28 років тому, 22 лютого 1994 року в Україні набув чинності ухвалений в грудні 1993 року новий Закон “Про телебачення та радіомовлення”. Його ухвалила Верховна Рада України ще першого скликання, підписував – тодішній президент Леонід Кравчук. Із правками і змінами цей закон лишається чинним і дотепер.
Для України 1994 року його ухвалення було важливим здобутком. Молода держава зробила крок до розбудови власного медійного законодавства, не пов’язаного з радянською системою. “Це був перший закон, що регулював сферу телебачення і радіо. До того часу Україна фактично послуговувалася законом СРСР “О печати и других средствах массовой информации”, – відзначає Ігор Розкладай, головний експерт з медійного права Центру демократії та верховенства права.
Крім того, законодавці взяли за основу ідею свободи слова та незалежності медіа від держави, яка дозволить у майбутньому з’явитися теле- та радіоорганізаціям із різними редакційними політиками і точками зору. Надалі в українському медійному просторі траплятимуться як зловживання цією свободою слова, так і спроби політиків взяти телеканали під свій контроль, однак загальний принцип свободи медіа залишиться незмінним.
Наступним кроком у цій сфері стало створення Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення (вона неодноразово згадана вже у законі та виконує роль регулятора теле- і радіомовлення). Її Верховна Рада України запустить восени 1994 року (щоправда, з другої спроби), а 15 червня 1995 року Нацрада видасть перші ліцензії на мовлення.
До речі, першим отримало ліцензію Українське радіо, а серед приватних мовників піонерами стали такі як телеканал “Ютар” (15 вересня 1995 року), слідом за ним – “Гравіс”, який нині перебуває у складі холдингу “1+1” (18 жовтня 1995 року), далі “Інтер” (26 грудня 1995 року), а от УТ-1 отримав ліцензію аж 19 вересня 1996 року.
За час свого існування Закон “Про телебачення та радіомовлення” зазнавав правок 63 рази. Народні депутати суттєво оновили його в січні 2006 року, але це не розв’язало питання ефективності регулятора та переходу на ефірне цифрове мовлення (відоме нині як Т2).
Тож новий законопроєкт про медіа, зареєстрований у Парламенті, має замінити вже застарілий морально закон 1994 року.
