Дмитро Воюта, юрист з медійного права та захисту персональних даних напряму “Незалежні медіа” ЦЕДЕМ

4 грудня 2023 року у Верховній Раді України зареєстрували законопроєкт № 10313 “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист”. Серед змін, пов’язаних із діяльністю військових капеланів, протидією дискримінації, медичним забезпеченням та відпусткою, проєкт пропонує передбачити нову статтю у законодавстві про реалізацію прав військовослужбовців на інформацію. Розглянемо законодавчу ініціативу та оцінимо перспективи досягнення заявленої мети.

Суть ініціативи

В умовах широкого застосування новітніх технологій у ході ведення бойових дій, важливою є не лише активність ворога на полі бою та її оцінка, але і будь-які “сліди”, у тому числі у цифровому вимірі. Так, наприклад, розвідка на основі відкритих джерел (OSINT) дозволяє визначити місце розташування сил та засобів, їхній склад, оцінити перспективи чи результати ураження. Можливості та загрози OSINT-розвідки детально розібрали у матеріалі АрміяInform.

Якщо обмеження публікації фото-, відеоматеріалів наслідків обстрілів українських міст загалом відомі, як і неприпустимість поширення інформації про розташування та пересування українських сил громадянами, то поширення фото- та відеоматеріалів військовослужбовцями, особливо тих матеріалів, які носять на перший погляд побутовий характер, зазвичай залишається поза широкою увагою. Водночас, публікації у соціальних мережах є джерелом розвідувальної інформації не лише для Сил оборони, але і для окупаційних військ російської федерації. 

Яку саме небезпеку містять фото та відео, у яких додатках варто вимкнути геолокацію та як це зробити, і яким чином працює метод розпізнавання місцевості за змістом кадру – розбирали у матеріалі Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.

Саме для того, щоб запобігти ризикам поширення чутливої інформації, що можуть призвести до негативних наслідків, автори законопроєкту № 10313 пропонують, з одного боку, передбачити забезпечення права військовослужбовців на інформацію, а з іншого – характер інформації, поширення якої є забороненим.

Проєкт передбачає доповнення Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” новою статтею 8-2 такого змісту:

“Стаття 8-2. Реалізація права військовослужбовців на інформацію 

Військовослужбовці мають право вільного одержання, використання, поширення інформації відповідно до Закону України “Про інформацію” та інших законів України з урахуванням обмежень, встановлених цим Законом. 

Військовослужбовці не мають права поширювати в медіа, інформаційних системах загального доступу (в мережі Інтернет та інших телекомунікаційних мережах загального користування) інформацію, яка дозволяє визначити (зокрема шляхом обробки, аналізу та узагальнення за допомогою спеціального програмного забезпечення): геопросторові дані про військові об’єкти, військові частини (підрозділи) та військовослужбовців під час виконання покладених на них завдань; характер цих завдань та сили і засоби, що залучені до їх виконання.”

Пояснювальна записка до ініціативи не містить конкретного обґрунтування запропонованої ініціативи та обмежується загальними аргументами.

Міністерство оборони України підтримало законопроєкт із зауваженнями. Нову статтю 8-2 пропонується поширити, крім військовослужбовців, також і на військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори.

Ініціаторами законопроєкту № 10313 “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист” виступила група з 32 народних депутатів – представників різних фракцій та груп. Тому є всі підстави вважати, що проєкт має потенціал для розгляду та його ухвалення.

Надалі розглянемо, чи гарантоване право на інформацію чинним законодавством, чи поширюються ці гарантії на військовослужбовців, які існують обмеження у реалізації права на інформацію та як наявне регулювання відповідає на виклики, що зумовили законодавчу ініціативу.

Поточний статус

Право на свободу вираження поглядів є одним із основоположних прав людини, закріплених ще у 1950 році в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З 1997 року Конвенція ратифікована та набрала чинності в Україні. Це означає, що Україна визнає закріплені у Конвенції права та свободи і гарантує їх кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Стаття 10 Конвенції передбачає:

“1. Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів…

2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов’язане з обов’язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду”.

Стаття 34 Конституції України містить подібну норму, спрямовану на забезпечення кожного правом на свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань. Основний Закон також гарантує кожному право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.

Водночас, здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.”

Відповідно до статті 5 Закону України “Про інформацію”:

“1. Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб”.

Тобто право на інформацію кожної людини гарантоване чинним законодавством. Водночас, Закони України “Про військовий обов’язок і військову службу”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” чи “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” не містять окремих положень, які б стосувалися забезпечення права на інформацію військовослужбовців, як якоїсь окремої категорії.

Заради справедливості варто відзначити, що закріплення права на інформацію  у спеціальному законодавстві не є притаманним для окремих категорій осіб. Наприклад, Закон України “Про державну службу”, хоч і містить статтю 7, присвячену основним правам державного службовця, проте не дублює загальних норм про право на інформацію. Аналогічно діє стаття 20 у Законі України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.

Для встановлення спеціального зв’язку між передбаченими загальними нормами та категорією військовослужбовців, стаття 1-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” містить відсилочну норму та передбачає, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Статус і основи доступу до інформації з обмеженим доступом визначаються статтею 21 Закону України “Про інформацію”. Відносини, пов’язані з охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України врегульовані Законом України “Про державну таємницю”.

Детальний перелік відомостей, що становлять державну таємницю, у тому числі у сфері оборони, державної безпеки, охорони правопорядку, визначений наказом Центрального управління Служби безпеки України. Наказом Міністерства оборони України визначено перелік відомостей Міністерства оборони України, які містять службову інформацію, а наказом Головнокомандувача Збройних Сил України затверджено перелік інформації, розголошення якої може призвести до обізнаності противника про дії Збройних Сил України, інших складових сил оборони, негативно вплинути на хід виконання завдань за призначенням під час дії правового режиму воєнного стану.

Розбір ініціативи

Розкладемо запропоновану ініціативу на структурні елементи:

Висновки

Визначення межі між інформаційною безпекою, захистом чутливої інформації, розголошення якої може становити загрозу Силам оборони з одного боку, та правами військовослужбовців з іншого, є важливим завданням. А тому нові ініціативи, що передбачають втручання в закріплені свободи, повинні бути “якісними”, тобто, з одного боку бути в достатній мірі чіткими та точними, що унеможливлювало б різне тлумачення та створювало б адекватний захист від свавільного втручання публічних органів у права військовослужбовця. А з іншого боку – достатньо зрозумілим, щоб дати кожному військовослужбовцю адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких його дія буде небезпечною: поширена інформація гратиме на руку ворогові.

На нашу думку, передбачені у законопроєкті 10313 спосіб та форма закріплення забезпечення та реалізації права військовослужбовців на інформацію потребують уточнення для подальшої правильної реалізації норми на найнижчому рівні імплементації. Зокрема, необхідно уточнити, де саме підлягає обмеженню поширення інформації, та визначити, яка інформація та у який спосіб може бути оброблена, проаналізована та узагальнена ворогом за допомогою спеціального програмного забезпечення, щоб запобігти можливим загрозам.

*****

ЦЕДЕМ регулярно аналізує питання, пов’язані із захистом персональних даних військовослужбовців та правом на повагу до приватного життя:

• Інформована згода: чи є місце “цивільним” процедурам під час порятунку військових;
• Зберігання медичних даних: як підходи ЄСПЛ захищають військовозобов’язаних та військовослужбовців;
• (НЕ)розголошення конфіденційних персональних даних (про стан здоров’я): що означає рішення ЄСПЛ у справі M.K. v. Ukraine;
• Як захистити персональні дані: права військовослужбовців.

ЦЕДЕМ також підготував онлайн-тест “Захистити приватність військовослужбовців: місія здійсненна”, щоб перевірити рівень ознайомленості з темою персональних даних військовослужбовців та за допомогою тестування надати опитуваним додаткову інформацію.