Незалежна медійна рада неодноразово наголошувала у своїх рішеннях на потребі дотримуватися журналістських стандартів і вимог закону під час висвітлення судових проваджень та будь-яких повʼязаних з ними процесуальних питань. Експертний орган також видав низку рекомендацій щодо правомірного й етичного висвітлення теми кримінальних правопорушень, відкриття кримінальних справ і кримінального процесу. Втім, на жаль, досі трапляються випадки порушення журналістської етики в разі повідомлення про затримання та арешти.

Пригадаймо декілька нещодавніх випадків: новина про затримання Романа Гринкевича із супутньою публікацією його відео в спідній білизні (яке потім масово перепоширювала більшість українських медіа); матеріал про затримання блогера, який принижував українських військових, у Полтаві (який супроводжувався його фото з розбитим обличчям); інформація про затримання, під час якого поліцейський застрелив водія, що напав на його колегу (з повним відео затримання та стрілянини), та багато інших випадків. Крім того, повсякчас виникають етичні питання: чи варто перепоширювати відео арештів та затримань з YouTube-каналу Національної поліції, якщо вони містять сцени приниження затриманих (до речі, Незалежна медійна рада має окрему рекомендацію щодо перепоширення матеріалів, узятих в інших медіа), чи треба публікувати коментарі затриманих і арештованих (як-от коментарі колишнього голови Верховного Суду Всеволода Князєва про незаконне затримання), чи в разі висвітлення затримання під час протестів та мітингів варто розкривати обличчя затриманих та їхню особу (зокрема, коли йдеться про іноземні протести на кшталт відео з Грузії). 

З огляду на збільшення кількості суперечливих практик та явних порушень етики в цій сфері Незалежна медійна рада рекомендує журналістам враховувати такі аспекти під час роботи над матеріалами про затримання осіб, а також висвітлення такої інформації в прямому етері:

1. Якщо медіа не є першоджерелом інформації про затримання або арешт (затримання не відбувається в прямому етері під час мітингу, демонстрації чи в публічному місці), медіа варто насамперед посилатися на офіційні джерела інформації та уникати поширення неперевірених даних про таку подію. Такими джерелами є офіційні вебсайти Національної поліції, прокуратури, профільних міністерств та інших державних органів, їхні верифіковані сторінки в соціальних мережах. Водночас, якщо медіа має сумнів щодо достовірності інформації в цих джерелах (наприклад, є підозра, що акаунт у соціальній мережі було зламано чи інформація від різних державних органів є взаємосуперечливою), Незалежна медійна рада рекомендує здійснити додатковий фактчекінг такої інформації.

2. Медіа має дотримуватися принципу гуманізму, а не сенсаціоналізму під час висвітлення теми арештів та затримань. Це стосується мови, використаної для висвітлення такої інформації, зокрема й для створення заголовків, подання матеріалу в неупередженому та збалансованому форматі, акцентів і потенційних репутаційних наслідків для особи, яка є фігурантом матеріалу.

3. Медіа важливо завжди надавати контекст справи, яку описують у матеріалі про арешт чи затримання, для того, щоб уникати стигматизації та появи необґрунтованого негативного ставлення до затриманої особи. Зокрема, це стосується і публікації супутніх матеріалів, як-от відео чи зображень, які варто публікувати повністю, а не в скороченому форматі (уривки чи нарізка відео) чи обробленими за допомогою технічних засобів (у разі якщо редакція таки вирішила, що публікація супутніх матеріалів узагалі є доречною).

4. Якщо арешт чи затримання стосується непублічних осіб і не становить значного суспільного інтересу (особа не обіймає публічної посади, а її дії не становлять значної суспільної небезпеки), медіа має приділяти особливу увагу захисту приватності таких осіб. Зокрема, не треба публікувати імені особи та її зображень, варто ретельно зважити, чи такі дані не зашкодять репутації особи в разі, якщо затримання виявиться помилковим тощо.

5. Медіа мають ретельно зважувати, чи є поширення фото і відео затримання чи арешту особи конче необхідним, особливо у випадках, коли особу можна ідентифікувати (наприклад, за допомогою називання її посади, місця роботи, місця проживання тощо). Навіть за наявності публічного інтересу в поширенні самої інформації про арешт чи затримання ілюстрація такого матеріалу може вважатися надмірним втручанням у приватність. Наприклад, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у низці справ наголосив, що візуальні матеріали були зайвими й не надали жодної додаткової вартості матеріалам, у яких вони були використані:

• Так, у Toma v Romania ЄСПЛ наголосив, що запрошення поліцейськими медіа для знімання затриманої за володіння наркотиками особи одразу після її арешту є порушенням приватності, адже вона перебуває у вразливому становищі, яке умисно виставляється напоказ за допомогою такого знімання.
• У Khmel v Russia суд пішов навіть далі, підкресливши, що запрошення журналістів до поліцейської дільниці для знімання та подальшої телетрансляції законодавця, якого заарештували за водіння в нетверезому вигляді та невиконання наказів поліції, все ще є порушенням права на приватність, навіть незважаючи на публічність особи. Зокрема, такого висновку суд дійшов тому, що додаткової цінності зображення не становили.
• Схожим чином у Egeland and Hanseid v Norway медіа опублікувало дві фотографії особи, щодо якої суд ухвалив обвинувальний вирок про потрійне вбивство і яку було засуджено до тривалого терміну позбавлення волі, без її згоди. Водночас знімки демонстрували особу в досить принизливому становищі — коли вона була в значному стресі та в сльозах після ухвалення вироку. Тому, незважаючи на те що подія була публічною, а імʼя особи вже було відомим, самі зображення суд кваліфікував як надмірні та необовʼязкові для задоволення публічного інтересу в цій інформації.
• Аналогічно в Mosley v the United Kingdom колишній голова Міжнародної автомобільної федерації Макс Мослі звинувачував медіа в порушенні приватності через поширення його фото з нібито участі в нацистській оргії (насправді жодних нацистських конотацій не було). І саме через відсутність будь-яких нацистських підґрунть і, як наслідок, брак суспільного інтересу ЄСПЛ наголосив, що публікація зображень була зайвою і тому порушила приватність заявника. Отже, суд зазначив, що має бути суспільний інтерес як у самому матеріалі, так і в зображенні, яке його супроводжує.
• Зрештою, у MGN Ltd v the United Kingdom медіа опублікувало знімки Наомі Кемпбел — популярної моделі й акторки, — яка виходила із закладу для реабілітації осіб, що мають наркозалежність, щоб проілюструвати матеріал, присвячений цій темі. ЄСПЛ зазначив, що, хоча сам факт її лікування є суспільним інтересом через її публічний статус і значний вплив, зокрема й на молодь, візуальна складова новин була надмірним втручанням у приватність, адже не становила додаткового змістового навантаження і водночас матеріал не стосувався скоєння злочину чи подібної теми, яка обовʼязково потребує наявності доказів.

6. Якщо медіа дійшло висновку, що візуальна складова має бути присутня в матеріалі (наприклад, для доказів неправомірності затримання), потрібно дотримуватися таких правил під час поширення фото чи відео затриманої або арештованої особи:

• Візуальна складова не має бути принизливою для особи або дегуманізувати її (як-от ототожнювати поводження щодо цієї особи зі ставленням як до тварини тощо). Так, не варто публікувати зображень, де особа повністю чи частково оголена під час арешту або затримання, перебуває в стані розпачу, стані спʼяніння чи має фізичні травми, отримані внаслідок затримання чи інциденту, що передував йому, тощо.
• Якщо фото чи відео мають елементи, що містять контент, який шокує, є шкідливим для молодшої аудиторії або чутливим, медіа треба застосовувати додаткові технічні засоби, щоб приховати ці частини відео чи фото. Зокрема, блюр відповідних елементів, накладання чорного екрана тощо.
• Медіа не варто генерувати фото чи відео за допомогою систем штучного інтелекту для ілюстрації випадків затримання чи арешту.
• Якщо фото чи відео затримання вже поширене поліцією, медіа може перепоширити цю інформацію. З цього приводу, Верховний Суд наголосив, що зображення особи може бути поширене без її згоди, передбаченої статтею 308(1) Цивільного кодексу України, якщо це необхідно для захисту легітимного інтересу. При цьому, Суд активно посилався на практику ЄСПЛ, яка тлумачить поняття легітимного та суспільного інтересів. Зокрема, у Österreichischer Rundfunk v Austria ЄСПЛ визнав публікацію медіа фото голови неонацистської організації, яке попередньо поширила поліція, припустимою практикою. Водночас репостити такі матеріали від поліції, прокуратури чи інших органів можна лише за умови дотримання згаданих вище стандартів щодо приховування чутливої інформації та уникнення зображення особи в принизливому становищі. Якщо візуальна складова є важливою, але вилучити такі елементи неможливо, медіа досить послатися на офіційний ресурс (де читачі за бажання зможуть самі ознайомитися з фото чи відео), а не прямо інкорпорувати їх у матеріал, не залишаючи аудиторії вибору щодо перегляду такого візуалу і посилюючи негативний ефект від втручання в приватність особи.

7. Медіа мають надзвичайно обережно висвітлювати випадки затримання неповнолітніх. Матеріали про затримання неповнолітніх варто публікувати у виняткових ситуаціях, коли йдеться про тяжкі або особливо тяжкі злочини або ж неправомірність самого затримання чи арешту з боку органів правопорядку. У таких випадках медіа не варто публікувати зображення або відео неповнолітніх осіб, треба утримуватися від публікації їхніх персональних даних, а також за можливості не публікувати додаткової інформації, яка уможливлює їхню ідентифікацію (особливо в малих населених пунктах).

8. Медіа варто обережно висвітлювати інформацію про затримання під час мітингів чи протестів. Зокрема, потрібно ретельно зважувати ризики від розкриття облич затриманих осіб та впливу на їхню репутацію, можливі подальші переслідування їх та членів їхніх сімей тощо.

9. Якщо затримання відбувається в прямому етері, медіа мають зважувати ризики висвітлення осіб, яких арештовують чи затримують, і суспільний інтерес, а також дотримуватися правил безпеки, щоб не стати наступною жертвою в разі свавілля з боку органів правопорядку.

10. У разі якщо інше медіа поширило інформацію щодо затримання чи арешту особи, порушуючи вимоги щодо захисту персональних даних, презумпцію невинуватості чи етичні стандарти, не варто перепоширювати таке порушення на власному медіаресурсі. Так, якщо інше медіа є першоджерелом інформації, досить зробити посилання на нього, оминаючи повтор неетичних чи неправомірних частин матеріалу — зображень, відео чи персональних даних, що були розкриті незаконно. Надзвичайно обережними варто бути з посиланнями на Telegram-канали, адже в них інформацію можна редагувати й видаляти, тоді як анонімні канали часто поширюють неправдиві дані для цілеспрямованої атаки на певну особу і негативного ефекту для її репутації. Це варто брати до уваги в разі посилання на такі джерела і за можливості послуговуватися надійнішими ресурсами. Деталі щодо перепоширення матеріалів з інших медіа є в окремій рекомендації Незалежної медійної ради.

11. Якщо під час арешту або затримання відбулося перевищення повноважень з боку органів правопорядку (наприклад, надмірне застосування сили, затримання особи без відповідної ухвали слідчого судді, незаконне проникнення в житло чи інше володіння особи тощо), медіа не треба описувати такі дії органів правопорядку як норму. Зокрема, якщо є підозри щодо перевищення повноважень (особливо коли медіа самостійно, а не з третіх джерел можуть оцінити діяльність органів правопорядку та оцінити їхню пропорційність), журналістам варто взяти коментар у незалежних експертів, які можуть кваліфіковано оцінити дії органів правопорядку. Водночас у подібних матеріалах варто згадувати обсяг прав осіб, які можуть стати обʼєктом арешту або затримання (право вимагати назвати звання та посаду представників поліції під час затримання, право вимагати адвоката тощо).

12. Супутній опис правопорушення, за ймовірне вчинення якого затримали чи арештували особу,  потрібно наводити так, щоб зазначена інформація не нашкодила постраждалим від правопорушення, а також у формі, що найменше шокуватиме для чутливу публіку (зокрема, дітей). Детальні рекомендації щодо висвітлення кримінальних правопорушень містять додаткові вимоги до матеріалів такого типу.

13. Опис затримання або арешту має здійснюватися так, щоб не порушити презумпції невинуватості. Зокрема, інформація про затримання особи не має сприйматись аудиторією як вирок суду про вчинення конкретною особою правопорушення. Особливо актуальним це є для місцевих і регіональних медіа в малих громадах, де новинні матеріали легко потрапляють до суддів, які потім розглядають справи й ухвалюють рішення на основі упереджень, отриманих через незбалансовані матеріали. Американські суди в керівництвах для медіа, до прикладу, прямо забороняють журналістам висловлюватися щодо можливої провини особи, робити заяви, які можуть вплинути на судовий розгляд, заяви щодо визнання провини (за винятком випадків, коли затримана особа самостійно ініціювала таку заяву в медіа).

14. Матеріали, що стосуються затримання або арешту, варто робити повними, збалансованими й неупередженими. Так, медіа мають враховувати можливість брати коментарі в затриманих або арештованих осіб, свідків (якщо такі наявні в кожній конкретній ситуації) чи інших залучених осіб. Такі коментарі бажано розміщувати в тому самому матеріалі, що й основну інформацію про факт затримання чи арешту. Якщо це неможливо з технічних причин, треба надати гіперпосилання на відповідний матеріал з доповненням.

15. Медіа варто обовʼязково повідомляти, якщо згодом зʼясувалося, що особа, яку затримали або арештували, була визнана невинуватою (або її відпустили за браком доказів тощо). Водночас у матеріалі щодо арешту чи затримання потрібно давати гіперпосилання на таку додаткову інформацію або розміщувати її окремим абзацом (залежно від формату матеріалу).

16. Медіа мають уможливити використання права на забуття (англ. right to be forgotten) щодо старих матеріалів, які висвітлюють факт арешту чи затримання особи. Особливо актуальним це є у випадках, коли була встановлена невинуватість особи, якщо затримання відбулося давно й інформація є неактуальною, якщо особа відбула покарання за правопорушення, внаслідок якого її було затримано чи арештовано.

17. Під час висвітлення епізодів затримань чи арештів медіа варто уникати стигматизації певних расових, етнічних або соціальних груп, потенційного поширення мови ворожнечі щодо них. Особливо актуальним це є в регіонах, де зафіксовано випадки інституційної дискримінації та упередженого ставлення до конкретних груп на підставі нібито підвищеного рівня кримінальної активності серед їхніх членів. Щоб зважити ризики, медіа треба регулярно проводити так званий аудит рівності (англ. equality audit), який дозволить встановити, чи не буде надмірних негативних наслідків від висвітлення конкретних випадків затримань представників певної етнічної групи, як повідомляти про випадки арештів і затримань так, щоб аудиторія не мала враження, що кримінальні активності є невідʼємною характеристикою цієї групи, і як висвітлювати такі випадки пропорційно відносно інших випадків затримань.