Дмитро Воюта, юрист з медійного права

та захисту персональних даних напряму “Незалежні медіа”

Центру демократії та верховенства права

29 квітня 2024 року низка медіа поширила інформацію про відступ України від своїх зобов’язань за Конвенцією про захист прав людини й основоположних свобод. Начебто це свідчить про намір влади порушувати права людини. Новину радо підхопили російські пропагандистські медіа, які продовжують підігрівати тему порушення прав людини в України та узурпації влади. У новій консультації ЦЕДЕМ роз’яснює, в чому насправді полягає заявлений Україною відступ від зобов’язань (дерогація) та чому такий крок – цивілізована практика правової держави.

Відступ від маніпуляцій

Джерелом публікацій у медіа стала заява України, розміщена на сайті Ради Європи. І хоча її подали ще 4 квітня, медіа написали про це лише 29 квітня. У самій заяві йдеться про те, що Уряд України оновлює інформацію про відступ від своїх зобов’язань за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція). Такий крок здійснюється з урахуванням запровадженого та чинного в Україні воєнного стані у відповідності до статті 15 Конвенції.

Проте одна і та ж новина вийшла з абсолютно різними заголовками: одні медіа надали перевагу клікбейту, винісши у назву новини тезу про нові обмеження прав людей, інші  – беземоційно пояснювали зміст цього рішення.

Наприклад, Главком вийшов з новиною “Україна заявила про обмеження прав громадян. Експерт пояснив, чому так треба було зробити раніше” та новиною “Держава обмежує права громадян. Соратник Зеленського заспокоїв українців”. Рівненське Радіо ТРЕК написало про обмеження прав людини, як і Миколаївська правда. Російська редакція Deutsche Welle взагалі побачила у заяві повідомлення вихід України з Конвенції. На Youtube-каналах з використанням характерних заголовків також обговорювали відступ від зобов’язань, наприклад: 24 канал (СКАНДАЛ! В мережі ВЖЕ НЕСЕТЬСЯ: Україна ВІДСТУПИЛА від Конвенції з прав людини. Що це ОЗНАЧАЄ?); ТСН (Про це гудуть вже другу добу! Україна ПОПЕРЕДИЛА світ, що відступає від Конвенції з прав людини?, Україна тимчасово призупинила захист права на власність та вільні вибори). “Блогери-юристи” у свій спосіб з’ясували. що “Україна не буде дотримуватися Конвенції”.

І хоча у самих новинах (якщо їх уважно прочитати) була переважно коректна інформація, авторські акценти та заголовки викривлювали суть заяви Уряду України. А відповідно, змінювали емоційне забарвлення новини на негативне, критичне до держави.

На противагу клікбейтним заголовкам, ряд медіа та інформаційних порталів звернули увагу на зміст новини, а не лише емоційність подачі та охоплення, а тому намагалися роз’яснити суть змін.

Бабель, який спочатку опублікував новину під заголовком “Україна через воєнний стан тимчасово обмежує виконання конвенції з прав людини. До Ради Європи подали заяву”, пізніше скоригував назву на “Україна скоротила перелік обмежень прав людини через воєнний стан. До Ради Європи подали заяву (оновлено)”. Центр прав людини Zmina подав новину: “У 2022 році Україна тимчасово застосувала часткове обмеження деяких прав людини, а тепер скасувала це: про що йдеться?”. Збалансована новина вийшла на Європейській правді – “Київ змінив відступ України від частини зобов’язань за конвенціями Ради Європи через війну”, та на Радіо Свобода – “Відступ України від Конвенції із прав людини. Що це означає і чи є “зрада” у діях влади”.

Відступимо від маніпуляцій та розбіжностей у медіа та з’ясуємо: в чому власне полягає новина?

Відступ від зобов’язань

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Тобто після ратифікації Конвенції Україна взяла на себе зобов’язання гарантувати передбачені у ній права і свободи людини.

При цьому стаття 64 Конституції України визначає, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Впровадження воєнного або надзвичайного стану в державі обумовлює легітимність мети втручання у реалізацію прав і свобод людини.

Конвенція також передбачає право держави на відступ від своїх зобов’язань під час надзвичайної ситуації, наприклад, війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації. Це право закріплене у статті 15 Конвенції:

“1. Під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов’язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов’язанням згідно з міжнародним правом.

2. Наведене вище положення не може бути підставою для відступу від статті 2, крім випадків смерті внаслідок правомірних воєнних дій, і від статей 3, 4 (пункт 1) і 7. (прим. йдеться про те, що порушувати, відступати від зобов’язань за цими неможливо за жодних обставин, адже йдеться про тяжкі порушення основних прав людини – право на життя, право не піддаватися катуванням, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню, право не утримуватися в рабстві або підневільному стані, право не притягуватися до кримінальної відповідальності за принципом зворотної сили).

3. Будь-яка Висока Договірна Сторона, використовуючи це право на відступ від своїх зобов’язань, у повному обсязі інформує Генерального секретаря Ради Європи про вжиті нею заходи і причини їх вжиття. Вона також повинна повідомити Генерального секретаря Ради Європи про час, коли такі заходи перестали застосовуватися, а положення Конвенції знову застосовуються повною мірою”.

Отже, право України відступити від зобов’язань за конкретних обставин передбачене у Конституції України та Конвенції. Водночас, такий відступ повинен бути формалізованим та відповідати критеріям необхідності, обгрунтованості та бути строковим (тимчасовим).

Чи не вперше, Україна реалізувала це право ще у 2015 році, коли Верховна Рада України схвалила заяву про відступ від окремих зобов’язань, визначених статтями 5, 6, 8 та 13 Конвенції, та доручила МЗС поінформувати Генерального секретаря Ради Європи про стан безпекової ситуації в Донецькій та Луганській областях, а також про зміну території, на яку поширюється відступ України.

З початком широкомасштабного вторгнення в Україну окупаційних військ російської федерації 24 лютого 2022 року держава, і це очевидно, не могла і далі гарантувати у повному обсязі визначені та закріплені у мирний час права і свободи. Саме тому Указ Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64 передбачав, що у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України. Йдеться про можливість обмеження таких прав і свобод:

• недоторканність житла;
• таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції;
• невтручання в особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України;
• свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом;
• право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань;
• право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; 
• право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації;
• право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; 
• право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом;
• право на працю; 
• право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів; 
• право на освіту.

Указом передбачено, що МЗС має поінформувати Генерального секретаря ООН та офіційних осіб іноземних держав про введення в Україні воєнного стану, про обмеження прав і свобод людини і громадянина, що є відхиленням від зобов’язань за Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, та про межу цих відхилень і причини прийняття такого рішення.

У зв’язку з цим, ще 28 лютого 2022 року Україна повідомила про відступ від окремих зобов’язань, передбачених Конвенцією, зокрема про відступ від статей 4 (пункт 3), 8, 9, 10, 11, 13, 14, 16, статей 1, 2 Додаткового протоколу, статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції. Враховуючи зміни у кримінальному процесі, зумовлені воєнним станом, 23 березня 2022 року Україна повідомила також про відступ від зобов’язань за статтями 5, 6 і 13 Конвенції. Надалі ці відступи від зобов’язань неодноразово продовжувалися з огляду на продовження періоду режиму воєнного стану в Україні.

4 квітня 2024 року Україна подала уточнену заяву щодо відступу від окремих зобов’язань. Саме вона стала предметом суспільного резонансу. Порівняємо зміст заявлених відступів протягом 2022-2024 рр.:

Висновки

Новина про обмеження прав людини Україною стала настільки резонансною у медіа, що Рада Європи вийшла з окремим повідомленням, де наголосила, що України суттєво зменшила перелік статей Конвенції, за якими може бути відступ. 

Дійсно, як помітно у таблиці вище, у заяві України про відступ від певних зобов’язань за Конвенцією, поданій 4 квітня 2024 року обсяг відступу було переглянуто та зменшено. Це важливо, адже в умовах триваючої збройної агресії, Україна свідомо відновлює свої зобов’язання та збільшує обсяг прав і свобод, які вона спроможна гарантувати.

Крім цього, відступ від зобов’язань не є прямим визнанням того, що Україна не зможе гарантувати права, закріплені в Конвенції, або ж планує їх порушити. Заявляючи про відступ від зобов’язань, держава лише зазначає, що окремі заходи, які вона вживає, можуть передбачати відступ від її зобов’язань за Конвенцією.

Важливо зазначити, що відступ від зобов’язань не означає вихід України з Ради Європи чи з-під юрисдикції Європейського суду з прав людини. Як і раніше, кожен громадянин України, який вважає, що його право за Конвенцією було порушене, може звернутися до Суду. ЄСПЛ у такому випадку буде додатково розглядати можливий факт порушення через призму можливого відступу нашої країни від певного зобов’язання та пропорційності втручання.

*****

Раніше ЦЕДЕМ спільно з іншими громадськими організаціями уже писав про рекомендації щодо відступів від зобов’язань за міжнародними конвенціями та умов гарантування прав і свобод людини і громадянина, а також регулярно аналізує підходи ЄСПЛ у питаннях дотримання Україною положень Конвенції.