Вакциновані пілоти влаштовують авіакатастрофи, 90% одеситів подобається Росія, а в Україні ось-ось запровадять комендантську годину. Усе це приклади дезінформації, яку читали і поширювали українські користувачі соцмереж. 

Про неї зараз говорять менше, ніж у 2014-му році, але пандемія COVID-19 та російські погрози Україні знову нагадали про проблему. Як швидко розпізнавати дезінформацію та протидіяти їй – відповіді на ці питання експерти дали під час вебінару Центру демократії та верховенства права, організованого за сприяння офісу Ради Європи в Україні “Ефективна протидія дезінформації: міжнародний та національний досвід на практиці”.

Відео вебінару дивіться за посиланням

Українці загалом знають про загрозу. За даними дослідження, замовленого організацією Internews, приблизно 70% громадян упевнені, що можуть розпізнати дезінформацію. Але коли їм запропонували практичний тест, лише близько 20% підтвердили свої уміння на ділі, розповіла Оксана Майдан, заступниця директорки Internews в Україні.

Опитування 2021 року щодо споживання медіа, яке замовила організація Internews, можна переглянути за посиланням https://cutt.ly/hOm9t5W

“Дезінформація стара як світ. Але зараз вона циркулює надто швидко, розлітається мільйонами репостів і загрожує світу як такому”, – зазначила Олеся Холопік, директорка ЦЕДЕМ. 

Оксана Майдан пояснює: методів боротьби з дезінформацією розробили вже чимало, серед них фактчекінг, підвищення якості новинної журналістики, розвінчання неправдивих повідомлень у своїх групах та соцмережах. Але це все – лише реакція. На місці розвінчаного фейку з’явиться 5 чи 10 нових. Тому треба вчитися жити з цим явищем.

З нею погоджується Вахаг Мурадян, заступник Голови Офісу Ради Європи в Україні. Він вказує, що творці і поширювачі дезінформації постійно вдаються до нових схем – це змушує думати, що ми ніколи не викорінимо цей феномен. Але експерт вважає, що противагою стане розвиток відповідальної журналістики.

Одна з найпомітніших змін – дезінформація перетворюється на добре сплановані кампанії. За даними дослідження Оксфордського університету, державні структури 81 країни були задіяні у просуванні неправдивої інформації, витративши на це 10 мільйонів доларів. Часто уряди залучали приватні компанії для створення “кіберармій”. Ті мали поширювати пропаганду і заглушувати інформаційним шумом голоси опозиції.

Як боротися з дезінформацією: міжнародний та український досвіди

Кріштіна Розгоній, консультантка Ради Європи (Австрія/Угорщина), наводить українцям приклад країн Балтії. “Вони високо стоять у медійних рейтингах, мають дуже розмаїтий медійний ландшафт, але були інциденти з використанням медіа для пропаганди та підбурення, тож Литва і Латвія вводили обмеження”, – вказала вона, наголосивши, що країни діяли чітко в межах власних законів. Нагадаємо, що обидві країни обмежували мовлення каналів, пов’язаних з Росією, зокрема Russia Today.

Експертка Ради Європи вказує три напрями відповіді на дезінформацію:

• Спрямовані на виробників і поширювачів, тобто державні політики для боротьби з дезінформацією, законодавчі зміни або ж втручання органу-регулятора.
• Спрямовані на механізми виробництва: алгоритми соцмереж, які обмежують неправдиву інформацію та демонетизація.
• Спрямовані на аудиторію: медійна освіта та маркування для достовірних новин.

Якщо вже Україна стикається з дезінформацією, Дмитро Тузов, ведучий радіо НВ, ведучий програми “Медіаклуб”, медійний експерт ГО “Фундація “Суспільність” та член Незалежної медійної ради пропонує “не боятися, а протидіяти”.

За його словами, шквал російської дезінформації покликаний збити українців з пантелику, заплутати та змусити сумніватися в усьому. Приклад – інформкампанія навколо збиття малайзійського “Боїнга”, де пропагандисти вигадували цілий ряд взаємовиключних версій.

Експерт бачить два кроки у відповідь: по-перше, самим зберігати спокій та не потрапити під вплив дезінформації. А ще нагадувати факти. Наприклад, що саме Росія почала війну, анексувавши Крим.

“Я не вважаю, що ми програємо інформаційну війну, бо навчилися відбивати зовнішні інформаційні атаки, ми можемо їх виявляти та знешкоджувати”, – наголосив Ігор Соловей, керівник‌ Центру‌ ‌стратегічних‌ ‌комунікацій‌ ‌та‌ ‌інформаційної‌ ‌безпеки‌ ‌при‌ ‌Міністерстві‌ ‌культури‌ ‌та‌ ‌інформаційної‌ ‌політики‌. – “Інша справа, що не до всіх аудиторій спростування та роз’яснення доходить швидко. Це недолік, але не слід казати, що все погано”.

На його думку, є чотири основні блоки для боротьби з дезінформацією: заборона медіа, котрі її поширюють; адекватний контент; медійна освіта для громадян, аби вони самі виявляли маніпуляції; стратегічні комунікації – правдиве пояснення того, що сталося.

Приклад того, як протистояти дезінформації за допомогою правових змін, показує Франція.

“У цивільній сфері точкою відліку став закон 2018-1202, французький парламент ухвалив його для боротьби з інформаційними маніпуляціями. За ним, Вища наглядова рада радіо та телебачення може припиняти трансляцію іноземних медіа, які дестабілізують ситуацію. По-друге, посилилася співпраця провайдерів та хостингувальників. А ще з’явилося положення про боротьбу з неправдивою інформацією перед виборами”, – розповів Денис Колесник (Франція), засновник ініціативи Info Ops France; аналітик з безпекових питань та інформації; докторант в CNAM – Conservatoire national des arts et métiers, лабораторія Dicen-IDF.

Надалі Вища рада та регулятор інтернету злилися у нову структуру, АРКОМ. А окремо французи створили воєнну доктрину – протидіяти дезінформації будуть і зусиллями армії.

Як Facebook бореться з дезінформацією 

У 2021 році найпопулярнішою соцмережею в Україні залишався Facebook (16 мільйонів користувачів). Тож з огляду на його значення, недоброчесні автори часто поширюють мережею дезінформацію.

Водночас Катерина Крук, керівниця з питань публічної політики, Центральна та Східна Європа стверджує: вони є технологічною компанією, відповідальною за структуру та алгоритми, тому не здатні самі виявляти і видаляти дезінформацію. “Як компанія, котра переважно складається з інженерів, котрі працюють над софтом, ми не зможемо без допомоги локальних фактчекерів аналізувати контент. Неможливо створити у всіх країнах окремий штат з кожного питання”.

За її словами, компанія видаляє пости, які порушують правила власне самих соцмереж а також співпрацює з фактчекерами (зокрема і українськими). Вже вони перевіряють інформацію та виявляють маніпуляції.

“Ми маємо алгоритми, за якими що маніпулятивніша новина, то нижче вона буде у стрічці, аби люди просто не догортали до неї. Також діє штучний інтелект, аби одну оцінку для статті, наприклад, про ціну на газ, використати для 125 схожих матеріалів”, – вказала Катерина Крук. Вона також наголосила, що існування московського офісу компанії, який нібито модерує дописи з України – міф.

Як здійснювати фактчекінг по-українськи

В Україні ж, за словами Альони Романюк, медійної експертки, фактчекерки та блогерки, багато місцевих особливостей: діє російська пропаганда і сайти-сміттярки, чимало медіа залежні від власників, а люди не довіряють владі та журналістам (зокрема, після замовчування Чорнобильської катастрофи).

Однак виявляти дезінформацію можуть і самі інтернет-користувачі. Аби навчити цьому, організатори провели практичну частину, де учасники заходу разом з Альоною Романюк вчилися знаходити маніпуляції у медіа на прикладах фейкових та правдивих новин.

Загалом же медійна експертка радить: якщо ви розвінчуєте фейк, спростування має бути простим. За можливості, готуйте його у двох варіантах: короткому і довгому. Гарно працюють відео- аудіоформати або ілюстрації чи меми.

До зустрічі на наступних заходах ЦЕДЕМ!

Ця подія стала можливою завдяки підтримці американського народу, що була надана через проєкт USAID “Медійна програма в Україні, який виконується міжнародною організацією Internews