У рішенні у справі “Шік проти Туреччини (Şık v Turkey, 36493/17)” від 24 листопада 2020 року Друга Палата Європейського суду з прав людини встановила порушення статті 10 (право на свободу вираження поглядів) Конвенції.
Справа стосувалася розповсюдження терористичної пропаганди у соціальній мережі Twitter, а також у відомій турецькій газеті “Джумхурієт”.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Заявником у справі є журналіст турецької опозиційної газети «Джумхурієт», Ахмет Шік, який розмістив на своїй сторінці у Twitter 11 дописів та опублікував у друкованому виданні 5 резонансних статей. Розміщена інформація стосувалася взятих у терористичних організацій (руху Фетхуллаха Ґюлена та Курдської робітничої партії) інтерв’ю стосовно захоплення у заручники та вбивства прокурора, а також про рух вантажівок Національної розвідувальної організації до Сирії в 2014 році.
Національні суди кваліфікували дії журналіста як пропаганду діяльності терористичних організацій, а також звинуватили у зневазі до органів державної влади, засудивши його до позбавлення волі строком на 7,5 років. Судді зауважили, що автор різко критикував політику уряду із запобігання тероризму, а в опублікованих статтях містилася деструктивна, маніпулятивна інформація, яка готувала підґрунтя для внутрішньодержавних заворушень, натомість діяльність терористів невиправдано популяризувалася.
Заявник звернувся до ЄСПЛ із скаргою про порушення його права на свободу вираження поглядів, навівши такі аргументи:
- опубліковані статті та пости журналіста не містили жодної пропаганди діяльності терористичних організацій;
- запобіжний захід, який застосував суд, та покарання перешкоджали здійсненню журналістської діяльності та становили порушення, гарантованого Конвенцією права;
- національні суди не навели достатніх доказів на підтвердження його активної участі у терористичних діях.
РІШЕННЯ СУДУ:
Розглядаючи справу, Суд дійшов висновку, що статті та пости, опубліковані Шіком сприяли громадському обговоренню питань, які становили суспільний інтерес та містили, у першу чергу, аналіз та критику урядових заходів, а також були вираженням його власної точки зору. ЄСПЛ звернув увагу на те, що розміщена інформація:
- не містила підбурювань до вчинення терористичних злочинів;
- не закликала до насильницьких дій;
- не заохочувала повстання проти держави.
|
Приклад дописів заявника у Twitter: 20 грудня 2016 рік Уряду та його прихильникам, які намагаються довести, що вбивця – член руху Гюлена, а не Аль-Нусри: що ви відповісте на те, що вбивця – поліцейський? 17 лютого 2016 рік Чи є люди, які можуть довести, що Прокурдська організація є терористичною у той час, як США та ЄС вважають її своїм союзником у боротьбі з джихадистским тероризмом? То чи є вони підозрюваними? |
У такому випадку журналіст мав право проінформувати громадськість про різні способи розгляду конфліктної ситуації, а державні органи не повинні були йому перешкоджати.
Чи було втручання у право заявника?
ЄСПЛ вважає, що тримання заявника під вартою протягом 13 місяців за злочини, що безпосередньо пов’язані із його журналістською діяльністю становило втручання у здійснення права на свободу вираження поглядів.
Чи було втручання держави правомірним?
Суд зазначив, що згідно зі статтею 100 Кримінально-процесуального кодексу Туреччини, особа може триматися під вартою лише у разі наявності доказів її вини та обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, а у випадку їх відсутності вищезазначений запобіжний захід застосовуватися не може. Таким чином, оскільки відповідне втручання не передбачалося турецьким законодавством, таке втручання у право журналіста було неправомірним.
Отже, за наслідками розгляду справи ЄСПЛ встановив порушення статті 10 Конвенції.
Повний текст рішення доступний англійською мовою за посиланням: https://hudoc.echr.coe.int/rus#{%22docname%22:[%22SIK%20V%20Turkey%22],%22itemid%22:[%22001-206411%22]}
Огляд рішення підготували експерти Центру демократії та верховенства права.
