15 грудня 2015 року Європейський суд виніс рішення по справі «Боно проти Франції» в якому захистив право адвокатів на критику суддів якщо цього вимагає адвокатський обов’язок на захист свого клієнта.

М. Себастьян Боно виступав в якості захисника С. А., притягнутого до кримінальної відповідальності за участь у злочинній організації, яка була залучена до підготовки терористичних актів. Кримінальне провадження було відкрите у Франції, так як слідство показало, що терористичні акти планувалися на французькій території.

С. А. був затриманий в Дамаску, куди з Франції були направлені слідчі судді для виконання міжнародного судового доручення для допиту С.А. Під час допитів С.А. був підданий катуванням.

У письмових поданнях до суду заявник звинуватив слідчих судів, що брали участь у допиті С.А., у пособництві в тортурах сирійським спецслужбам.

У рішенні від 4 травня 2012 року, Верховний суд виніс Боно догану та тимчасово відсторонив його від професійної діяльності за звинувачення суддів в участі у тортурах свого підзахисного. Суд також постановив, що адвокат має право критикувати адміністрацію правосуддя та конкретного суддю, проте його право на свободу висловлювань обмежується у зв’язку із захистом репутації та прав інших осіб та із забезпеченням авторитету та неупередженості правосуддя.

Заявник звернувся до ЄСПЛ, стверджуючи, що дисциплінарна санкція, покладена на нього, суперечить статті 10 Конвенції.

Суд у своєму рішення відзначив, що зважаючи на особливу роль судової влади, її дії вимагають високого рівня довіри з боку суспільства. Тому необхідно захищати судову владу від необґрунтованих, позбавлених серйозних підстав обвинувачувальних суджень. Проте, у зв’язку  із роллю в суспільстві, судова влада може піддаватися значно ширшій критиці, ніж фізичні особи.

Адвокати ж мають право коментувати дії правосуддя, навіть якщо їх критика виходить за певні рамки. У даному рішення Суд зробив посилання на справу «Моріс проти Франції», де було зазначено, що до обов’язків адвоката входить завдання завзято захищати свого клієнта, навіть, якщо іноді доводиться вдаватися до жорсткої критики.

Також, Суд зауважив, що критика адвоката Боно не могла загрожувати репутації судової влади, бо була представлена обмеженій аудиторії, так як була викладена у формі письмового подання до суду.

Таким чином, Суд постановив, що мало місце порушення статті 10 Конвенції у зв’язку з непропорційним характером вироку щодо заявника.

Повний текст рішення (франц. мовою) доступний на сайті Європейського суду в системі HUDOC