Соціальні мережі – невід’ємна частина нашої дійсності вже понад 15 років. А з початку війни вони стали ще й дієвим інструментом, аби розповідати світові про події в Україні. Водночас, користувачі соціальних мереж неодноразово стикалися (та й досі стикаються) з блокуванням і видаленням дописів та акаунтів – а подекуди це трапляється безпідставно.
Тож 21 червня 2023 року Центр демократії та верховенства права провів публічний захід “Модерація соціальних мереж під час війни: чи винесені уроки?”. Його учасниками стали представники українських медіа, блогери, медіаюристи та міжнародні експерти. Їхньою метою було обговорити реалії модерації контенту в соціальних мережах, її наслідки, а також відповісти на питання: як змінити підходи до модерації.
Відеотрансляцію дискусії дивіться за посиланням
“Я думаю, всі зі мною погодяться, що соцмережі сьогодні стали невід’ємною частиною нашого життя: як особистого, так і професійного. Для когось це джерело інформації, для інших – інструмент, аби поширювати її. Однак журналісти, блогери та й інші користувачі часто стикаються з проблемою: їхні дописи блокують та видаляють.
І, на жаль, це лише верхівка айсберга проблем, які виникають через модерацію. Тому ми всі разом повинні думати і дискутувати про те, як пояснювати соціальним мережам контекст, в котрому перебуває Україна через повномасштабну війну, компонентом якої є інформаційне протистояння”, – наголосила Олеся Холопік, директорка ЦЕДЕМ.
Як блокують контент у соцмережах та як це змінити
На початку дискусії Ігор Розкладай, головний медійний юрист, заступник директорки Центру демократії та верховенства права, наголосив: проблема не лише у блокуванні дописів, люди втрачають профілі і сторінки, які напрацьовувалися роками. У 2022 році проблема загострилася: деякі медіа, фактично, отримували бан за показ реалій війни, адже вони не узгоджувалися з правилами соцмереж, розробленими для мирних реалій. Це справляє охолоджувальний ефект на медіа.
Олександра Чернова, директорка департаменту цифрового контенту та соцмереж Суспільного Мовлення, яке висвітлює воєнну тематику на постійній основі, розповіла про найзнаковіші випадки блокування контенту. Так, Facebook видаляв дописи через історичний герб Галичини (сплутавши його з емблемою дивізії СС), згадку про полк “Азов”, “шокуючий контент” з місця обстрілу, відео з опитуванням, де один з учасників (не журналіст) несхвально висловився про “хороших росіян” (врятувати це відео вдалося, перезаливши його без фрагменту).
Youtube обмежує монетизацію з роликів з чутливим емоційним контентом: наприклад, за слова “вибухи”, “рани” або “військовополонений” на початку відео.
Водночас, компанія реагує на такі ситуації, звертаючись до соціальних мереж і пояснюючи контекст України. Олександра Чернова розповіла, що від Youtube вдалося добитися перегляду заборони на показ вогнепальної зброї у прямих трансляціях (це б заблокувало фактично всі стріми Суспільного у воєнний час).
Ігор Соловей, керівник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, розповів, як працює російська пропаганда в соцмережах. Так, ворог масово використовує Telegram, у якому створює як відверто проросійські канали, так і начебто українські, котрі приховано просувають дезінформацію. У твіттері росіяни публікують пропаганду різними мовами, переважно для західної авдиторії. У Youtube їхні акаунти блокують, але рф винайшла нову тактику: перекуповувати (або красти) розважальні канали, які вже мають пул підписників – і публікувати пропаганду там. А у Facebook росіяни і далі реєструють акаунти-одноденки з яких запускають рекламу, до прикладу, про провал контрнаступу.
Аби справитися з цим, експерт радить взагалі не користуватися російськими медіа та каналами, адже незалежних джерел інформації у рф не буває. А на пропаганду потрібно скаржитися модераторам соцмереж. Якщо реакції немає – Ігор Соловей радить повідомляти Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.
Віталій Мороз, консультант з цифрових технологій eQualitie, розповів, що мережі порушують цифрові права громадян, і саме тому європейські та національні регулятори судяться з компаніями-власницями. Бізнес-модель соцмереж побудована навколо реклами, котра може приносити понад сотню мільярдів доларів на рік. Тому вона є “священною коровою” фейсбуку, і соцмережа не може відмовитися від рекламних пропозицій. Причому компанія захищає комерційних рекламодавців, не розкриваючи деталей про них. Цим і користуються росіяни: вони шукають вразливості в системі і користуються ними, аби запускати десятки і сотні дезінформаційних повідомлень. А на місці видалених акаунтів з’являються нові.
Експерт робить висновок: потрібно вести діалог з технологічними компаніями, впливати на них, пояснювати, що в Україні йде війна. Втім, змінити бізнес-підходи великих корпорацій неможливо, тому слід думати і про альтернативи.
Тетяна Микитенко, блогерка, засновниця Youtube-проєкту “Ragulivna”, розповіла про власний досвід: її канал заблокували начебто через мову ворожнечі. Блогерка тиждень відбивала канал, і зрештою їй це вдалося. Як виявилося, причиною стали скарги всього на два відео.
Спікерка наголосила: було б правильніше, якби адміністрація соцмережі у цьому випадку звернулася до неї. Є й інші проблеми: наприклад, російська пропаганда і далі поширюється в Youtube через канали-одноденки. Соцмережі могли б аналізувати їхню роботу і реагувати відповідно. Також важливо пам’ятати, що інформація на каналах часто важлива для історичної пам’яті і як докази злочинів.
Роман Кіфлюк, національний радник по Україні в International Media Support, наголосив, що у дискусії з соцмережами потрібно говорити про системні речі, а не точкові проблеми. Він порадив зосередитися на тій частині модерації, які виконують люди, а не алгоритми штучного інтелекту. Адже у багатьох ланках машина не замінить людину.
Самі представники провідних соцмереж заявляли про готовність до діалогу. Однак вони не збираються ініціювати зміни, а чекають на правила гри від держав. Тож Україні треба висувати власні пропозиції і зважати на практику Європейського Союзу – адже наша країна є кандидатом на вступ до ЄС.
Людмила Панкратова, виконавча директорка Інституту розвитку регіональної преси, членкиня Незалежної медійної ради пояснила: соціальні мережі діють відповідно до міжнародних правових норм. Дискримінація, пропаганда ненависті чи мова ворожнечі потрапляють під заборону, бо є порушенням прав інших користувачів соцмереж (і вирішувати ці питання через суд малореально – надто довгий процес). Тому блокування може бути легітимним, але є питання до його співмірності, і часто видалення буває формальним. Наприклад, закриття Youtube-каналу з сотнею відео через чиїсь скарги на два з них – це надто жорстке покарання. До того ж, так система знищує інформацію та докази, які збирали користувачі.
Експертка також підтримує заклики достукатися до людей, відповідальних за правила для користувачів: адже обмеження пора переглянути, аби встановити більшу справедливість. Оскаржуючи блокування, українці формують потенціал для такої реформи. А у перспективі спікерка не виключає і судових позовів до компаній-власниць соцмереж.
Кризові протоколи і робота з довіреними партнерами: як мають змінитися соцмережі під час війни
У наступній частині дискусії Хуан Барата, старший юрисконсульт проєкту “Майбутнє свободи вираження поглядів” в Justitia наголосив на складності проблематики соцмереж. Вони мають модерувати мільйони одиниць контенту щосекунди, рішення треба ухвалювати за мить – звідси і помилки. До кризових ситуацій на зразок війни мережі адаптуються погано.
Експерт вважає, що у таких випадках компанії мали б формувати спеціальні “кризові команди”, які б стежили за ситуацією і враховували контекст. Адже, до прикладу, під час війни громадяни країни, на яку напали, будуть висловлюватися про агресора дуже жорстко – і ставитися до цього потрібно не так, як у мирний час.
Ігор Розкладай розповів про найпоширеніші проблеми українських користувачів у Facebook. Так, у соцмережі є список “небажаних осіб”, за дописи про яких банять (навіть коли мова не про підтримку цих людей, а просто згадку). До того ж, алгоритми погано розпізнають сатиру, тому, наприклад, карикатура з паралелями між росіянами і Гітлером була видалена. Бо Гітлер – небажана особа. У подібних випадках експерт радить прямо у дописі вказувати, що це сатира. До речі, сам список непрозорий, тож люди не знають, кого їм не можна згадувати. Раніше існувала заборона на полк “Азов”, однак зараз цю проблему вирішили на рівні міністерства.
Є питання і до пропорційності. Наприклад, соцмережа видалила групу на 30 тисяч підписників, бо один із адмінів кілька разів опублікував загублені документи, шукаючи власника (а це вважалося порушенням приватності). У цьому випадку можна було б видалити контент чи застосувати санкції до адміна – але не знищувати групу, де спілкувалися члени громади. Через такі видалення ми втрачаємо цілий пласт голосів людей і свідчень про злочини лише тому, що там вжито слово “русня”.
Максим Дворовий, керівник напряму “Цифрові права” Лабораторії цифрової безпеки розповів про роль громадських організацій та довірених партнерів соцмереж. За його словами, поки це вузьке коло з кількох організацій. Так, вони можуть комунікувати з компаніями (добиваючись, наприклад, повернення дописів і профілів журналістів, активістів чи інших користувачів), але ці довірені партнери нездатні моніторити всі українські соцмережі. Ба більше, про них знає порівняно вузьке коло людей, тож не всі можуть звернутися. У майбутньому ця ситуація зміниться на краще з імплементацією законодавства ЄС.
Експерт додав, що навіть довіреним партнерам не розкривають переліки заборонених слів та організацій. Також було б логічно, якби їх долучали до формування політик соцмереж, адже організації з певної країни знають її локальний контекст. Важливою зміною була б і пряма комунікація компаній з довіреними партнерами – зараз вона відбувається через міжнародних посередників.
Тетяна Авдєєва, юристка Лабораторії цифрової безпеки, продовжила тему кризових команд. За її словами, окремим дискусійним питанням є те, коли починається збройний конфлікт. Адже російська агресія стартувала з інформаційної війни, котра тривала роками.
Експертка наголосила: підхід має змінюватися, коли йдеться про розуміння меж того, які висловлювання можуть лунати з держави-жертви збройної агресії. Наприклад, коли йдеться про заклики брати до рук зброю. З іншого боку, пропагувати геноцид росіян все одно буде нелегально. У такому разі буде важче переконати модераторів соцмереж, що, наприклад, слово “русня” в принципі не є мовою ворожнечі, а слово “москаль” не є нелегальним.
Завершився захід дискусією, у якій учасники обговорювали алгоритми роботи соціальних мереж та виклики, які стоять перед українською медійною спільнотою.
Зазначимо, що ЦЕДЕМ розпочав проєкт із дослідження проблем модерації контенту в соцмережах та розробки рекомендацій щодо зміни правил модерації контенту в умовах війни, які представить корпораціям Meta (платформи Facebook, Instagram, WhatsApp) та Alphabet (YouTube).
Наша мета – сприяти зміні підходів до модерації, зокрема й щодо України, оскільки соціальні мережі відіграють важливу роль в поширенні та отриманні інформації. Ми віримо, що соціальні мережі мають бути більш чутливими до країн, які перебувають у стані війни або іншого типу конфліті, з розумінням локального контексту задля ефективнішої модерації.
