Часом журналісти або звичайні громадяни зіштовхуться із ситуацією, коли співробітники органів влади, установ чи підприємств забороняють зйомку у певних місцях через нібито “режимність” об’єкту. Ситуація викликає суперечки, адже прямих заборон робити фото чи відео може й не бути. 

Проте часто співробітники охорони цих об’єктів дозволяють собі застосовувати фізичну силу і погрози. Так, ще 2014 року силовики Управління державної охорони в Конча-Заспі утримували фактично в заручниках журналістів і вимагали видалити відзняті ними матеріали. А 2017 року ті ж співробітники УДО застосували силу до журналістів програми “Схеми”, які знімали біля ресторану, де на святковому заході перебували тодішній президент Петро Порошенко, генпрокурор Юрій Луценко та інші високопосадовці. В обох випадках УДО виправдовувало свої дії захистом “режимних” об’єктів або територій. 

Що ж таке ці “режимні об’єкти”, чи можна їх знімати і як діяти, коли вам погрожують проблемами із законом за проведення зйомки. Спробуємо розібратися. 

То об’єкт режимний чи ні? 

Почнемо з визначень: в українському законодавстві немає поняття режимного об’єкту. Воно є суто розмовним і означає об’єкти, які є особливо важливими для функціонування та безпеки держави, тож щодо них і на них діють спеціальні режими (охорони, розпорядку тощо). 

Умовно можна розділити ці об’єкти на такі, щодо яких здійснюється державна охорона, і такі, що охороняються законодавством про державну таємницю. Згідно зі статтею 9 Закону “Про державну охорону органів влади України та посадових осіб”, держохороні підлягають будівлі, де працюють Верховна Рада, Президент, Кабмін, Верховний Суд, а також споруди і транспортні засоби в їхньому користуванні тощо. 

Що ж до державної таємниці, то тут список набагато ширший. Згідно із Законом України “Про державну таємницю”, це поняття охоплює таємну інформацію у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України. 

Стаття 8 Закону називає відомості, які можуть бути віднесені до державної таємниці: дислокація та характеристика пунктів управління у сфері оборони, важливі геодезичні, картографічні дані, винаходи і дослідження у сфері озброєння, відомості про критично важливу інфраструктуру, запаси дорогоцінних металів, експорт та імпорт озброєння, військово-технічне співробітництво та інше. 

Що можна знімати, а що – зась?

Фотографування і відеозйомка є способом одержання інформації із можливістю її подальшого поширення, обробки тощо. Тобто питання зйомки так званих режимних об’єктів варто розглядати через призму Закону України “Про інформацію”. Згідно і статтею 5, кожен має право вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації. За статтею 6, таке право може бути обмежене законом в інтересах нацбезпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням і так далі. 

Журналісти, окрім цього, мають право безперешкодно відвідувати приміщення суб’єктів владних повноважень, відкриті заходи, які вони проводять, а їхні посадові та службові особи мають особисто приймати журналістів у розумні строки. Самі приміщення розташовані у публічних місцях. 

Жодних заборон на проведення зйомок у публічних або громадських місцях немає. Стаття 307 Цивільного кодексу дозволяє знімати людей на вулиці, а також на масових заходах. Тобто закон за загальним правилом дає дозвіл на зйомку в публічних місцях. Обмеження можуть стосуватися конкретних місць і повинні бути чітко встановлені. 

Очевидно, що журналіст має уважно перевірити, що він не вторгається на територію, що охороняється, або прохід на яку є забороненим. Але, якщо є необхідність проникнути на територію для отримання суспільно необхідної інформації, наприклад, щоб дістати підтвердження загрози екології чи життю людей, журналісту варто поінформувати про це редактора, юриста або іншу особу, яка уповноважена представляти відповідне медіа. 

Європейський суд з прав людини вказує на те, що суспільним інтересом є речі, які впливають на життя громадськості (соціальні питання, політика, злочини), а медіа мають за обов’язок висвітлювати ці питання (Krone Verlag GmbH & Co. KG v Austria, Novaya Gazeta v Voronezhe v Russia тощо). Закон України “Про інформацію” також вказує, що не може обмежуватися доступ до інформації про стан довкілля, продуктів, про аварії, катастрофи, факти порушення прав і свобод людей, стан здоров’я населення та інші суспільно важливі відомості. 

Із державною таємницею складніше. Розголошення державної таємниці особою, якій вона була довірена або стала відомою у зв’язку із виконанням службових обов’язків, є кримінальним правопорушенням і карається позбавленням волі (стаття 328 Кримінального кодексу України). Але що саме вважати державною таємницею? Згідно із Законом, державна таємниця повинна бути визнана такою у порядку, передбаченому Законом “Про державну таємницю”. Для цього проводиться процедура із залученням державного експерта із державної таємниці. А кого вважати особою, яка має доступ до державної таємниці? Згідно з тим же законом, це особа, якій у передбаченому порядку надали такий доступ. 

Якщо журналіст чи звичайний громадянин сфотографували будівлю чи приміщення “режимного” об’єкту, який перебуває у громадському місці, доступний для огляду всім, хто біля нього проходить, чи вважатиметься це фото таємною інформацією? Ні, адже зйомка у загальнодоступних або громадських місцях не заборонена. Це місце не є секретним. 

Іншою справою є випадок, коли особа фотографує чи знімає на відео з дрону полігон, озброєння та техніку, які перебувають за стіною “режимного” об’єкту або будь-які інші недоступні назагал речі. До прикладу, згідно зі Зводом відомостей, що становлять державну таємницю, сформованим Службою безпеки України, відомості про найменування і кількість військового озброєння, в тому числі й техніки, становлять державну таємницю. Тож зйомка цих об’єктів може бути законно заборонена. 

Існують нормативно-правові акти, які обмежують можливість збирати і поширювати інформацію (в тому числі проводити зйомку) на певних об’єктах. Так, пунктом 17 Постанови Кабінету Міністрів “Про прикордонний режим”, відео-, кіно- та фотознімання в межах прикордонної смуги проводиться тільки після інформування органу охорони державного кордону. Згідно з пунктом 12 Розділу XXXIV Наказу Мін’юсту “Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань”, під час відвідувань цих установ керівництво може своїм рішенням забороняти фото- та відеозйомку певних місць (спостережні вишки, периметр споруди тощо). 

Тож ще раз: фотографувати загальнодоступні місця, зокрема будівлі, можна. Проте проводити зйомку місць, доступ до яких очевидно обмежений, наприклад окремі приміщення в споруді чи приміщення на території, що не є видимими загалу, може бути заборонено. Це стосується і зйомки всередині приміщення. Зовнішня частина будівлі, наприклад, може бути у публічному місці, тож її знімати можна, але якщо зайти всередину можна лише за перепусткою чи пропуском, то внутрішня частина вже не вважається публічною. Там цілком можуть бути обмеження на зйомку. Якщо ви журналіст, якому у спеціальному режимі надали доступ до приміщення певного об’єкту, це не означає, що ви маєте необмежене право на фото- чи відеозйомку. Варто перевірити чи перепитати.  

Що про це думають у світі?

Параграф 795 Кодексу Сполучених Штатів передбачає кримінальну відповідальність за фотографування об’єктів оборони США без дозволу військових. Антитерористичне законодавство у Великій Британії забороняє збирати і розповсюджувати інформацію про військових, констеблів, розвідників, якщо це може сприяти терористичній діяльності. Це стосується і фотографування. 

Для журналістів цікавим буде висновок Європейського суду з прав людини у справі Girleanu v Romania. Румунський журналіст отримав секретні дані, пов’язані із воєнними операціями в Афганістані, поділився з ними із кількома особами, а також звернувся до військових та розвідників для перевірки достовірності. Він не оприлюднив секретні дані жодним чином, проте був заарештований і засуджений. ЄСПЛ постановив, що таким чином влада Румунії порушила право на свободу вираження думки, адже журналіст отримав секретні дані законно, до того ж він не був військовим чи розвідником і не мав спеціальних зобов’язань. 

Усе це свідчить про те, що захист таємної державної інформації, зокрема щодо спеціальних об’єктів, є нормальною практикою у світі. Але при цьому варто враховувати, чи законно отримана інформація про ці об’єкти (наприклад, чи законним є фотографування у певному місці), чи має особа, яка законно отримала інформацію, певні спеціальні зобов’язання (чи це військовослужбовець, поліцейський тощо). 

У справі Reinboth and Others v Finland ЄСПЛ вказує й на те, що немає потреби протидіяти розкриттю інформації, якщо вона вже відома великій кількості людей. У розглянутій кількома абзацами вище справі суд, серед іншого, вказує на те, що були й інші люди, які знали секретні відомості. Хоча їх було небагато, в комплексі з іншими обставинами це спрацювало на користь журналіста. Але це зовсім не означає, що у разі отримання таємних даних з джерел не потрібно шукати баланс між суспільним інтересом і нерозголошенням державної таємниці. Якщо видається, що важливіше зберегти нерозкритими дані – збережіть. 

Що робити, якщо вам забороняють проводити законну зйомку чи погрожують?

Якщо ви журналіст і проводите зйомку у загальнодоступному місці, де немає відповідних знаків про заборону зйомок, не використовуєте дронів для фіксації полігонів, озброєння, в’язниці зсередини тощо, то ви не порушуєте закон. Якщо ж співробітники відповідних установ або інші невстановлені особи перешкоджають вам у цьому – звертайтеся до поліції. Перешкоджання законній журналістській діяльності є кримінальним правопорушенням за статтею 171 Кримінального кодексу України. 

Звісно, сили у журналіста і співробітників певних органів або установ, особливо силових структур, не завжди рівні. Якщо вас буквально змусили видалити матеріали зйомки, затримали або вчинили інші незаконні дії, краще підкоритися, після чого знову ж таки звернутися до поліції. Злочинами вважається не тільки перешкоджання, а й погроза або насильство щодо журналіста, знищення або пошкодження його техніки та інформації, взяття в заручники тощо.

При цьому рекомендуємо фіксувати свої дії і до початку зйомки, наприклад, що ворота були відкритими або що охоронець вам погрожував. Також не варто перебувати в таких місцях одному – свідок чи колега може і викликати поліцію, якщо стається конфлікт, і засвідчити легальність ваших дій.