Наразі інформаційні кампанії є основним способом отримати повідомлення про повітряну тривогу, дізнатися новини про розгортання воєнних дій та способи захиститися у ці нелегкі часи. На журналістів покладається величезний тягар утримувати населення від паніки і страху, об’єктивно висвітлюючи події. 

ЦЕДЕМ нагадує, що при висвітленні збройного конфлікту обов’язковим залишається дотримання принципів Кодексу професійної етики українського журналіста, Декларації принципів поведінки журналістів (Міжнародної федерації журналістів), та міжнародних стандартів та принципів журналістської етики (зокрема, з практики ЄСПЛ – https://cutt.ly/yAp6dkw). Також резолюція ЮНЕСКО “Тероризм та медіа” 2002 року (https://cutt.ly/jAaqtcx) наголошує на трьох основних принципах роботи з терористами, які дуже актуальні зараз для Укарїни:

• безпека медіа (про яку ми говорили у нашому попередньому пості – ЛІНК НА ПОСТ 1);
• професійність медіа (про яку ми поговоримо зараз);
• безпека потенційних жертв (очікуйте у наступних дописах);

Які ж прояви професійності медіа варто згадати, говорячи про збройний конфлікт? Існує дуже багато дрібниць, які можуть полегшити, а часом навіть зберегти життя, зарадити численним людям, які перебувають на території збройного конфлікту, а також допомогти міжнародній спільноті збирати докази про порушення правил ведення війни:

• правильна термінологія – запорука успіху. Якщо ви не впевнені в тому, як називається та чи інша зброя – уточніть в армійців правильну назву. До прикладу, сплутавши гранатомет і міномет, медіа можуть подати дії військових як порушення міжнародних домовленостей, якщо один з видів зброї є забороненим. Хоча по факту такого порушення не сталося.
• захист джерел інформації – оприлюднення джерел інформації може бути значно небезпечнішим, ніж за мирних умов, тому до їх захисту слід ставитися максимально обережно (див. посібник ЄСПЛ – https://cutt.ly/hAaeQDw). Зазначати імена осіб можна лише у випадку, коли є стовідсоткова впевненість, що це не наражатиме їх життя та здоров’я на небезпеку. Також слід зважати, що іноді вимоги анонімності можуть бути спробами “злити” в медіа неправдиву інформацію. Усі матеріали та відеозаписи, зроблені не особисто журналістом, слід обов’язково перевіряти на достовірність.
• не зазначати місця зйомки, номери військових частин тощо – не передавати в ефір географічну чи будь-яку іншу інформацію без дозволу командування. Знімаючи розташування військових частин, слід пам’ятати про заборону панорамних кадрів, зйомки скупчення живої сили й техніки, розпізнавальних дорожніх знаків тощо. Якщо ж вам показують мапу чи маршрут руху – уточнюйте, чи ці дані є конфіденційними. Нагадуємо, що розголошення військової таємниці є кримінально караним діянням!
• інформація про загиблих, поранених, зниклих безвісти та заручників має бути максимально ретельно перевіреною, зокрема щодо віку, імен та прізвищ, статусу особи, особливостей зовнішності тощо. Уточнюйте імена людей при інтерв’ю, адже може статися так, що ви залишитеся єдиною людиною, яка володіє інформацією, що допоможе розшукати потрібну особу.
• використання архівних матеріалів категорично забороняється для ілюстрації поточних подій в зоні бойових дій. Якщо ж важливо показати зображення – завжди зазначайте часовий проміжок, коли фото чи відео було зняте, супроводжуйте це титром “Архів” тощо. 
• збалансованість подачі інформації не передбачає інтерв’ю з окупантами чи терористами. Також заборонено надавати слово агресорам для виправдання воєнних злочинів, терористичних актів чи інших порушень міжнародного права, агітації до насилля чи збройної агресії. Уривки інтерв’ю з такими особами можуть транслюватися лише в частині озвучення фактичних даних. Також варто шукати альтернативні джерела до офіційних даних, адже вони також можуть бути неточними.
• придушувати паніку – детальне і швидке висвітлення подій допомагає швидко і раціонально приймати рішення різним аудиторіям, зокрема і в питаннях евакуації, покидання приміщень сховків, стратегічних закупівель їжі тощо. Саме тому дані слід повідомляти швидко, але при цьому максимально перевіряти інформацію.
• поширювати корисні ресурси для допомоги постраждалим від конфлікту, щодо евакуації, медичної допомоги, продовольства і сховків, психологічної підтримки, повідомлення щодо повітряної тривоги тощо.