Майже щоразу, коли ми пропонуємо змінити законодавство, аби зменшити податкове навантаження для громадських, благодійних та інших організацій (адже вони допомагають країні, а не працюють заради прибутку), то у відповідь чуємо банальне “але ж”. Мовляв, якщо запровадити пільги при страхуванні волонтерів, то держава недоотримуватиме податки.

При цьому податкові органи не можуть назвати суму потенційних втрат, бо технічно неможливо виокремити частку ПДФО (18%) та військового збору (1,5%), сплачену неприбутковими організаціями саме з вартості страхових полісів для їхніх волонтерів.

Натомість представники організацій громадянського суспільства вказують: такі побоювання невиправдані, бо зараз страхування волонтерів в Україні – справжня рідкість, навіть попри війну. А отже, і втрачати нічого. Зате якби держава змінила податкове законодавство, з’явився б шанс, що організації робитимуть це частіше – а отді страховий бізнес пропонував би їм свої продукти.

Про те, чому страхування життя та здоров’я волонтерів важливе, читайте у нашому матеріалі за посиланням

А що ж ми натомість маємо зараз?

За даними Національного банку України, який публікує інформацію про основні показники діяльності страхових компаній, у 2022 році були укладені лише 13 договорів страхування життя і здоров’я волонтерів на період надання ними волонтерської допомоги. У дев’яти з них страхувальником була юридична особа – тобто тільки дев’ять організацій захистили своїх волонтерів таким чином. У 2023 році таких договорів було тільки два.

Найімовірніше, що за тими небагатьма випадками страхування волонтерів стоять колективні договори, де йдеться не про одну людину, але статистика двох років повномасштабної війни – все одно промовиста. 

Тож про які втрати йде мова? Виглядає так, що бюджет узагалі не відчує змін… та й чи можна під час війни називати втратами декілька тисяч гривень на рік в обмін на підтримку і захист волонтерської спільноти, яка допомагає державі на мільярди гривень?

*За даними НБУ

Така ситуація є досить симптоматичною і наочно показує, як проблеми в різних сферах регулювання взаємо поглиблюють одна одну.

1. Якщо громадська чи благодійна організація вирішує страхувати своїх волонтерів – а вона має на це право – то вартість такого страхування підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військовим збором. Тобто організація має заплатити додаткові 19,5% від вартості страхового полісу. Знайти донорське фінансування на податкові витрати – практично неможливе завдання, особливо під час війни. Як результат, волонтерським спільнотам доводиться самостійно вирішувати питання з допомогою постраждалим волонтерам чи родинам загиблих.
2. До змін, які набули чинності у 2024 році, страхові компанії мали отримувати окрему ліцензію для страхування волонтерів (воно вважалося окремим видом страхування). Така додаткова процедура означала, що у компаній не було мотивації розробляти спеціальні страхові поліси для волонтерів, особливо коли попит і без того малий.
3. Коли пропозицій немає, їх мало або ж ціна надто висока через ексклюзивність, волонтерам ще складніше отримати доступ до необхідного захисту. Крім того, у волонтерській спільноті не склалася практика страхування – тож часто люди просто не знають про можливість застрахуватися та мати право на компенсацію.

Так, у 2024 році Закон України “Про страхування” змінили, і відтепер компаніям не потрібна окрема ліцензія для страхування волонтерів, тож маємо шанс побачити більше пропозицій, адаптованих під їхні потреби. Але у них буде сенс лише якщо з’явиться попит – а для цього, знову-таки, треба підкоригувати податкове законодавство. Адже якщо у запит до донора організації не матимуть закладати 19,5% податків – отримати гроші на страхові поліси буде легше, і більше волонтерів отримають такий захист.

Тож дуже на часі внести зміни до Податкового кодексу України щодо страхування життя та здоров’я волонтерів (пункту 165.1.64) та визначити вартість страхування такою, що не включається до оподатковуваного доходу волонтера. У Верховній Раді вже зареєстрований законопроєкт №10040 від 13.09.2023 року, який може вирішити це питання. Другий варіант – розробити новий законопроєкт, який   максимально влаштовуватиме представників уряду та парламенту, але рішення слід шукати терміново, бо йдеться про захист тих кого ми називаємо опорою Сил Оборони в час війни.

А на завершення – про вплив на доходи бюджету через вже згадані зміни в оподаткуванні. Парадокс, але якраз цей варіант принесе державі більше грошей і вигод. Адже ефект буде таким:

1. Збільшення залучення донорських коштів в Україну на страхування волонтерів;
2. Запит на страхові продукти зросте, тож бізнес створюватиме нові пропозиції з покриттям військовим ризиків – що означає стимули для розвитку страхового ринку;
3. Українське законодавство у цій сфері стає відповідним законодавству країн Євросоюзу;
4. Зростуть обсяги діяльності українського страхового бізнесу – а це означає більше доходів для бюджету від сплачених податків.