У Рішенні у справі “Дюпате проти Латвії” (DUPATE v. LATVIA, 18068/11) від 19 листопада 2020 року Європейський суд з прав людини встановив  порушення статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя).

Справа стосувалася прихованої фотозйомки дружини голови політичної партії у момент, коли вона залишала пологове відділення, а також подальшої публікації 9-ти фотокарток із супровідною статтею у відомому журналі “Privātā Dzīve”.

Обставини справи:

Заявницею у справі є Крістін Дюпате, громадянка Латвії, адвокатка. На момент описаних подій, партнер заявниці був головою політичної партії, а також брав участь у рекламній кампанії щотижневого журналу про життя знаменитостей –– “Privātā Dzīve”, з охопленням читацької аудиторії у близько 474.000 осіб.

У 2004 році журнал “Privātā Dzīve” опублікував статтю про народження другої дитини заявниці, у тому числі таємно зроблені фотознімки – на одному з яких видно, як жінка виходить з лікарні з дитиною, несе дитячі речі та прямує до свого автомобіля разом із партнером.

10 березня 2006 року Крістен звернулася до суду із цивільним позовом проти видавця журналу, головного редактора та журналіста, відповідального за розміщення матеріалу. 10 січня цього ж року Центральний окружний суд міста Рига ухвалив рішення на користь позивачки, однак 30 січня журнал перевидав статтю з тими ж фотокартками та заголовками, висловивши свою незгоду з рішенням суду.

В наступному апеляційному провадженні Обласний суд міста Рига ухвалив рішення проти заявниці, звернувши увагу, зокрема, на особливий статус заявниці як партнера публічної особи, а також на місце проведення фотозйомки. До того ж, суд висловився, що журналісти відобразили конкретну подію з життя пари, не слідкувавши при цьому за їхнім повсякденним життям.

22 вересня 2010 року Верховний суд Латвії відмовив у задоволенні скарги заявниці, підтримавши рішення  апеляційного суду.

Заявниця, не погодившись з рішенням національних судів, звернулася із скаргою про порушення її права на приватне та сімейне життя до Європейського суду з прав людини, навівши такі аргументи:

1. Суди не врахували той факт, що заявниця була приватною особою, зосереджуючись при цьому на публічному статусі її партнера; 
2. Розміщена інформація не становила суспільного інтересу, оскільки розкривала приватні подробиці життя заявниці, а саме: її зовнішній вигляд, перелік речей, які вона забирала з лікарні та її стосунки з партнером у той момент;
3. Заявниця не надавала жодної інформації щодо оскаржуваної статті (як-то коментарів пресі з приводу народження дитини), а її попередня співпраця з пресою стосувалася надання інтерв’ю з метою пропаганди гендерної рівності та вагомої ролі жінок на ринку праці після пологів.

Рішення суду:

Розглядаючи справу, Суд застосував класичні критерії для балансування свободи вираження та приватності: 

Таким чином, Суд встановив:

1. Оскаржувана стаття стосувалася виключно приватних подробиць життя заявниці – народження другої дитини та повернення з лікарні. Матеріали справи жодним чином не підтверджують важливість розміщеної інформації для суспільного обговорення;
2. Народження дитини від публічної особи підвищило увагу до особи заявниці. Хоча заявниця й мала передбачити згадку про неї як матір дитини, однак, з огляду на характер такого матеріалу, наявні у них відомості явно виходили за межі допустимого розголошення. Національні суди не розмежували  передачу інформації про народження дитини та публікацію таємно зроблених фотознімків із зображенням заявниці у момент залишення лікарні після пологів;
3. Розміщена роком раніше інформація про першу вагітність заявниці фіксувалася у відкритий спосіб та не відображала інтимні подробиці її життя. Подальші інтерв’ю Крістен не змінили характер втручання, спричиненого оскаржуваною публікацією. Отже, її попередня поведінка не могла бути використана з метою обмеження захисту права на приватне життя;
4. Той факт, що журналісти слідували прямо до будинку заявниці та спостерігали за нею, міг викликати у останньої стан стресу та безпорадності. Держава мала вжити заходів для забезпечення поваги до приватного життя заявниці;
5. Хоча заявниця й не була зображена у принизливий спосіб, стаття була фотоісторією з текстом вторинного значення. Фотознімки були зроблені у ситуації, яку заявниця не могла уникнути за жодних обставин;
6. З огляду на те, що стаття разом з фотокартками у 2007 році була перевидана у журналі “Privātā Dzīve”, який користувався популярністю серед читачів, існував ризик подальшого вторгнення у приватне життя заявниці.

Отже, Європейський суд з прав людини встановив, що Латвія порушила статтю 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя).

Повний текст рішення доступний англійською мовою за посиланням.

Огляд рішення підготували експерти Центру демократії та верховенства права.