11 липня 2019 року, Верховна Рада України на своєму позачерговому засіданні прийняла проект Виборчого кодексу в другому читанні та в цілому. ЦЕДЕМ проаналізував та підготував 10 фактів про Виборчих кодекс України.
Так, Виборчий кодекс скасовує мажоритарну виборчу систему та запроваджує пропорційну виборчу систему з відкритими регіональними списками. Незмінним, при цьому, залишається виборчий бар’єр для політичних партій – 5 %. Також Виборчий кодекс закріплює гендерну квоту – принаймні двоє із п’яти кандидатів у виборчому списку партії мають бути жінками. Окрім запровадження пропорційної виборчої системи, кодекс змінює положення, що стосуються інших типів виборів, зокрема, змінено розмір грошової застави на президентських виборах. Незважаючи на те, що нині в Україні найвищий у світі розмір грошових застав на виборах (для кандидатів у Президенти – 2 500 000 грн; для партій на парламентських виборах – 4 173 000 грн (1000 МЗП), що грошова застава не виконує свою функцію та потребує інших варіантів вирішення, Виборчий кодекс ще більше підвищує розмір грошової застави на президентських виборах – до 650 мінімальних заробітних плат (МЗП). Нині ця сума складає 2 712 450 грн, яким буде розмір грошової застави на наступних виборах, – залежатиме від розміру мінімальної заробітної плати на день початку відповідного виборчого процесу. Що ж до парламентських виборів – тут розмір грошової застави залишено без змін. Новелою є положення кодексу, що передбачає повернення грошової застави тим кандидатам, які отримають певну підтримку виборців. Так, для кандидатів в президенти необхідним є отримання 7% підтримки виборців, для партій необхідним є отримання 2% голосів виборців.
Іншим важливим питанням, що зазнало змін у кодексі – є ліміти виборчих фондів. Незважаючи на необхідність встановлення ліміту виборчих фондів на президентських виборах та його зменшення на парламентських, Виборчий кодекс скасовує ліміти для виборчих фондів усіх видів виборів. Якщо нині такі ліміти встановлені для парламентських і місцевих виборів, то за новим кодексом, не існуватиме жодних обмежень щодо розміру виборчого фонду ані на президентських, ані на парламентських та місцевих виборах. Такі зміни, безумовно, відобразяться на доступі до політики та збільшенні вартості виборів в Україні в цілому. Водночас Виборчий кодекс встановлює ліміти на передвиборну агітацію у ЗМІ. Якщо зараз відсутні будь-які ліміти, то з набуттям чинності кодексу суб’єкти виборчого процесу зможуть витратити на свою передвиборну агітацію не більше 3000 МЗП на початок виборчого процесу (на сьогодні ця сума складає 12,5 млн. грн) із свого виборчого фонду. Таке положення міститься в загальній книзі кодексу, а отже, поширює свою дію як на загальнонаціональні, так і на місцеві вибори. Кодекс також деталізує умови та порядок передвиборної агітації. Так, протягом доби одному суб’єкту виборчого процесу може бути надано не більше 21 хв ефірного часу, обмежуючи також і кількість таких виходів до семи разів. Окрім того, встановлено мінімальну тривалість передвиборної агітації у 1,5 хв.
Механізм відшкодування витрат на передвиборну агітацію також зазнав змін. Якщо наразі на парламентських виборах кожна із політичних партій, що подолає 5% виборчий бар’єр зможе повернути із державного бюджету витрати на передвиборчу агітацію у розмірі до 375 570 000 грн, то положення Виборчого кодексу, з однієї сторони, збільшують кількість партій-претендентів на зазначене відшкодування, зменшивши бар’єр з 5% до 2%, з іншої сторони – зменшують максимальний розмір витрат, який зможе відшкодувати кожна з партій – у 10 разів. Як бачимо, кодекс закріплює ряд можливостей для політичних партій, які подолають 2% виборчий бар’єр. По-перше, такі партії отримають державне фінансування своєї діяльності на період до наступних виборів, яке передбачене і чинним законодавством. По-друге, таким партіям грошова застава, сплачена для участі у виборах, буде повернена. По-третє, такі партії зможуть отримати відшкодування своїх витрат на передвиборну агітацію. Вказані зміни матимуть позитивний вплив на доступ до політики молодих партії без значного фінансового забезпечення.
Та найважливіше, чи набуде Виборчий кодекс чинності та коли він запрацює. Попереду підготовка фінального тексту прийнятого кодексу (якого досі ніхто не бачив!), на що Регламентом передбачено 10 днів та його підписання Головою Верховної ради, далі 15 днів для підписання Президентом України, у якого є як право підписати кодекс, так і накласти вето та повернути для повторного розгляду. Якщо ж кодекс набуде чинності, то відкритим залишається питання чи буде він застосовуватись на наступних парламентських виборах, зважаючи на той факт, що кодекс набирає чинності з 1 грудня 2023 року, а чергові парламентські вибори очікуються в жовтні 2023 року. Окрім того, звичайно, існує ризик того, що положення кодексу до моменту його застосування ще можуть бути суттєво змінені, а навіть і скасовані новообраною Верховною радою України. Також не варто повністю відкидати можливість визнання Виборчого кодексу неконституційним з огляду на порушення процедури його прийняття.Чи стануть порушення підставою для накладення вето на прийнятий кодекс або визнання цього кодексу неконституційним – час покаже.
Зокрема, серед порушень Регламенту Верховної Ради при прийнятті Виборчого кодексу України можна назвати наступні:
1) порушення ч.1 ст. 107 Регламенту, згідно з якою рішення вважається відхиленим, якщо таке рішення не отримало необхідної кількості голосів народних депутатів. На противагу цьому, рішення за повернення до розгляду правок ставилось на голосування не один і не два рази;
2) порушення ч. 4 ст. 102 Регламенту, відповідно до якої не допускається остаточне прийняття проектів кодексів і законопроектів, які містять понад 100 статей після першого чи другого читання. Зазначена норма піддає сумніву законність прийняття кодексу загалом після другого читання кодекс без проходження повної процедури у три читання. Важливо зазначити, що така норма не вперше порушується при прийнятті кодексів, тому виникає питання: не працює зазначена норма чи не працює Верховна рада у відповідності до її Регламенту?
3) порушення п. 1 ч. 2 ст. 37 та ст. 47 Регламенту, зокрема шляхом неособистого голосування (кнопкодавства) народних депутатів за проект Виборчого кодексу. Про це, зокрема, зазначалось в проекті постанови про скасування кодексу.
Підсумовуючи, варто зазначити, що Виборчий кодекс містить як позитивні, так і негативні зміни, над якими потрібно працювати і надалі. При цьому, надзвичайно важливо, щоб такі доопрацювання здійснювались виважено, а не в розпал політичного виборчого процесу, коли рівень популізму зашкалює.
