Службова інформація vs публічна інформація в період мобілізації

August 27, 2015

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 року № 1932-ХІІ, особливий період – це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Президент України своїм Указом «Про часткову мобілізацію» від 14 січня 2015 року № 15/2015 постановив оголосити та провести часткову мобілізацію, а також визначив ряд питань, пов’язаних із функціонуванням національної економіки в умовах особливого періоду, правовим статусом мобілізованих осіб, демобілізацією військовослужбовців тощо. Таким чином, незважаючи на відсутність в чинному законодавстві України норми, яка б прямо вказувала на оголошення особливого періоду в державі, можна зробити висновок , що  такий період “де-факто” настав з 14 січня цього року.

Не секрет, що органи влади та інші особи-розпорядники публічної інформації часом шукають шпаринки в нормативно-правових актах, щоб не надавати відомості чи документи на запити осіб. Нерідко вони обґрунтовують своє рішення положеннями відповідних Переліків відомостей, що становлять службову інформацію, і не аналізують кожен конкретний випадок відповідно до «трискладового тесту», незважаючи на вимогу законодавства, яке зобов’язує їх це робити.

Останнім часом, почастішали і відмови на підставі того, що відомості про заходи мобілізаційної підготовки, мобілізаційного плану відповідного органу влади, його структурних підрозділів, а інколи і підприємств, установ, організацій, які належать до сфери управління цього органу або залучаються ним до виконання мобілізаційних завдань (замовлень) належать до службової інформації. Такі норми містяться у відповідних Переліках Міністерства охорони здоров’я України, Державної Фіскальної Служби України, Міністерства інфраструктури України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України тощо.

Дійсно, неможливо не погодитись з тим, що розкриття певних даних, пов’язаних із заходами мобілізаційної підготовки і мобілізаційного плану може завдати істотної шкоди, наприклад, інтересам національної безпеки чи територіальної цілісності, що, в свою чергу, переважає суспільний інтерес в отримані такої інформації. Водночас, деякі положення цих Переліків не відповідають нормам Закону України «Про доступ до публічної інформації» і поширюють свою дію на відомості, доступ до яких не принесе жодної шкоди державі та суспільству.

Так, наприклад, відповідно до пп. 4 п. 3 Переліку відомостей, що містять службову інформацію, розпорядником якої є Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров’я України 06.05.2014  № 299 (далі – «Перелік»), до службової інформації належать відомості щодо показників із праці і кадрів, джерел забезпечення кадрами в особливий період структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних та Київської міської державних адміністрацій, підприємств, установ, організацій, що належать до сфери МОЗ України або залучаються ним до виконання мобілізаційних завдань (замовлень).

В той же час, ст. 9 Закону про доступ закріплює, що до службової може належати інформація, що міститься в документах суб’єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов’язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; інформація, зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Нагадаємо, що відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі – «Закон про доступ») публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Частина 5 ст. 6 цього Закону передбачає, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Окрім цього, відповідно до ст. 60 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року № 1700-VII забороняється відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої цим фізичним або юридичним особам передбачено законом, а також надавати несвоєчасно, недостовірну чи не в повному обсязі інформацію, яка підлягає наданню відповідно до закону. Вказаний Закон прямо передбачає, що до інформації з обмеженим доступом не може бути віднесена інформація, зокрема, про розміри, види оплати праці, матеріальної допомоги та будь-яких інших виплат з бюджету особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, і одержані цими особами за правочинами, які підлягають обов’язковій державній реєстрації, а також подарунки, які регулюються цим Законом.

Враховуючи те, що відомості щодо показників із праці і кадрів, джерел забезпечення кадрами в особливий період

  • не пов’язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і не передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень, а також не збираються в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці,
  • є відкритою інформацією, відповідно до законодавства України,

зазначені положення Переліку не відповідають нормам Закону про доступ та Закону «Про запобігання корупції». Вказані дані повинні надаватись на запити.

Таким чином, не всі відомості, зазначені в Переліках, можуть належать до інформації з обмеженим доступом. У зв’язку з цим, наголошуємо на необхідності застосовувати «трискладовий тест» до кожного запиту, отриманого особами, відповідальними за забезпечення доступу до інформації, і, якщо інформація може бути розкритою, надавати її запитувачу.

Консультацію підготувала Дарія Опришко