Лікар-депутат парламенту – про життя до і після трансплантації легень та про фотографії на пачках сигарет
Лікар і політик – наразі, мабуть, найбільш перспективне поєднання для нації, яка піклується про власне здоров’я. Mind та Центр демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) провели цикл інтерв’ю з лікарями, які мають вплив на політику у сфері охорони здоров’я і насамперед – захисту від куріння. Як лікарі-практики, наші співрозмовники аналізують вплив тютюнових виробів на здоров’я. Як політики – говорять про те, що варто робити, щоб не ставити під загрозу здоров’я живих і ще не народжених, а також – яких змін потребує українське законодавство, щоб відповідати європейським стандартам у сфері захисту здоров’я нації від впливу куріння.
Наша перша співрозмовниця – Оксана Дмитрієва. Вона – лікар-стоматолог і народний депутат України, заступник голови Комітету ВР здоров’я нації, опікується впровадженням трансплантації органів в Україні.
– Два роки тому світ сколихнула новина, що в США лікарі провели пацієнту пересадку легенів, пошкоджених внаслідок вейпінгу. Чи були подібні випадки в Україні?
– Подібних випадків не було, оскільки ми поки практично не маємо досвіду трансплантації легенів, але про шкоду здоров’ю від нових девайсів говорять усі лікарі і розуміють, що про це слід не просто говорити, а кричати.
– Чи можлива взагалі в Україні трансплантація легенів – чи існує необхідна інфраструктура: донори, лікарі, ліки?
– У 2019 році було ухвалено мій закон зі змінами правил трансплантації, тому, сподіваюся, вже цього року ми зробимо перші операції з трансплантації легень. Ми за півтора року вже зробили невідворотні зрушення у питаннях трансплантації, проте легені ще не пересаджували. Адже трансплантація легень – одна з найскладніших: дуже багато тканин та судин, які треба сумістити. І великі ризики відторгнення протягом першого року. Наші лікарі вже готові до таких операцій, є все необхідне обладнання, ми постійно на зв’язку з досвідченими лікарями в Польщі, Естонії, Білорусі, Іспанії, Німеччині – консультуємося, обговорюємо, як краще допомогти нашим пацієнтам. Вони готові негайно їхати до України брати участь в операціях, як тільки в нас співпаде донор і реципієнт. І тут – головна проблема.
– Немає донорів?
– Не зовсім. Складність саме цієї трансплантації в тому, що легені мають ідеально підходити не лише за результатами аналізів, а й за розміром та формою, це нирки можна взяти більші або менші, а тут все має стати на місце ідеально. І це складно – усі наші пацієнти, які чекають на трансплантацію, дуже худенькі. Підібрати матеріал непросто. До речі, перша операція з пересадки легенів відбулася в Україні 2016 року і була невдалою, хоча донорами були батьки пацієнта.
– Ще не вміли робити такі операції? Чи не було обладнання?
– Не в тому річ, сама операція пройшла нормально. Я вже казала, що легені – це найскладніший для трансплантації орган. Але якою б складною не була сама операція, головне – виходити пацієнта після неї, щоб легені «роздихалися», щоб усі судини прижилися та працювали. Якщо за п’ять років після пересадки виживання становить 50% – це дуже й дуже добре. В 2016 році не прижилися нові легені після операції. І прогнозувати такий результат неймовірно складно. Наприклад, ми робили трансплантацію підшлункової залози – усе пройшло ідеально. Цілий тиждень все було просто казково, а на восьмий день сталося погіршення – і пацієнт загинув. Це живий організм, реакції можуть бути непередбачуваними. Тому ми «поспішаємо помірно», щоб підготуватися як слід.
– Як змінюється життя людини з трансплантованими легенями?
– Якщо все проходить добре, після операції люди отримують нове життя. Але їм доводиться все життя пити імуносупресивні препарати, щоб організм раптом не вирішив відторгнути чужорідний орган. Не можна пропустити прийом, змінити концентрацію. Але це у будь-якому разі краще, ніж те життя, яке вони мають зараз із хворими легенями – прив’язані до кисневих балонів без можливості навіть розмовляти нормально.
– Імуносупресивні препарати, та ще й на все життя – це дорого?
– Ми нещодавно врегулювали питання імуносупресивної терапії – і препарати має видавати держава. Були різні складнощі, раніше закупили більш дешеві ліки, дженеріки (копія, яка за терапевтичною ефективністю й безпекою повинна відповідати оригінальному препарату – ред.), концентрація необхідної речовини в них була замала, пацієнти їх ніколи не приймали до цього. Натомість, якщо вже пацієнт почав приймати оригінальний препарат, змінювати його не можна. Тож ми з міністерством вирішили всі питання, і на 2022 рік не має бути проблем з постачанням і видачею необхідних пацієнтам препаратів.
– Наскільки серйозний вплив має куріння на легені?
– Про це говорено безліч разів. Дуже серйозний: висушування легенів, спазм судин, забруднення шкідливими речовинами і, як наслідок, – невиліковні хвороби. Курці мене завжди дивували. Здавалося б, ми й так маємо велику кількість хвороб, які призводять до ускладнень, знижають якість життя і навіть роблять його нестерпним. Навіщо ж спеціально завдавати собі шкоди? З часом проблеми накопичуються, починаються незворотні процеси, виправити ситуацію вже неможливо. А нам потім доводиться всіх лікувати – і часто коштом держави. До речі, неважливо при цьому, що саме курять люди – хоч сигарети, хоч нові модні нагрівальні пристрої, електронні сигарети чи кальяни. Шкода однакова.
– Але ж заборонено лише сигарети?
– Так. Саме тому ми й подали законопроєкт №4358, який має зрівняти всі девайси для куріння (із сигаретами – ред.). Наразі чинне законодавство ніяк не захищає людей від шкоди, якої завдають електронні сигарети, їх можна рекламувати і навіть дітям продавати – і це буде законно. Тому законопроєкт і пропонує запровадити нові визначення й урівняти «у правах» усі пристрої для паління. Тобто після ухвалення законопроєкту їх не можна буде продавати особам до 18 років та вільно рекламувати. Зрештою, тютюн – це токсична рослина, яка містить канцерогени навіть у природній формі, а у переробленому для паління вигляді (незалежно від способу вживання) – понад 50 канцерогенів.
– Законопроєкт також передбачає зміни в інформуванні про цю шкоду?
– Ми пропонуємо збільшити площу, відведену під попередження про шкоду для здоров’я, до 65%.
– Чи справді ці «жахалки» когось лякають?
– Насправді – так. В Україні графічні попередження на пачках сигарет з’явилися в жовтні 2012 року – і це відразу дало позитивний ефект, кількість курців зменшилася. Опитування КМІС 2017 року показало, що 54% теперішніх курців задумувалися про припинення куріння через попередження на пачках сигарет – зрештою, кожен, хто палить, бачить пачку сигарет щонайменше 20 разів на день і 7000 разів на рік! Просто з 2012 року ці попередження жодного разу не змінювалися і люди до них звикли. А варто було би частіше їх змінювати й урізноманітнити малюнки. Наприклад, жодного разу не бачила фото з враженою ротовою порожниною.
– Ви, як стоматолог, можете відрізнити за виглядом зубів, чи палить людина?
– Для цього навіть стоматологом бути не потрібно. Ротова порожнина потерпає від паління першою. От якраз сьогодні, перед розмовою з вами, ледь відчистила від нальоту зуби пацієнтові, який палить, і подумала, що наліт із зубів я – нехай це непросто – відчищу, а легені не вичистиш…
– Шкода для рота й зубів також не залежить від того, що саме палить людина?
– Є своя специфіка у кожного з пристроїв, але рівень шкоди однаково високий. Наприклад, коли користувалися мундштуками, зуби тріскалися, стиралися, на них були відколи, на губі – атрофовані ділянки від хронічної травми. Сигарети часто тримають на один бік, через це псується прикус, змінюється форма вуст, швидше стираються зуби. Те саме – від вейпів, електронних сигарет, інших девайсів.
І абсолютно від усіх пристроїв – попсовані чорні зуби і наліт, передрак губи – лейкоплакія, хворі ясна через спазм судин, який порушує кровообіг. До речі, якщо ми, стоматологи, робимо пацієнту операцію чи вставляємо імпланти, ми забороняємо палити, оскільки це дуже сповільнює загоєння. Про все це треба писати і навіть ставити фото зубів і ясен на пачки. Легені ніхто не бачить, а от зуби, губи, ясна – це вже зовнішність, вона всім важлива.
– Часто буває так, що людина нібито й хоче кинути, але не може – тому й шукає інші, менш шкідливі засоби…
– От тому і треба пояснювати, що різниці немає. Я нещодавно переконувала одного пацієнта-курця, який розповідав, що перейшов із сигарет на електронний пристрій і став менше кашляти – значить, це менш шкідливо. А річ лише в тім, що у сигарет сухий гарячий дим, який заважає утворенню мокроти, і тому легені ще й пересушуються. А от шкідливих речовин ви отримуєте стільки ж, спазм судин – такий самий, усі ризики лишаються однаковими в кожній затяжці.
– То дайте пораду лікаря, як допомогти людині кинути палити?
– Я ніколи не палила – відповідно ніколи й не кидала, а поради все ж таки мають давати люди з власного досвіду. Думаю, нам варто задуматися про зміни до Закону про психологічну допомогу нарко- та алкозалежним людям – у розрізі допомоги колишнім курцям. Тому що це насправді складно – позбавитися будь-якої залежності. Але це ніколи не пізно зробити. Ви не повернете повністю здоров’я, але зможете принаймні не завдавати ще більшої шкоди. Я точно розумію, що найкраще людям вдається почати боротьбу й виграти, коли є мотивація. Погано тільки, коли людина або хтось з її близьких серйозно захворів і мотивація вже підіймається на щабель «кинь або загинь».
