Резолюція 1636 (2008) 

Показники демократії в медіа

1. Парламентська Асамблея нагадує про важливість свободи ЗМІ. Свобода вираження поглядів та інформації через ЗМІ є суттєвим елементом демократії. Участь суспільства в процесі демократичного прийняття рішень потребує високої поінформованості громадськості та можливості вільного обговорення різних думок.
2. Усі держави-члени Ради Європи зобов’язалися поважати стандарти демократії. Демократія та верховенство права є необхідними умовами членства в Раді Європи. Тому, держави-учасники самі повинні постійно слідкувати за станом демократії в своїх країнах. Однак, стандарти демократії є частиною загально визнаних в Європі прав людини, і через це не залишаються виключно внутрішньою справою тієї чи іншої держави. Держави-члени Ради Європи повинні також проводити аналіз стану демократії в усіх країнах-учасниках, в тому числі і використовуючи механізми Парламентської Асамблеї.
3. Європейські стандарти свободи ЗМІ було встановлено Радою Європи у 10 Статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також у ряді відповідних рекомендацій Комітету Міністрів, а також у резолюціях та рекомендаціях Парламентської Асамблеї.
4. Парламентська Асамблея також проводить спостереження за станом свободи ЗМІ перед національними виборами і надає аналітичний звіт на основі стандартів, встановлених Радою з питань демократичних виборів, до якої входять представники Венеціанської комісії, Конгресу місцевих та регіональних влад та Парламентської Асамблеї.
5. Парламентська Асамблея підтримує порівняльні оцінки стану національних медіа, підготовлені, наприклад, організацією «Репортери без кордонів» (Париж), Міжнародним інститутом преси (Відень), організацією «Стаття 19» (Лондон) та іншими. Така робота дозволяє забезпечувати важливий громадський контроль стану свободи ЗМІ, але вона не звільняє національні парламенти та уряди від їх політичного обов’язку слідкувати за станом ЗМІ у своїх країнах.
6. Парламентська Асамблея також підтримує розроблені для ЮНЕСКО індикатори розвитку ЗМІ, визначені організацією «Стаття 19» та Західноафриканським центром розвитку та новинних ЗМІ, які дозволяють визначати стратегії розвитку масових комунікацій у загальному контексті національного розвитку.
7. Парламентська Асамблея визнає за необхідне дотримання ряду певних принципів свободи ЗМІ в демократичному суспільстві. Перелік таких принципів допоможе при аналізі стану середовища в тій чи іншій державі з точки зору дотримання свободи медіа з метою визначення проблемних питань та потенційних недоліків. Це дасть змогу державам-членам Ради Європи вести дискусію на європейському рівні щодо можливих дій задля вирішення таких проблем.
8. Парламентська Асамблея пропонує національним парламентам регулярно проводити об’єктивний та порівняльний аналіз ситуації в медіа в своїх країнах, з метою виявлення недоліків у їх національному законодавстві та медіа-політиці, та вжити відповідних заходів для їх виправлення. Такий аналіз має базуватися на наступному перелікові основних принципів:

8.1. право на свободу вираження поглядів та інформації через ЗМІ має бути правомірно гарантовано національним законодавством, і це право має бути застосовуваним на практиці. Велика кількість судових справ у зв’язку з цим правом є показником проблем у застосуванні національного медійного законодавства і має призвести до перегляду медійного законодавства чи практики його застосування;

8.2. державні службовці не повинні мати більшого імунітету і захисту від критики, ніж прості громадяни, наприклад, через кримінальне право, яке передбачає велику відповідальність за це. За критичні висловлювання журналістів не можна позбавляти свободи чи закривати ЗМІ.

8.3. норми кримінального права проти підбурювання до ненависті чи спрямовані на захист громадського порядку чи національної безпеки мають враховувати наобхідність дотримання права на свободу вираження поглядів. Заходи щодо відповідальності мають застосовуватися з урахуванням вимог необхідності та пропорційності. Якщо з частоти та інтенсивності застосовуваних санкцій можливо зробити висновки про політичний характер застосування права, медійне законодавство та практика його застосування мають бути змінені;

8.4. держава не повинна висувати перед журналістами невиправданих вимог задля отримання ними роботи по спеціальності;

8.5. політичні партії та кандидати повинні мати достатній та рівний доступ до ЗМІ. Під час передвиборчих кампаній такий доступ до ЗМІ має бути полегшеним;

8.6. іноземним журналістам не повинно відмовляти у видачі в’їзної чи робочої візи через їх потенційно критичні репортажі;

8.7 ЗМІ повинні мати свободу самостійно обирати мову, якою вони працюватимуть;

8.8 мусить поважатися конфіденційність журналістських джерел інформації;

8.9 надання ексклюзивних прав на репортажі з заходів, що викликають найбільший інтерес у громадськості, не мусять порушувати право громадян на свободу інформації;

8.10 Закони про особисту та державну таємницю не повинні надмірно обмежувати отримання інформації;

8.11 журналісти повинні мати відповідні трудові угоди з належним рівнем соціального захисту, щоб їх неупередженість та незалежність не наражалися на загрозу підкупу;

8.12 журналістів не належить обмежувати в утворенні професійних об’єднань, як от профспілок, для колективного захисту інтересів;

8.13 редакції ЗМІ повинні бути незалежними від своїх власників, наприклад, через укладання з ними відповідних редакційних угод, задля гарантій невтручання медіа-власників у щоденну роботу редакційних колективів, або ж дискредитування неупередженої роботи журналістів;

8.14 журналісти повинні бути захищеними від фізичних погроз чи нападів через професійну діяльність. На вимогу журналістам, що наражаються на небезпеку, має надаватися захист поліції. Прокурори та суди мають належним чином та вчасно розлядати справи про погрози журналістам, або ж про скоєні на них напади;

8.15 органи нагляду за діяльністю мовників мають працювати неупереджено та ефективно, наприклад при видачі ліцензій. Друковані та інтернет-ЗМІ не повинні проходити процедур державного ліцензування, тобто процедур, що відрізняються від реєстрації звичайного підприємця, або ж від реєстрації у податкових органах;

8.16 медіа повинні мати справедливий та рівний доступ до каналів дистрибуції, чи це буде технічна інфрастуктура (наприклад, радіочастоти, кабельний зв’язок, сателіти) чи комерційні канали дистрибуції (наприклад, роповсюджувачі газет, поштові або ж інші служби доставки);

8.17 держава не повинна обмежувати доступ до іноземних друкованих чи електронних ЗМІ, включаючи інтернет;

8.18 власність ЗМІ та економічні впливи на ЗМІ мають бути прозорими. Мають дотримуватися норми законодавства проти медіа-монополій та домінуючих позицій на ринку серед ЗМІ. Крім того, потрібно вдаватися до конкретних позитивних кроків щодо пропагування плюралізму в ЗМІ;

8.19 якщо ЗМІ отримують прямі або непрямі субсидії, держава має ставитися до таких ЗМІ справедливо та нейтрально;

8.20 суспільні мовники мають бути захищеними від політичного втручання у щоденній адміністративній та редакційній роботі. Управлінські посади найвищого рівня не повинні надаватися особам з очевидною партійною заангажованістю;

8.21 суспільні мовники мають встановлювати внутрішні етичні кодекси журналістської професії та редакційної незалежності від сторін політічного процесу;

8.22 приватні ЗМІ не повинні керуватися чи утримуватися державними компаніями, чи компаніями, які контролює держава;

8.23 члени уряду не повинні займатися професійною медійною діяльністю в період перебування на своїй посаді;

8.24 уряд, парламент та суди мають надавати для ЗМІ справедливий та рівноправний доступ;

8.25 повинна бути створена система саморегуляції ЗМІ, з правом на відповідь та спростування, або ж добровільне вибачення з боку журналістів. Медіа повинні створювати свої власні органи саморегуляції, такі як комісії по врегулюванню скарг, або ж інститути омбудсмена, і рішення таких структур мають виконуватися. Ці засоби мають офіційно бути визнані судами як легітимні.

8.26 журналісти мають запровадити свої власні професійні етичні кодекси, що будуть застосовуватися. Вони мають оприлюднювати своїм глядачам та слухачам будь-які політичні чи фінансові інтереси, а також інформувати про будь-яку співпрацю з державними структурами, як от залучення військової журналістики;

8.27 законодавчі органи держави (національні Парламенти) мають надавати періодичні звіти про стан свободи засобів масової інформації у своїх країнах на основі вищенаведеного переліку принципів та спільно обговорювати їх на європейському рівні.

9.   Асамблея пропонує Комісарові Ради Європи з прав людини складати інформаційні звіти про держави-члени Ради Європи, у яких є проблеми з впровадженням цих основних принципів з точки зору свободи висловлювання.

10. Асамблея запрошує фахівців, а також компанії та асоціації, що працюють у галузі медіа, до застосування та подальшого вдосконалення вищенаведених основних принципів, які застосовуються до медіа.

Дебати Асамблеї ^[1] 3 жовтня 2008р. (36-те засідання) (див.Док № 11683, Звіт Комітету з питань культури, науки та освіти, доповідач:п.Водарг). Текст адаптований Асамблеєю 3 жовтня 2008 (36-те засідання)

Також див. Рекомендацію 1848 (2008).