“Чим швидше документ став доступним, тим більше дотримано дух Конвенції”  

Пояснювальний звіт до Конвенції Тромсе

Конвенція Тромсе вже рік є частиною українського законодавства, а отже її положення мають паритетні умови у нашому правовому полі. Так ч.4 ст.5 Конвенції визначає, що запит про доступ до офіційних документів розглядається невідкладно. Рішення приймається, повідомляється і виконується якомога швидше або в розумний строк, який встановлений заздалегідь. 

Пояснювальний звіт Конвенції тлумачить цю норму так: швидка відповідь на запит є основою права доступу до офіційних документів.  

Давайте з’ясуємо, у яких випадках який термін розгляду застосовується, правомірність такого застосування та чи змінює чинні правила Конвенція Ради Європи про доступ до офіційних документів? 

У багатьох країнах закон встановлює часовий ліміт розпорядникам для прийняття рішення (в контексті доступу запитувача до документу), повідомлення про це запитувача, а якщо рішення про доступ є позитивним, то надання такого доступу.

Звісно, є певні країни, які мають свою давню і міцну традицію відкритості, проте, їх єдиним правилом залишається те, що запити повинні розглядатися негайно. 

Інформування заявника про будь-яку затримку у процесі опрацювання запиту є також популярною практикою у багатьох країн. 

Такі країни мають пересторогу, що допустимість максимально встановленого терміну розгляду запиту на інформацію може мати у розпорядників ефект навмисного затягування обробки запиту та позбавить владу бажання опрацьовувати складні запити. 

Пояснювальний звіт Конвенції чітко зазначає, що факт встановлення максимального обмеження часу не повинен заохочувати державні органи відтерміновувати розгляд запиту, аж поки цей термін не буде досягнуто, перш ніж дати доступ до запитуваного документу. Чим швидше документ став доступним, тим більше дотримано дух Конвенції. 

Строки розгляду запитів в Україні 

За час існування Закону, переважна більшість розпорядників та запитувачів звикли, що є три терміни розгляду запиту на інформацію: 

• стандартний – не пізніше 5 робочих днів з дня отримання запиту; 
• продовжений – до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження; 
• особливий – не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. 

Стандартний термін – до 5 днів

Стаття 20 Закону встановлює для розпорядників публічної інформації строки розгляду запитів.  Імперативна норма ч.1 зазначеної статті визначає чіткий термін для відповіді на запит – не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту. 

Одразу варто звернути увагу, що законодавець не виключає можливість надання відповіді швидше, ніж 5 робочих днів. Також визначальним критерієм дотримання строку розгляду є відрахунок з дня отримання запиту.  Так, відповідно до п.3 ч.1. ст. 14 Закону, розпорядники інформації зобов’язані вести облік запитів на інформацію, тобто створення та ведення відповідного реєстру документів, а отже і фіксацію надходження запитів та відправки відповідей. 

Першим днем із п’ятиденного строку вважається наступний робочий день після отримання запиту. Відповідно до КЗпП, робочим днем вважається будь- який день крім вихідних, святкових чи неробочих днів. 

Продовжений термін – до 20 днів

Винятком у строках розгляду є ч.4 ст.20 Закону, яка дає право продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Підставою такого провадження є ситуації, коли запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних. Про таке продовження повідомляється запитувача у письмовій формі не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту.

Очевидно, законодавець не розшифрував поняття “великий обсяг інформації” або “пошук серед значної кількості даних”, тож зазвичай розпорядники зловживають такою оціночною категорією закону та продовжують розгляд запитів до 20 днів без об’єктивних на те причин. 

Особливий термін – не пізніше 48 годин

Особливий термін розгляду запиту встановлений ч. 2 ст. 20 Закону, зокрема тим, що відповідь має бути надана запитувачу не пізніше 48 годин з дня отримання запиту у разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян. 

Проте терміновість опрацювання такого запиту має бути належно обґрунтовано запитувачем (наприклад загроза здоров’ю чи життю конкретної людини, екологічному благополуччю конкретної території, тощо), а розпоряднику дозволяється надати таку інформацію у будь-який якомога швидкий спосіб: усно, телефоном, е-мейлом, кур’єром. Зокрема поштовий спосіб відправки відповіді може звести нанівець оперативність, а відповідно порушити норму у 48 годин. 

Обов’язки розпорядників із дотримання строків розгляду запитів 

Закон покладає на розпорядників достатньо вагомий об’єм обов’язків, настільки вагомий, що навіть зобов’язує їх визначати спеціальний структурний підрозділ чи посадову особу, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє. 

І незалежно від їх правової природи, виду чи нормативно-правових актів, на підставі яких вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом. 

До обов’язків розпорядників інформації належить надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом. Відповідно доступ до інформації надається шляхом систематичного та оперативного її оприлюднення, або наданням інформації за запитами на інформацію.  

Так, за несвоєчасне надання інформації особи винні у вчинені такого порушення несуть відповідальність, зокрема ст. 212-3 КУпАП визначає порушенням несвоєчасне надання інформації на запит, що тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від 28 до 56 тис. гривень.  

Висновок

Розпорядники публічної інформації у питанні строків розгляду запитів повинні дотримуватись в першу чергу духу та ідеї Конвенції, що швидка відповідь на запит є основою права доступу до офіційних документів. 

Так, якщо є змога надати публічну інформацію швидше встановленого законом терміну – це треба зробити. 

Адже закладений законодавцем механізм відтермінування розгляду для опрацювання складних запитів направлений на сприяння запитувачам в отриманні інформації, а не на створення комфортних умов для розпорядників.