Відомо, що невід’ємною складовою демократичного суспільства є вільні та незалежні медіа, яких ще називають “вартовими демократії”. Одним із конституційних прав медіа є всебічне та об’єктивне висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. 

Така взаємодія з представниками державних органів різного рівня також є частиною законодавства України про інформацію та дозволяє журналістам різними способами одержувати, збирати, поширювати та використовувати інформацію про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Проте відомі непоодинокі випадки, коли представники державних органів обмежують доступ журналістів до приміщень, засідань, конкурсів посилаючись на різноманітні нормативні терміни, на кшталт “режимний об’єкт”, порядок допуску, акредитація тощо.

Давайте з’ясуємо, куди та на якій підставі журналісти мають доступ.

Права журналістів

Діяльність журналістів в Україні базується на таких правових основах, 

Конституція: 

• ст. 34, кожному громадянинові України незалежно від його професії гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір. 
• ст. 15, цензура заборонена.

Закон “Про інформацію”: 

• ст. 24, ч. 1. забороняється цензура – будь-яка вимога, спрямована, зокрема, до журналіста, засобу масової інформації, його засновника (співзасновника), видавця, керівника, розповсюджувача, узгоджувати інформацію до її поширення або накладення заборони чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню інформації; 
• ст. 24, ч. 2., забороняються втручання у професійну діяльність журналістів, контроль за змістом поширюваної інформації, зокрема з метою поширення чи непоширення певної інформації, замовчування суспільно необхідної інформації, накладення заборони на висвітлення окремих тем, показ окремих осіб або поширення інформації про них, заборони критикувати суб’єкти владних повноважень, крім випадків, встановлених законом, договором між засновником (власником) і трудовим колективом, редакційним статутом.
• ст. 25, ч.1, під час виконання професійних обов’язків журналіст має право здійснювати письмові, аудіо- та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом.
• ст. 25, ч.2, журналіст має право безперешкодно відвідувати приміщення суб’єктів владних повноважень, відкриті заходи, які ними проводяться, та бути особисто прийнятим у розумні строки їх посадовими і службовими особами, крім випадків, визначених законодавством.
• ст. 25, ч.3 після пред’явлення документа, що засвідчує його професійну належність, працівник засобу масової інформації має право збирати інформацію в районах стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій, масових безпорядків, воєнних дій та на територіях, де оголошено надзвичайний стан, надзвичайну ситуацію або вжиті адміністративні та медико-санітарні заходи (карантин), крім випадків, передбачених законом.

Закон “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації”: 

• ст. 2. засоби масової інформації України відповідно до законодавства України мають право висвітлювати всі аспекти діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані надавати засобам масової інформації повну інформацію про свою діяльність через відповідні інформаційні служби органів державної влади та органів місцевого самоврядування, забезпечувати журналістам вільний доступ до неї, крім випадків, передбачених Законом України “Про державну таємницю”, не чинити на них будь-якого тиску і не втручатися в їх виробничий процес. Засоби масової інформації можуть проводити власне дослідження і аналіз діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, давати їй оцінку, коментувати.

Закон “Про доступ до публічної інформації”, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Здійснення наведених вище прав може бути обмежене законом лише в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

А як щодо акредитації?

Закон України “Про інформацію” зазначає, що відсутність акредитації не може бути підставою для відмови в допуску журналіста, працівника засобу масової інформації на відкриті  заходи, що проводить суб’єкт владних повноважень.

Відповідно до Закону, акредитація здійснюється суб’єктом владних повноважень з метою створення сприятливих умов для здійснення журналістами, працівниками засобів масової інформації професійної діяльності. Тобто в акредитації зацікавлений в основному державний орган, і вона не може розглядатись як обов’язок журналіста, а лише як право, що може сприяти його діяльності.

Приміщення держоргану – режимний об’єкт?

ЦЕДЕМ уже публікував інформацію що таке “режимний об’єкт”, тож, якщо коротко – чинне законодавство не містить такого поняття, натомість існують об’єкти, які є особливо важливими для функціонування та безпеки держави, тож щодо них і на них діють спеціальні режими (охорони, розпорядку тощо), а також на об’єкти, які охороняються законодавством про державну таємницю. 

Так, постановою Кабміну затверджено категорії об’єктів державної форми власності та сфер державного регулювання, які підлягають охороні органами поліції охорони на договірних засадах, серед яких, наприклад, є і об’єкти, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, об’єкти державної влади, місцевого самоврядування, так і об’єкти структурних підрозділів психіатричних закладів з посиленим та суворим наглядом. 

Щодо приміщень сільських, селищних міських рад, то вони належать до комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах і лише територіальна громада має право володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. 

Слід пам’ятати, що Конституція України визначає термін територіальна громада, як жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста. 

Отже, вочевидь публічні об’єкти державної власності, такі як приміщення державних чи комунальних органів, хоч і можна вважати такими, які охороняються, вони не відносяться до об’єктів державної таємниці, допуск до яких є вкрай обмежений.

Тож враховуючи, що приміщення державних органів є публічними, журналісти не лише мають право безперешкодно їх відвідувати, бути прийнятими посадовими особами та відвідувати відкриті заходи, але й безперешкодно здійснювати свою діяльність, за умови дотримання чинного законодавства.

Що варто пам’ятати

Хоча право висвітлення і коментування діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, подій державного життя в Україні гарантується Конституцією та законами України, не допускається:

1. Розривати чи змішувати коментарями зміст офіційної інформації, що оприлюднюється; 
2. Використовувати отриману інформацію для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини;
3. Поширювати інформацію з обмеженим доступом. (крім випадків, коли вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення); 

Висновок

Законодавча основа діяльності медіа не лише дозволяє їм проводити власні дослідження і аналіз діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, давати їй оцінку, коментувати, але й зобов’язує державні органи всіляко сприяти журналістській праці та надавати повну інформацію про свою діяльність. 

Це ж стосується як і безперешкодно допуску до приміщень державних органів, так і права збирати інформацію в місцях з обмеженим доступом – районах стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій, масових безладів, воєнних дій та на територіях, де оголошено надзвичайний стан. 

Однак, така свобода пересування не позбавляє журналіста обов’язку дотримуватись стандарту журналістської етики при виконанні своїх професійних обов’язків, не розголошувати інформацією із обмеженим доступом, якщо така стала відома та ставитися з повагою до приватного життя людини, забезпечуючи баланс між правом на повагу до особистого життя та правом на свободу вираження поглядів.

Отже, хоча самовільне відвідування журналістами кабінету посадової особи місцевого самоврядування суперечить журналістській етиці, особливо за умови відсутності вмотивованого суспільного інтересу, але це не позбавляє орган місцевого самоврядування від обов’язку здійснювати організаційне забезпечення його діяльності, зокрема в частині врегулювання ведення особистого прийому громадян, взаємодії з журналістами та додержання законодавства щодо розгляду звернень та запитів громадян на відповідній території.