Важливий інструмент, щоб залучити нових читачів і оперативно розповідати новини про війну й не лише – саме таке значення зараз мають соціальні мережі для українських медіа.

Однак у кожної платформи є свої правила, і написані вони для умов мирного часу. Тому логічні норми на зразок заборони мови ворожнечі чи жорстоких сцен для наших медіа обертаються блокуваннями за слово “москаль”, фото наслідків обстрілів чи репортаж з передової. 

Через це журналісти йдуть на самоцензуру: відмовляються від контенту лише тому, що за це можуть отримати бан. Аби оцінити проблему і знайти рішення, Центр демократії та верховенства права 21 серпня провів публічну дискусію “Охолоджуючий ефект: свобода слова та соцмережі”, залучивши експертів, представників медіа та блогосфери. Модераторкою заходу була Євгенія Стаднік, юрист, проєктний менеджер напряму “Незалежні медіа”, координатор Незалежної медійної ради.

Щоб мати повну картину ситуації в соцмережах, дослідники з The Fix на замовлення ЦЕДЕМ провели комплексне дослідження-опитування “Вплив соцмереж на український медіа-простір після початку повномасштабної війни”, яке і представили під час дискусії.

“Головний висновок дослідження – правила соцмереж не дуже адаптовані до реалій війни, але платформи відкриті до діалогу. Якщо говорити про труднощі медіа в соцмережах, вони найчастіше потерпають від цензурування контенту і браку зворотного зв’язку від платформ щодо блокувань і зміни політик соцмереж. Загалом же проблеми варіюються від блюру відео і зображень, і аж до обмеження певних функцій і блокувань постів і акаунтів”, – пояснив Павло Бурдяк, аналітик напряму “Незалежні медіа” ЦЕДЕМ. 

У опитаних медійників виникло найбільше труднощів на платформах Facebook та Instagram. Тут найчастіші обмеження – за пости про війну і “мову ворожнечі” проти путіна і росіян. Також досі блокують контент, де згаданий полк “Азов”.

Якщо ж говорити про інші соцмережі, то респонденти відзначили, що TikTok, Twitter, Telegram та Youtube дещо легші для роботи. Втім, у останньому теж є труднощі: соцмережа не завжди рекомендує контент про війну і дозволяє його монетизувати.

Головна причина усіх проблем – правила і алгоритми соцмереж розраховані для мирного часу, а не країни, де йде повномасштбна війна. Тому більшість опитаних медійників справді вдаються до самоцензури: не публікують чутливі новини, аби не втратити акаунти.

Попри це, каже Павло Бурдяк, з платформами можна і треба комунікувати, аби знайти спільне рішення.

Результати та текст дослідження доступні за посиланням

Крім того, ЦЕДЕМ провів вужче дослідження, перевіривши, як Facebook та Instagram реагують на скарги. Нагадаємо, Центр демократії та верховенства права є довіреним партнером Meta в Україні, і має право звертатися до компанії у спірних випадках. 

300 таких скарг від медіа та блогерів, які ЦЕДЕМ передавав адміністрації соцмереж, і стали предметом дослідження. Команда обрала ситуації із 9 різних категорій: видалені публікації й коментарі, дезінформація, попередження, заблокований профіль, активність росіян, злам, тіньові бани, втрата доступу та інше.

Так, Facebook і Instagram задовольнили 60% звернень (тобто відновили допис або навпаки – видалили неналежний контент). У 24% випадків проблему не вирішено. 5% ситуацій вирішені частково, у 11% ситуація невідома. Найкраща ситуація з дезінформацією (92% звернень задовольнили). Найскладніша – з видаленими постами та коментарями (45% ситуацій вирішено, а 39% – ні).

Результати та повний текст дослідження доступні за посиланням

За словами Сергія Сирбу, аналітика напряму “Незалежні медіа” ЦЕДЕМ, який і представив дослідження, взаємодія зі службами підтримки соцмереж стала кращою. Значно менше блокують і контент про полк “Азов”.

“І значно більш динамічне покращення – це реакція служби підтримки на контент з дезінформацією. Ще рік тому відповідь можна було чекати днів 10, а зараз можуть навіть менш ніж за 3 дні або того ж дня видаляти дезінформаційний контент, і акаунти видаляють буквально сотнями”, – наголосив Сергій Сирбу.

Однак команда ЦЕДЕМ виявила три “червоні лінії”, які користувачам не слід переходити.

• Перша – це все, що можна інтерпретувати як образи чи зневажливі назви етнічних груп (у нашому випадку – вже звичні для соцмереж позначення росіян). За логікою модераторів, це така ж “мова ненависті”, як українофобія чи антисемітизм. Такий контент приберуть, можуть і обмежити деякі функції сторінки. Один із дописів у Facebook був видалений через слова “crazy russians”, його так і не відновили.
• Другою дуже часто стає гумор. Алгоритми соцмереж нездатні розпізнати сатиру, іронію та меми, тож можуть сприйняти їх буквально. Але відновлювати такі дописи легше.
• Третя – це згадка заборонених осіб та організацій (окрема проблема в тому, що платформи не публікують цей перелік). Допис про Адольфа Гітлера з великою вірогідністю приберуть незалежно від його змісту, той же принцип діє і для сучасних діячів.

“Попри це, з модерацією Facebook можна домовлятися, можна взаємодіяти. І це ми намагаємося робити вже останні два роки”, – підсумував Сергій Сирбу.

Українські медіа також взаємодіють із соцмережами, тож організатори спитали їхніх представників про досвід роботи. Марина Сингаївська, заступник генерального директора агентства “Укрінформ”, підтвердила: проблема з блокуваннями і самоцензура існує.

“Ну найбільше ми потерпаємо від того, що маємо – я впевнена – велику кількість ботів, які за нами пильнують і роблять нам щодня десятки зауважень на різні теми. Одна з найшаленіших скарг – на те, що нібито щоденне вечірнє звернення Володимира Зеленського порушує авторське право, бо належить телеканалу Al Arabiya. Або з останнього – забанили нас за привітання Повітряними Силами Залужного з Днем народження”, – відзначила вона. 

За словами Марини Сингаївської, Facebook також кілька разів видаляв допис про Маріупольський театр, який евакуювався на захід України. Часто блокують “чутливий” контент на зразок наслідків обстрілів чи знищеної російської техніки. 

“Укрінформ” практично щодня оскаржує блокування і майже в усіх випадках санкцію скасовують. Але шкода вже завдана: люди не побачили контент, а агенція втратила авдиторію.

“Ви знаєте, я не бачу покращення. Ми говорили з нашими SMM-фахівцями, і в липні нас практично не бачили. Скажімо так, є покращення у швидкості фейсбуку, тобто ми скаржимося, вони швидко розглядають і потім скасовують свої рішення. Але ж можна цих скарг якось не допускати”, – додає вона.

Марина Сингаївська закликає ініціювати діалог між Meta та Нацрадою, аби принаймні офіційно зареєстровані медіа потрапили до окремого списку, і їх не блокували автоматично. А скарги мають розглядати модератори-люди. Інакше, за її словами, медіа не вистояти перед ботами.

Леся Пантелеймонова, голова відділу SMM LIGA.net, відзначила, що вони використовують Facebook, Telegram та Instagram, і найбільше проблеми виникає із першою соцмережею. Так, сторінка медіа зараз перебуває в “червоній зоні” і її не рекомендують іншим користувачам. Через це доводиться погоджуватися на самоцензуру

“Як так сталося? Наприкінці червня, коли відбувався бунт Пригожина, ми опублікували пост з мемами про вагнерівців. Але там сатира поєднана з небезпечними організаціями, тож зрештою за “згадку небезпечних організацій” ми отримали страйк. А наступного дня – ще один, бо ми написали, що обстріл здійснили російські терористи, і це було ідентифіковано як “мову ворожнечі”, – вказала вона.

За словами Лесі Пантелеймонової оскаржити це рішення не вдалося. Вони писали листи, зверталися за формами, потім подавали апеляцію. Зрештою, тільки завдяки зверненню до ЦЕДЕМ вдалося повернути пост про вагнерівців. 

“Як вже сьогодні говорили, це саме цензура. Ми намагаємося не робити ніяких там провокативних постів … не давати ніяких характеристик, оцінок, вагнерівців ми взагалі не беремо до Facebook”, – додала спікерка, відзначивши, що Facebook загалом обмежує політичні теми, а набагато краще видає “лайтові історії”.

Суспільне мовлення має значно більше відеоконтенту, тож специфіка роботи в соцмережах дещо інша. Олександра Чернова, директорка департаменту цифрового контенту та соцмереж Суспільного Мовлення, вказала на поширену проблему: журналісти спілкуються з людьми, а герої синхронів завжди можуть використати слова “кацап”, “москаль” чи навіть жорсткіші фрази, які вважатимуться “мовою ворожнечі”. На це доводиться реагувати.

Інша причина банів – так званий ”чутливий контент”. Природно, Суспільне показує наслідки руйнувань та інші жорстокі сцени, адже в країні війна, і новини мають її відображати. Через це журналісти змушені постійно придумувати якісь способи, аби випускати свої сюжети, не наражаючись на санкції. За словами спікерки, комунікація з платформами є, але на неї йде час та сили, аби пояснювати свою позицію.

Також Суспільне активно працює з мережею Youtube. Тут також треба уникати “мови ворожнечі”, а ще є власні особливості: на платформі зберігаються старі відео, а оскільки правила змінюються, старий контент може бути неприйнятним. Тож команда Суспільного провела ревізію всіх сторінок, закривши і видаливши давній контент, на який приходили скарги – аби не довести ситуацію до критичної. 

Водночас, була і комунікація з адміністрацією Youtube. Так, соцмережа планувала блокувати будь-які стріми, де є зброя (аби боротися з трансляцією насильства). “Ми зверталися до їхньої підтримки і пояснювали, що ми стрімимо той же марафон та й взагалі не може не бути зброї в кадрі, коли в країні війна. Нам надіслали відповідь, мовляв, окей, ми розуміємо. Бо ми аргументували. І таких кейсів дуже багато”, – зазначила Олександра Чернова.

Блогер Олександр Аронець теж зосередив увагу на Youtube. Він зіткнувся з випадком, коли його канал отримав страйк за “жорстоке поводження з тваринами” через сюжет, де військові виганяли зі своїх окопів тваринку.

“Всі ці соцмережі – вони не розуміють контекст. Потрібна якась модерація саме в Україні, представництво тут. Аби вже вони модерували контент. Адже тільки українці можуть розуміти наш контекст, що тут відбувається – особливо під час війни. Це стосується й інших країн, де є якісь конфлікти, війни”, – робить висновок він.

Блогер додає, що його Facebook-сторінка з 90 тисячами підписників постійно опиняється у тіньовому бані. А це шкодить волонтерській діяльності, адже закрити збір, коли допис бачить лише 1000 підписників – значно складніше. У такому випадку є сенс використовувати запасну сторінку, яка допоможе зберегти зв’язок з авдиторією.

Ігор Розкладай, заступник директора, головний медійний експерт ЦЕДЕМ, підсумував: позитивом слід вважати вже те, що вдається відбивати блокування, повертаючи контент (але проблема з сатирою лишається). “І тут треба говорити про те, що попри декларування права голосу для кожного і безпечного простору [в соцмережах], самоцензура явно не вкладається в ці тези”.

Водночас, експерт скептично ставиться до ідеї “українських офісів”, пояснюючи: соцмережами володіють транснаціональні компанії, для яких головне – заробіток. Їхні офіси в країнах Європи є предметними, тобто відповідають за якийсь напрям діяльності. А не слугують “посольствами” соцмереж у цих державах.

Тому на рівні держави є два реалістичні варіанти: переконувати ці компанії відкрити у нас представництва саме для модерації контенту, зробивши це вигідним для них. Інший шлях – тісніше взаємодіяти з Європейським Союзом, який має юрисдикцію над цими компаніями і може впливати на них.

А от у громадськості є єдиний спосіб взаємодіяти з платформами вже зараз. “Це – власне, збирати ці кейси, оскаржувати їх, навіть якщо вам здається, що нічого страшного, можна посидіти зайвий день у бані. Будь-які ситуації з блокуванням, з шахрайськими діями – це все треба присікати і воно насправді потроху працює”, – наголосив Ігор Розкладай. 

Адже вдалі оскарження стають прецедентами для модерації, а алгоритми навчаються на таких випадках, і це допомагає поступово змінювати політику соцмереж.

Зазначимо, що захід відбувся в Українському кризовому медіа-центрі.