Вже кілька місяців в соціальних мережах можна спостерігати два небезпечні тренди російської пропаганди.
Перший – намагання заманити українців в різні телеграм-канали, начебто патріотичні, які мікротаргетовані, спрямовані суто на мешканців умовного Звягеля, Дрогобича чи Кривого рогу. Але їх контент насправді є сумнівним. Крім того, для розкрутки телеграм-каналів, які цілком можна пов’язати з росіянами, вони часто використовують фейкові скріншоти публікацій реальних медій. Наприклад, розповсюджують хвилю “новин” про хімічну загрозу, або тему мобілізації, застосовуючи рекламу, спрямованих на мешканців конкретного міста. При цьому, використовують скріншоти видозмінених статей з Суспільного, Громадського, ТСН, УНІАН. Коли я спілкувався з журналістами цих видань і питав, чи був такий матеріал, то чув у відповідь, що такого матеріалу у виданні не було.
Сайти-наліпки – це такі собі підробки, які не є повноцінним клоном іншого, зазвичай відомого медіа
Другий тренд — цікавіший та вкрай небезпечний – сайти-наліпки. Це такі собі підробки, які не є повноцінним клоном іншого, зазвичай відомого медіа. Більшою мірою, вони дійсно виглядають як сторінка справжнього медіа – інтерфейс автентичний, абсолютно скопійований: меню, імена авторів, всі лінки будуть справжніми, окрім безпосередньо сторінки, на яку заманили читача. Саме вона має інший домен. Наприклад, unian.org замість unian.ua, або spletnik-naroda.com замість epravda.com.ua. Все інше – максимально схоже.
Мета таких дій — заманити читача на статейку, і, використовуючи відомі бренди в медіа, підвищити довіру до цього матеріалу.
Така технологія небезпечна тим, що навіть мої знайомі журналісти, кому я показував відповідні сторінки з мобільного телефона, не змогли сказати, що зі сторінкою не так, в чому проблема. Коли ми зустрічаємо таке в інформаційному потоці і не обізнані в таких тонкощах, який там правдивий URL сайту новин, можемо не звернути на це увагу, а відтак можемо бути введені в оману.
Росіяни продукують багато дезінформації. І часто вона настільки примітивна, що не зрозуміло, на кого розрахована. Але у них тактика така: умовно, 90% інформації дійсно потрапить у сміття, але 10% – “вистрілить”. Тож вони розраховують на те, що ці 10% так чи інакше зачеплять людей. Саме тому для просування використовуються чутливі, болючі для суспільства теми.
Задача інформаційних “військ” – посіяти зневіру, розбрат. Причому не лише серед українців. Наприклад, останній рік можна спостерігати бажання посварити Україну з Польщею, Ізраїлем та іншими стратегічними партнерами. На аудиторію цих країн іде таргетована їхньою мовою дезінформація.
Як цьому протидіяти? Ті кроки, які роблять українські органи влади та відповідні фактчекінгові організації, доволі вагомі, вони допомагають блокувати рекламу сторінок з російською дезінформацією в соціальних мережах. Але користувачам варто розуміти, що для посилення дії російської пропаганди може використовуватись навіть правдива чи частково правдива інформація, перекручена так, щоб після перегляду такого матеріалу були зроблені шкідливі висновки. Свіжий приклад – мобілізація в місті Одеса. Історія – правдива, але використовується російською пропагандою “на ура”, адже розганяється таким чином, щоб читач зробив висновок, що саме так все відбувається по всій країні.
Коли ми бачимо “абсолютну зраду”, треба все ж звертати увагу, хто саме її розганяє
Саме тому, коли ми бачимо “абсолютну зраду”, треба все ж звертати увагу, хто саме її розганяє. Варто перевіряти профіль, назву ресурсу, з якого це відбувається. Адже нерідко ми гортаємо стрічку, бачимо чутливу інформацію, лайкаємо, і навіть не звертаємо увагу, хто нам це підсовує. Також варто перевірити правдивість статті, яка зачепила. Хоча б забити заголовок в гугл. Якщо стаття підробна, вона не видаватиметься в пошуковику. І ще один момент – шукайте правдиві майданчики. Щоб не натрапити на сайт-наліпку, краще мати закладки ключових сайтів, які читаєте, в закладках.
Цей матеріал підготовлено в рамках інформаційно-просвітницької кампанії з протидії дезінформації, яка втілюється УНІАН та Smart Angel у співпраці з експертними організаціями за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю редакції і не обов’язково відображає позицію ЄС.
Ігор Розкладай, експерт з медійного права Центру демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ)
