У дискусіях про безпеку руху часто виникає штучний поділ на «водіїв» та «пішоходів», а разом із ним — постійне перекладання відповідальності одних на одних.

Проте в реальному житті таких чітких ролей не існує: сьогодні ми керуємо авто, завтра йдемо пішки містом, а ввечері їдемо у трамваї чи автобусі. Ми всі — користувачі єдиного міського простору.

Коли ми сідаємо в автомобіль, може з’являтися ілюзія повної захищеності. Однак роль водія — це апріорі роль більшої відповідальності, оскільки авто є джерелом підвищеної небезпеки. І парадокс полягає в тому, що саме в цій, здавалося б, найбезпечнішій ролі у ДТП гине найбільше людей. Офіційна статистика автопригод з постраждалими розвінчує міф про «я все контролюю»: майже дві третини (64,5%) усіх загиблих в аваріях — це люди, які перебували всередині транспортних засобів (водії та їхні пасажири). Так, водії та пасажири здатні контролювати ситуаціюі із своїм транспортом, та не вчинки й звички інших. 

Відповідно до статистичних даних Патрульної поліції України, найбільше життів забирають:

• Зіткнення транспортних засобів — 1 130 осіб (34,78% від усіх загиблих).
• Наїзд на перешкоду — 510 (15,70%).
• Перекидання транспортного засобу — 363 (11,17%).

Разом із наїздами на транспортний засіб, що стоїть, та іншими подібними інцидентами, частка загиблих в авто сягає понад 64%. (Для порівняння, частка загиблих пішоходів та велосипедистів сумарно становить близько 35,5%, що теж чимало).

Ці цифри доводять: безпечна інфраструктура та дієві закони рятують життя в першу чергу тим, хто їде в транспортних засобах.

Сучасний підхід до безпеки міського простору базується на тому, що дорожня інфраструктура має бути інтуїтивно зрозумілою, простою та безпечною. Її дизайн повинен бути таким, щоб порушувати правила було фізично незручно або майже неможливо (наприклад, через звуження смуг, підняті пішохідні переходи чи острівці безпеки).

Проте жодна інфраструктура не здатна повністю зупинити свідоме ігнорування правил. Для тих кермувальників, на яких не діють інженерні засоби, основним інструментом стримування та покарання за зухвалість на дорозі мають бути невідворотні та суворі штрафи.

Закони, що захищають усіх нас

Щоб знизити цю жахливу статистику, потрібні системні запобіжники проти зухвалих водіїв. На щастя, їх — меншість.

Наразі у парламенті зареєстровані дві ініціативи, які пропонують дієві рішення. Важливо розуміти: ці зміни не ускладнюють життя більшості водіїв. Вони спрямовані на суворішу відповідальність для зухвалої меншості.

• Законопроєкт №13314: про справедливе покарання за  перевищення швидкості. Цей документ пропонує запровадити європейську модель градації штрафів. Замість нинішніх двох порогів, пропонується шість ступенів відповідальності, що зробить покарання пропорційним небезпеці:
  • Скасування «нештрафованого» порогу в +20 км/год (запровадження штрафу за перевищення на 10-20 км/год).
  • Значне підвищення штрафів за надвисокі швидкості (понад 80 км/год).

• Законопроєкт №12172: стоп «зухвалості». Цей проєкт закону націлений на боротьбу з тими, хто порушує правила систематично і цинічно:
  • Впроваджується суворіша відповідальність за повторні порушення протягом року (проїзд на червоне світло, ігнорування пішоходів, порушення правил обгону).
  • Для рецидивістів передбачено не просто штрафи, які вони легко сплачують, а позбавлення права керування. Це дозволить прибрати з доріг ту невелику, але небезпечну групу водіїв, що створює більшість небезпечних порушень.

Особиста відповідальність кожної і кожного

Державні регуляції та штрафи для порушників — це необхідна база. Проте базовим рівнем захисту завжди залишається наша власна відповідальність. Незалежно від того, чи їдемо ми самі, чи веземо дітей до школи або в довгу подорож, прості правила в авто рятують життя:

1. Користуватися ременем безпеки всім без винятку: використання пасків безпеки як на передньому, так і на задньому сидінні знижує ризик загибелі у разі аварії на 50%. На сьогодні рівень користування ременями безпеки серед українських водіїв складає 48%
2. Використовувати дитячі автокрісла: це єдиний надійний спосіб захистити найменших пасажирів під час будь-якої поїздки, навіть не дуже тривалої.

Безпека на дорозі — це не протистояння різних учасників руху. Це наш спільний простір, де строгі правила та свідома поведінка захищають життя незалежно від того, як ми пересуваємося саме сьогодні.