Європейський суд з прав людини 16 січня 2018 року у справі Чеферин проти Словенії (ČEFERIN v. SLOVENIA, no. 40975/08) визнав порушенням права на свободу вираження поглядів притягнення адвоката до відповідальності за неповагу до суду через критику експертів та прокурора.

Факти:

• Заявник, пан Чеферин, – практикуючий адвокат, що представляв в суді особу, звинувачену у трьох вбивствах, якій загрожувало ув’язнення на 30 років.
• До судового процесу були залучені три експерти, сертифіковані Міністерством юстиції Словенії, серед яких були психолог, Дж. Р., та психіатр, В.Р., запрошені оцінити можливість обвинуваченого відповідати за правопорушення та ймовірність вчинення згаданих злочинів.
• В письмових та усних поясненнях, заявник наполягав на невинуватості свого клієнта, наголошуючи на ненадійності свідчень експертів і вимагаючи виключення всіх доказів, отриманих з можливим порушенням прав людини свого клієнта. Заявник також звертався з клопотанням про отримання результатів тесту проходження детектора брехні, яке згодом було відхилено.
• У своїх поясненнях заявник розкритикував роботу експертів та прокурора, що було розцінено як неповага до суду. Зокрема, пан Чеферин під час судового засідання у своєму виступі використав в оцінці експертів такі фрази, як: «свідчення, позбавлені будь-якого сенсу» (senseless talking), «професійно слабкі» (professional weakness), «вигадані конструкції» (mental constructs), вказуючи, що «психіатр використав психологічні методи, які абсолютно не мають обґрунтування» та «психолог застосував застарілі методи з кам’яного віку психології й антинаукові психодинамічні концепції»; щодо прокурора в апеляції: «для прокурора є прийнятним приховувати шокуючі докази, які можуть звільнити відповідача від відповідальності», а також назвав весь судовий процес фарсом.
• Суд визнав висловлене образливими оціночними судженнями, що стосуються професійної кваліфікації експертів, які, крім того, були виголошені адвокатом з багаторічною практикою представництва в суді під час процесу. Заявник був оштрафований, і вже в апеляції вказував, що не мав наміру комусь завдати шкоди. Він лише хотів звернути увагу на неприйнятність висновків експертів, які могли посприяти потенційному ув’язненню на 30 років.
• Крім того, заявник був покараний за низку висловлювань, використаних в усних та письмових поясненнях під час апеляції щодо його клієнта. Вони стосувалися критики дій прокурора, який, за словами заявника, приховував результати тесту на детекторі брехні.
• Вищий суд Любляни відхилив позов заявника щодо оскарження покарання за неповагу до суду на основі відсутності підстав для розгляду, оскільки оцінки останнього «визнані образливими оціночними судженнями, які шкодять репутації обох експертів, виражають зневагу до гідності інших людей, що є неприпустимим для професії практикуючого юриста». Крім того, суд наголосив на тому, що пан Чеферин міг використати більш легально прийнятні способи для критики. В березні 2005 заявник подав конституційну скаргу про порушення права, що гарантує свободу вираження. Свою позицію аргументував тим, що метою його висловлювань було лише забезпечити якнайкращий захист для свого клієнта, а також наголосив, що покарання за неповагу у вигляді штрафу не було необхідним в демократичному суспільстві. Посилаючись на справу «Нікула проти Фінляндії» (Nikula v. Finland, no.31611/96), позивач вказував на спрямованість критики лише на непрофесіоналізм та некомпетентність роботи експертів і жодним чином не на образу суду. Його критика двох експертів була «повністю виправдана та ґрунтувалася лише на наукових фактах». Крім того, існували менш жорсткі альтернативні заходи, як, наприклад, приватний процес за  наклеп. Проте Конституційний суд зайняв позицію, висловлену Вищим судом.
• У скарзі до ЄСПЛ, пан Чеферин апелював до того, що його покарання не було необхідним в демократичному суспільстві, відповідно, не було пропорційним до поставленої мети.

Право:

 Суд визнав, що дане обмеження свободи слова було передбачене законом, оскільки вчинені заходи були передбачені Кримінальним кодексом, мало легітимну мету підтримувати авторитет судової влади та захищати права та репутацію учасників процесу. Проте не були дотримані критерії необхідності в демократичному суспільстві. Національні суди не визначили відповідних та достатніх підстав для обґрунтування втручання в свободу слова. Також не було виявлено правильного балансу між, з одного боку, захистом авторитету судової влади та репутації інших учасників процесу, а з іншого, – необхідністю захисту права на свободу вираження заявника. Європейський суд у своєму рішенні зважав на такі фактори:

• Статус адвоката заявника, оцінки якого були визнані як неповага до суду, були зроблені паном Чеферином в контексті юридичного процесу, були озвучені лише в судовій залі, на противагу, наприклад, критики суддею заявника в медіа. Крім цього, єдиним шляхом отримання нових висновків було підірвати довіру до вже наявних експертів. (54)
• Статус прокурора та експертів. Межі прийнятної критики державних службовців можуть бути ширшими, що, насамперед, передбачає критику і прокурора (§56). Також, національні суди висловили позицію, що компетенція експертів не може бути піддана сумнівам. Проте ЄСПЛ вважає, що експерти діяли в ролі службових осіб, маючи повноваження “помічників суду”. Враховуючи можливий вплив їх думок на результат процесу, вони повинні бути готові сприймати критику щодо своєї діяльності (§58) .
• Природа і фактичний базис оскаржуваних висловлювань. Вказані висловлювання хоч і мали негативне, місцями вороже побіжне значення, були визнані оціночними судженнями, що стосувалися сертифікованих експертів та виконання обов’язків прокурором в процесі проти клієнта заявника. Суд вважає, що ці судження не можна розцінювати як персональні атаки чи як такі, що спрямовані на особисту образу експертів, прокурора чи суду. При цьому форма (письмова чи усна) вираження значення не має. (§59) ЄСПЛ повторює, що коли твердження вважається оціночним судженням, пропорційність втручання може залежати від наявності фактичного підґрунтя щодо оскаржуваних висловлювань. Також, Суд нагадує, що використання «в’їдливого тону», який би не був образливим, а лише саркастичним в коментарях щодо судді є сумісним з положеннями статті 10 Конвенції («Моріс проти Франції» (Morice v. France no.29369/10), §139). (§61)
• Інші фактори. Cуд додає, що більшість суджень були висловлені усно під час процесу, при цьому немає жодних ознак, що відображали б реакцію суддів на критику заявника, наприклад, перервати промову заявника і зробити зауваження. А також, пану Чеферину не було надано жодної можливості пояснити чи захистити свою позицію перед тим, як йому були призначені штрафи. Зважаючи на це, Суд наголошує на обов’язку суду вести процес у такий спосіб, щоби забезпечити його справедливість абсолютно для всіх, а не лише щоб перевіряти окремі процедури та оцінювати пояснення сторін в суді. (§64)

Повний текст рішення можна знайти за посиланням: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-180286 .