Центр демократії та верховенства права завершив серію офлайн-тренінгів для журналістів регіональних відділень Суспільного. Нагадаємо, попередні відбулися у Миколаєві, Хмельницькому та Чернівцях.
Остання навчальна подія пройшла в Ужгороді, де експерти ЦЕДЕМ ознайомили журналістів філії UA: Суспільне із сучасними процесами й тенденціями у медійній сфері.
Надія Шувар, заступник директора ЦЕДЕМ, розповіла про авторські права у медіа
Так, якщо після інтерв’ю його герой попросив не публікувати матеріал, ви можете все одно це зробити у разі, коли там прозвучала дуже важлива суспільно-політична інформація.
Якщо ж медіа використовують уривок чужого твору, потрібний для сюжету, то його розмір неважливий: головне, щоб ви не замінили цим головний твір.
Водночас автор твору має на нього майнові та немайнові права. Немайнові права (як-то на визнання людини автором статті чи сюжету) можуть належати тільки самому автору. Майнові ж можна передавати – однак це не скасовує обов’язку позначати автора.
А якщо ви використовуєте Youtube чи Google, то потрібно також зважати на законодавство США та керуватися принципом Fair Use.
Про використання інструментів доступу до публічної інформації у журналістській діяльності говорила Христина Буртник, юристка фундації DEJURE
За її словами, розпорядник має відповісти на ваш запит упродовж 5 робочих днів. Подовжити цей строк можуть лише якщо є нагальна потреба. А коли запитані документи є в електронному вигляді – їх вам мають надати безкоштовно.
Натомість є лише чотири випадки, коли розпорядник може відмовити у доступі до інформації.
- Він не володіє запитуваною інформацією;
- Те, що ви запитали, є інформацією з обмеженим доступом;
- Ви не оплатили фактичні витрати;
- Ви не вказали реквізити, визначені законом.
Також журналісти цікавилися, який обсяг інформації вони можуть запитувати про конкретну особу та чи має право орган місцевого самоврядування не пускати знімальну групу на засідання через карантинні обмеження.
Євгенія Стаднік, юрист ЦЕДЕМ та координатор Незалежної медійної ради, провела лекцію, присвячену темі “Свобода слова vs. приватність”
Експертка радить перед будь-якою публікацією застосувати трискладовий тест – відповісти на усі його питання. За законодавством, медіа це робити не зобов’язані, але так ви убезпечите себе від позовів.
Журналісти у будь-якому разі мають бути особливо обережними, коли йдеться про вразливі групи, а особливо про дітей та жертв насильства. А от діяльність публічних осіб не є приватним життя, та й межі прийнятної критики для них є набагато ширшою.
При оцінці втручання у приватне життя Євгенія Стаднік радить враховувати:
- Внесок у суспільно важливу дискусію;
- Наскільки відомою є вказана особа і предмет публікації;
- Попередню поведінку такої особи;
- Метод отримання інформації;
- Достовірність змісту, форма та наслідки публікації;
- Суворість накладеної санкції;
Андрій Матат, юрист ЦЕДЕМ, висвітлював тему захисту журналістських джерел
За його словами, саме журналісти мають професійне право не розкривати імені людини, котра надала їм суспільно важливу інформацію (воно не поширюється на блогерів, інстаграмерів, лідерів громадської думки, котрі не є журналістами).
Водночас працюючи з джерелом, від якого ви отримуєте інформацію, важливо дотримуватись правил: не можна просити та публікувати дані, які порушують право на приватність.
Загалом же, захист журналістських джерел є гарантією як для журналіста (він має більше можливостей одержати інформацію), так і для людини, котра передає її (і не наражає себе на загрози через таке викриття).
Проведення тренінгу стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проєкт USAID “Медійна програма в Україні”, який виконується міжнародною організацією Internews.
