26 жовтня 2020 року у Верховній Раді зареєстровано законопроект № 4265 про державну реєстрацію геномної інформації людини (н.д. Олександр Бакумов та інші).

Законопроект пропонує створення автоматизованої бази даних з інформацією про генетичні ознаки людини (інакше кажучи, ДНК). На думку авторів, це покращить роботу правоохоронних органів із запобігання, виявлення, розкриття та розслідування злочинів, розшуку безвісти зниклих осіб та ідентифікації невпізнаних трупів.

Так, ініціатори законопроекту пропонують проводити обов’язкову та добровільну реєстрацію геномної інформації людини:

1. Обов’язкова реєстрація передбачена для осіб, які вчинили злочини проти життя, здоров’я, статевої свободи, статевої недоторканості особи, а також для військовослужбовців. Біологічний матеріал з ДНК таких осіб зберігатиметься протягом відбуття покарання (але не більше 10 років) або 8 років після відбору.
2. Добровільна реєстрація можлива для громадян України, іноземців та осіб без громадянства на підставі їхньої письмової заяви. Така реєстрація орієнтована у першу чергу на близьких родичів осіб, зниклих безвісти. Біологічний матеріал з ДНК таких осіб не зберігатиметься, а повертатиметься власникам після дослідження.
3. Після дослідження біологічного матеріалу знеособлена ДНК буде внесена до єдиної бази даних. Окрім знеособленої ДНК, база міститиме інформацію про орган, який її надіслав. Саме до цього органу потрібно буде звертатися для ідентифікації, і саме він має забезпечити збереження персональних даних осіб.
4. Зразки ДНК зберігатимуться у базі даних протягом 75 років. Цей строк не залежить від тяжкості злочину, і є надмірним, враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо збору зразків ДНК. Вилучення таких даних з бази раніше можливе лише, якщо суд ухвалив виправдувальний вирок, прокурор закрив кримінальне провадження або ж особа, яка здійснювала добровільну реєстрацію, подала заяву про це.

Варто зауважити, що законопроект не визначає обов’язків розпорядника бази даних, прав особи, яка надає свою ДНК, порядок обробки і доступу до таких даних. Є лише загальні відсилки до Закону України “Про захист персональних даних” і постанови Кабінету Міністрів, яка має бути прийнята у майбутньому. 

На перший погляд, законопроект прагне вирішити проблему нерозкритих злочинів і забезпечити право кожного на безпеку. Проте, автори не враховують, що генетичні ознаки людини є її персональними даними, збір і обробка яких має відбуватися відповідно до принципів захисту даних. Недотримання цих принципів і нечіткість положень законопроекту може призвести до порушення права на повагу до приватного життя.

Картка законопроекту: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=70249