям, які займаються збиранням доказів воєнних злочинів в Україні. 

***

Наразі норма про “цікавість публіки” все одно залишається занадто невизначеною і дає можливості для широких тлумачень. 

Британський генерал-майор, юрист Гордон Рісіус і голова юридичного відділу Британського Червоного Хреста Майкл А. Меєр у своїй статті ще 1991 року казали, що в ідеалі нечіткі норми повинні бути переписані. На їхню думку, положення про “цікавість публіки” варто було б удосконалити ще під час оновлення Женевських конвенцій 1977 року.

Втім, це не означає незастосовність цієї норми до українських реалій. А тому ми наполегливо закликаємо дотримуватися рекомендацій при висвітленні інформації за участі військовополонених.