МТЕ та Index.hu проти Угорщини (Magyar Tartalomszolgáltatók Egyesülete and Index.hu Zrt v Hungary; рішення від 2 лютого 2016 року) – це перше рішення ЄСПЛ щодо відповідальності провайдерів за зміст коментарів третіх осіб після неоднозначного рішення у справі «Дельфі проти Естонії».

За обставинами справи, МТЕ (саморегуляторний орган Угорських Інтернет контент провайдерів) та Index.hu (компанія-власник одного з найбільших новинних порталів Угорщини) дозволяли зареєстрованим користувачам залишати коментарі на власних сайтах без попереднього адміністрування та редагування. Проте обидва позивачі використовували систему сповіщення про порушення з наступним усуненням чи редагуванням коментарів, що могли надходити від будь-якого користувача (notice–and–take–down system). У 2010 році МТЕ опублікував статтю про два сайти нерухомості, якими володіла одна і та ж компанія, де стверджувалось, що їхні дії щодо рекламних послуг були неетичними та вводили в оману. Через декілька днів Index.hu відтворив цю статтю на своєму сайті. Обидві публікації спричинили шквал обурених коментарів на адресу компанії, яка подала позов до суду на МТЕ та Index.hu, мотивуючи її тим, що зміст статті був неправдивим і образливим, а коментарі до неї шкодили її репутації. Дізнавшись про позов, обидва сайти відразу видалили вказані коментарі, проте національні суди не визнали такі дії достатніми, аби зняти з них відповідальність. Після тривалої судової тяганини за участю, навіть, Конституційного Суду Угорщини, що підтвердив конституційність вимоги про контроль провайдерів за змістом коментарів, справа дійшла до ЄСПЛ.

Як і у справі «Дельфі» Суд, перш за все, поспішив зазначити, що не має на меті замінювати національні суди чи оцінювати доречність методів, обраних національними органами законодавчої влади для регулювання цієї сфери.  Так, за правом ЄС, а також за національним законодавством багатьох її держав-членів, застосування notice-and-takedown system вважається достатнім для захисту репутації третіх осіб. Врешті Суд дійшов до висновку, що хоча національні суди і не взяли до уваги відповідну Директиву ЄС тлумачачи національне право, такі обмеження були передбачуваними для позивачів. На думку Суду, як професійні медіа видавці, вони в принципі могли оцінити ризики своєї діяльності і можливість відповідальності за національним правом. Натомість, наявність правової мети щодо захисту прав третіх осіб не викликала у Суду жодних сумнівів.

Оцінюючи необхідність обмежень прав позивачів у демократичному суспільстві, Суд неодноразово посилався на своє рішення у справі «Дельфі». Так, перш за все, ЄСПЛ нагадав, що у визначенні прав та обов’язків журналіста важливу роль відіграє потенційний вплив посередника. У цьому контексті, і МТЕ, і Index.hu, були форумом для свободи висловлювання, що дозволяв широкому загалу ділитися інформацією та ідеями. Проте, хоча діяльність провайдерів має оцінюватись згідно з принципами, що застосовуються до преси, права та обов’язки Інтернет-порталів щодо контенту третіх осіб можуть відрізнятися від тих, які несе традиційний видавець.

ЄСПЛ вказав на суттєву різницю між цією справою та справою «Дельфі», адже у ній, на відміну від останньої, образливі та вульгарні коментарі не містили явно незаконних висловлювань і точно не сягали мови ненависті чи підбурення до насильства. Більше того, МТЕ, на відміну від Дельфі, є саморегуляторною асоціацією, яка не має економічного інтересу у підтримуванні «високого градусу» дискусії в мережі, переслідуючи збільшення кількості відвідувачів.

Водночас, у цій справі ЄСПЛ вперше застосував критерії для визначення втручання у свободу вираження щодо посередників в Інтернеті, які були використані у справі «Дельфі», проаналізувавши:

• Контекст, у якому були зроблені коментарі,
• Заходи, застосовані позивачами для попередження і видалення дифамаційних коментарів,
• Відповідальність авторів коментарів, як альтернативу відповідальності посередників,
• Наслідки національного судового розгляду для позивачів.

Щодо контексту, то ЄСПЛ зазначив, що обставини, щодо яких користувачі обох сайтів робили свої коментарі, мали суспільний інтерес, адже вже на момент публікації першої статті поведінка компанії з нерухомості спровокувала низку скарг до органів захисту прав споживачів та інші процедури проти неї. Тому і стаття, і коментарі не були безпідставно образливими. Також національні суди не врахували, яку роль відігравав кожен із позивачів у створенні коментарів.

За своїм змістом коментарі на обох сайтах були оціночними судженнями і, хоча вони були висловлені у вульгарній формі, проте це не є вирішальним у визначенні питання про їхню образливість. Окрім цього, такі висловлювання, зазначає Суд, хоч і належать до низькопробного стилю, є доволі звичними для спілкування на багатьох Інтернет порталах, що знижує їхній вплив.

Суд підкреслив, що надання платформи третім особам для вираження думок є формою журналістської діяльності і покарання за поширення висловлювань інших осіб могло б серйозно загрожувати вкладу преси в обговорення питань, що становлять суспільний інтерес. Тому така практика не має застосовуватись, хіба що на це існують особливо серйозні причини.

Щодо заходів, здійснених позивачами, то Суд визнав застосування загальних заходів для запобігання та усунення дифамаційних коментарів, до яких належать Загальні правила користування сайтом та notice-and-takedown system, належними. Думку ж національних судів про обов’язкове попереднє фільтрування коментарів ЄСПЛ вважає надмірною, непрактичною, та такою, що може підривати право ділитися інформацією у мережі Інтернет. Також Суд вважав за потрібне врахувати, що компанія, репутації якої було завдано шкоди, не зверталася до МТЕ чи Index.hu щодо усунення коментарів, а відразу подала позов до суду.

Вирішуючи питання про компенсацію, ЄСПЛ наголосив на різниці між комерційними репутаційними інтересами та репутацією індивіда щодо його соціального статусу. Тим не менше, Суд не вважає, що коментарі на сайтах позивачів взагалі могли мати додатковий та значний вплив на думку споживачів у цьому випадку.

Дуже важливою є думка Суду з приводу потенційних наслідків покладення відповідальності на провайдерів за зміст коментарів. На його думку, відповідальність провайдерів може призвести до цілковитого закриття коментарів від користувачів, що матиме «охолоджувальний ефект» на свободу висловлювання в Інтернеті. А робота Інтернет порталу із дозволом на коментування без попереднього редагування є форумом для її здійснення. Проте, підсумовує Суд, коли висловлювання містить мову ненависті та прямі загрози фізичній недоторканності осіб, правам та інтересам третіх осіб та суспільству загалом, держави можуть притягувати до відповідальності Інтернет портали, якщо вони не вжили заходів для видалення явно неправомірних коментарів без зволікання, навіть без сповіщення від особи, чиї права порушено, чи третіх осіб.

Нагадаємо, що у 2013 році Суд вирішив справу “Дельфі проти Естонії“, що стосувалася відповідальності провайдерів за коментарі третіх осіб на їхніх сайтах, поклавши на перших обов’язок контролювати зміст коментарів та усувати повідомлення, що містять явно незаконні висловлювання. Це рішення, на думку багатьох експертів, в тому числі і «Артиклю 19» може стати основою для «охолодження» свободи вираження поглядів. Стурбованість потенційними наслідками цього рішення призвела до його перегляду Великою Палатою ЄСПЛ у 2015 році, проте воно залишилось незмінним.

З повним текстом рішення (англійською мовою) можна ознайомитися за посиланням: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-160314.