Питання захисту суспільної моралі є неоднозначним і надзвичайно чутливим. Викликає суперечки навіть визначення змісту суспільної моралі, адже він міняється, відображаючи динаміку розвитку суспільства. ЗУ «Про захист суспільної моралі», наприклад, вказує, що суспільна мораль – це система етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов’язок, совість, справедливість. Таке визначення можна вважати прийнятним суто з теоретичної точки зору, проте воно викликає багато запитань, коли йдеться про конкретні заборони на поширення інформації, що порушує суспільну мораль. Не вдаючись у спроби розтлумачити, що вкладав законотворець у це визначення, спробуймо окреслити межі тієї інформації, яку точно не варто публікувати журналістам.
Перш за все, не вся інформація, що вважатиметься неморальною, неетичною чи непристойною, є незаконною. Наприклад, журналісти мають право вийти за межі приємної і позитивної інформації у своїй діяльності як за змістом, так і за формою. У своїй практиці ЄСПЛ постійно наголошує, що вимоги плюралізму передбачають право журналіста поширювати не лише інформацію, яка є нейтральною, позитивною чи сприймається сприятливо, але і ту, яка ображає, приголомшує чи викликає стурбованість. Такою може бути і інформація, що порушує норми суспільної моралі.
Cтаття 2 ЗУ «Про захист суспільної моралі» прямо забороняє виробництво та розповсюдження продукції, яка:
- має порнографічний характер,
- пропагує війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну шляхом насильства конституційного ладу або територіальної цілісності України;
- пропагує фашизм та неофашизм;
- принижує або ображає націю чи особистість за національною ознакою;
- пропагує бузувірство, блюзнірство, неповагу до національних і релігійних святинь;
- принижує особистість, є проявом знущання з приводу фізичних вад (каліцтва), з душевнохворих, літніх людей;
- пропагує невігластво, неповагу до батьків;
- пропагує наркоманію, токсикоманію, алкоголізм, тютюнопаління та інші шкідливі звички.
Під продукцією Закон розуміє будь-які друковані, аудіо- та відеоматеріали засобів масової інформації. Виробництво та розповсюдження зазначених матеріалів заборонене повністю, незалежно від того, чи доступні ці матеріали для перегляду лише дорослих і чи видаються вони у спеціалізованому виданні. Хоча порушення кожної з цих вимог є оціночним (навіть порнографічний характер, визначення якого містить такі категорії, як «непристойне зображення», «антиетичні сцени», «збочення» і «негідні інстинкти») і залежить від конкретної ситуації, але журналіст, який публікує інформацію, що підпадає під один чи більше пункт із цього переліку, повинен знати про наслідки їхньої публікації. Порушення цих заборон журналістом тягне за собою негативні наслідки аж до покарання за Кримінальним кодексом України. Зокрема, статтею 301 передбачене покарання за виготовлення і розповсюдження порнографічних предметів – у вигляді штрафу, обмеження чи позбавлення волі на строк до 12 років, залежно від тяжкості злочину.
Щодо матеріалів еротичного характеру та матеріалів з елементами насильства та жорстокості, то журналісти можуть поширювати їх, але з певними обмеженнями. Стаття 28 (5) ЗУ «Про телебачення та радіомовлення» передбачає, що телерадіоорганізації не мають права розповсюджувати програми і передачі, які викликають жах, сцени вбивства, насилля (фізичного чи психологічного), сцени, звернені до сексуальних інстинктів. З іншого боку, розповсюдження теле, радіо-, аудіо- і відеопродукції сексуального чи еротичного характеру все ж можливе, але лише спеціалізованими ЗМІ, за умови спеціальної обробки сигналу та лише з 24-ої до 4-ої години. Спеціалізованим ЗМІ є періодичне друковане видання, радіо-, теле-, відеопрограми, інша форма розповсюдження масової інформації, у тому числі на електронних носіях, матеріали та повідомлення якого у цілому і систематично висвітлюють питання сексу або використовують сексуальну тематику як провідну.
Крім цього, стаття 62 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» передбачає, що телерадіоорганізаціям забороняється розповсюджувати, а також анонсувати програми та передачі, які можуть зашкодити фізичному, інтелектуальному і духовному розвитку неповнолітніх та юнацтва, крім як протягом ефірного часу в добовому відрізку з 23.00 до 6.00 або на каналах з обмеженим доступом. Такі програми або передачі повинні мати спеціальне попередження і відповідно позначатися в розкладі програм телерадіоорганізацій та спеціально позначатися безпосередньо перед їх трансляцією.
